Самостійна робота студентів

Закони логіки в системі аргументації:

• закон тотожності;

• закон суперечності;

• закон виключення третього;

• закон достатньої підстави.

Аналогійна аргументація: пропорційна та атрибутивна.

Види аргументів:

• аргументи до логосу ;

• аргументи до етосу ;

• аргументи пафосу;

• аргументи до авторитету;

• аргументи до особи;

• аргументи до вигоди;

• аргументи до пихи;

• аргументи до жалю;

• аргументи до сили;

• аргументи до публіки;

• аргументи до часу;

• аргументи до протилежного;

• аргументи до події.

Завдання: наведіть власні приклади до вивчених видів аргументів.

Основна література:

1. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч. посіб.- К.: Юринком

2. Александров Д.Н. Риторика: Учебное пособие – М.:Флинта: Наука, 2002. – 624 с.

3. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології.- Л., 2000.

4. Бернацкий Г.Г. Культура политической дискуссии.- Л., 1991.

5. Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- С.64 - 71.

6. Культура парламентской речи.- М., 1994

7. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2003.- С.3-73; 186-190.

Додаткова література

1. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации.- К., 1997.

2. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Психология влияния / Сост. А.В. Морозов.- СПб, 2000.- С.42-67.

3. Бредемайер К. Черная риторика: Власть и магия слова.- М., 2006.

4. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия.- М., 1987.- С.44-87.

5. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.- М., 2000. Інтер, 2002.- С. 3-14.

6. Корнилова Е.Н. Риторика – искусство убеждать.- М., 1998.

7. Павлова К.Г. Спор, дискуссия, полемика.- М., 1991

8. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация.- М., 2000.

9. Перельман Х., Олбрехт- Тытека Л. Новая риторика: трактат об аргументации.- М.,1987.

10. Сидоренко Е.В. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию // Психология влияния / Сост. А.В. Морозов.- СПб, 2000.- С.11-31.

11. Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1999.

12. Шопенгауэр А. Эристика, или искусство спорить.- СПб., 1990.

13. Шостром Еверетт. Анти-Карнеги, или Человек- Манипулятор.- Минск, 1992

Тема 6. Мовленнєвий етикет, лінгвистична культура та невербальні засоби як чинники ораторського успіху Самостійна робота студентів

Мовленнєвий етикет як сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування. Привітання як початок словесної взаємодії. Форми і місце привітання, поведінка і позиція партнерів. Звертання як форма адресування до співрозмовника. Запрошення як етикетна дія для налагодження стосунків, які виходять за рамки службової субординації. Форма, мотивація, конкретність і стиль запрошення. Комплімент як елемент перебільшення певних якостей співрозмовника. Психологічний механізм навіювання, створення абстракції. Прощання як завершення будь-якого виду мовленнєвого спілкуваня. Форми прощання: вербальні і невербальні.

Найпоширеніші помилки, яких слід уникати ораторові (невірний наголос, неправильна вимова окремих звуків, неправільне вживання слів за семантикою (значенням), невміння розрізняти окремі морфеми у слові, вживання дієслова-зв’язки “буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу, вживання зв’язки “це” перед словами “який”, “котрий”, “коли”, “де”., тавтологія – повторення однокоренніх слів, використання плеоназмів (слів одного значення), слова-паразити, невмяння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази), тобто невміння включати слово(фразу) в контекст, какологія – сполучення уламків стійких словосполучень у новий, неправильний зворот.

Умови доцільного застосування слів та груп слів, що виходять за рамки літературної норми (просторіччя, кенцеляризми, діалектизми, жаргонізми, неологізми, архаїзми, варваризми, солецизми) : створення художнього образу, свідоме підкреслення смислу, ілюстрування, стилістичне забарвлення . Недоцільність зловживання такими групами лексики та принципіальна неприпустимість застосування нецензурних слів та виразів.

Емоційно-експресивні засоби впливу в публічному мовленні. Врахування особливостей аудиторії за віком, рівнєм освіченості, характерними інтересами, бажаннями, сподіваннями. Мистецтво сполучати логічне та емоційне. Роль гумору, жарту у публічному виступі. Звуковий та темпо-ритмічний рівень тексту.

Основні складові комплексної системи невербального спілкування :

• мова жестів і поз;

• мова міміки;

• парамовленнєві характеристики;

• мова простору;

• мова одягу та мова кольорів.

Необхідність врахування національної специфіки всіх ціх мов у ситуаціях міжкультурного спілкування, зокрема у дипломатичних комуникативних акціях.

Основна література:

1. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык.- М., 2004.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2003.- 311 с.

3. Петрова Е.А. Знаки общения.- М., 2001

4. Сагач Г.М. Риторика: Навч.посібник для студентів серед.і вищ.навч.закладів. – Вид. 2-гн, перероб. І дооп. – К., 2000.– 568 с.

Додаткова література

1. Александров Д.Н. Риторика: Учебное пособие – М.:Флинта: Наука, 2002. – 624 с.

2. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч. посіб.- К.: Юринком Інтер, 2002.- С.182-277.

3. Браун Л. Имидж – путь к успеху.- Спб, 2000.

4. Горелов И.Н., Енгалычев В.Ф. Безмолвный мысли знак. Рассказы о невербальной коммуникации.- М., 1991.

5. Гурвич С.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1998.

6. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация и ее жанры.- Саратов, 2000.

7. Молдован В.В. Судова риторика:Навч.посібник. – К.:Заповіт, 1996.– 319 с.

8. Пиз А. Язык телодвижений.- Нижний Новгород, 1992.

9. Сорины, сестры. Язык одежды, или как понять человека по его одежде.- М., 1998.

10. Фаст Дж. Знак чувства бессловесный / Ниренберг Дж., Калеро Г. Словно раскрытую книгу, прочти человека.- Минск, 1996.