Контрольні запитання

1. Поясніть термін «інфраструктура».

2. У чому полягає суть інфраструктури і яка її роль в систе­мі ринків?

3. Яка спрямованість окремих інститутів ринкової інфра­структури?

4. Викладіть точки зору різних учених-дослідників на по­няття категорії «інфраструктура».

5. Перерахуйте види ринкової інфраструктури.

6. Які основні функції інфраструктури товарного ринку?

7. З яких елементів складається інфраструктура товарного ринку?

8. Сформулюйте проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку в сучасних умовах.

1.2 Модуль 2 Організація посередницької діяльності на товарному ринку, види і функції підприємств оптової і роздрібної торгівлі Змістовий модуль 3 Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку

Зміст

1 Принципи організації торгово-посередницької діяльності на товарному ринку

2 Визначення обсягів торгово-посередницької діяльності

3 Ціноутворення в торгово-посередницькій діяльності

Мета: ознайомити студентів із організацією оптових закупівель товару, оволодіти основними поняттями і термінами.

Ключові слова: торгово-посередницька діяльність, торгово-посередницька ланка, роздрібний товарообіг, оптовий товарообіг, структура та склад товарообігу, ціноутворення, ціна, методи ціноутворення.

Основний зміст

1 Принципи організації торгово-посередницької діяльності на товарному ринку

Торгово-посередницька діяльність - це діяльність, при якій посередники виступають контрагентами в купівлі-продажу товарів; займаються вивченням попиту та пропозиції това­рів і закупівлею їх у товаровиробників, оптовим продажем то­варів покупцями.

На всіх етапах розвитку вітчизняної економіки вибір кана­лів фізичного руху товару належав до найактуальніших зав­дань, що вирішуються у сфері матеріально-технічного забезпе­чення (МТЗ) виробництва. Він здійснювався в основному за рахунок розмежування транзитних і складських постачань. При цьому виникали істотні відмінності в мотивації рішень, що приймаються посередниками оптової ланки і виробничими ланками.

Позиція посередників щодо складських постачань визна­чалася в основному величиною замовлень, що пред'являються споживачами, можливостями їх поєднання, досягнення за­гальних обсягів складських постачань, що забезпечують рі­вень доходів і наявністю засобів для розвитку матеріально-технічної бази. При вирішенні задачі на вищих рівнях упра­вління системою МТЗ частково використовувалися логістичні підходи - вибиралися варіанти, що відображають спроби оптимізації рівнів сукупних запасів продукції та витрат у про­цесі постачання, включаючи транспортне обслуговування.

Виробничі ланки, виступаючи як споживачі, вважали за доцільне для себе застосування складського постачання в тих випадках, коли виділені їм фонди на матеріальні ресурси не дозволяли замовляти продукцію безпосередньо підприєм­ствам-виробникам згідно зі встановленими нормами транзит­них постачань.

Слід зазначити, що при мотивації посередницьких ланок і підприємств-споживачів, їх інтереси до складських постачань у чомусь співпадали, що сприяло розвитку цього каналу руху товару. Тому спостерігалося систематичне зростання як обсягів Складських постачань, так і їх частки у загальному обо­роті Продукції.

Протре, абсолютні та відносні обсяги складських постачань явно не відповідали вимогам інтенсивного економічного зро­стання, «оскільки вони диктувалися, головним чином, прагнен­ням споживачів «укластися у виділені фонди».

Що стосується виробників-постачальників, то вони були не тільки абсолютно байдужими до вибору каналів руху това­ру, але і своїм ставленням до виконання замовлень посеред­ницьким організацій як третьосортних клієнтів зумовлювали їх ненадійність. У свою чергу, посередники не виявляли зацікавленості у прийнятті на себе зобов'язань щодо поліпшення складських постачань.

Становлення ринкових відносин, висуваючи на перший план проблему реалізації виробленої продукції, змінило ста­новище,, що склалося, кардинально. Головною зацікавленою особою їв організації раціонального руху товару став виробник продукції. В умовах ринкової економіки його життєздатність залежить не тільки від виробництва товарів, що мають попит, але і від способів, якими вони можуть бути запропоновані і продана покупцям на взаємовигідній основі.

Ринок базується на високій активності продавця, його справжній зацікавленості в безперервному пошуку ефективних форм і методів задоволення попиту. Звичайно, активність виробника не зумовлює пасивності споживача продукції - сам він також виступає виробником товарів, робіт, послуг. Важли­во, щоб споживач при виборі якнайкращого варіанту задово­лення свого попиту мав в особі виробника продукції активно­го партнера, готового і здатного запропонувати як необхідний товар, так і вигідний спосіб його придбання.

Результати діяльності підприємств в умовах ринку цілком залежать від їх власної заповзятливості й уміння своєчасно знайти та використати всі резерви підвищення економічності свого виробництва. Але одного цього мало. Важливим і орга­нічним доповненням ефективної виробничої діяльності є ши­рокий комплекс активних дій у сфері обігу, що передбачає досягнення кінцевої мети - реалізацію товару, що означає фактичне визнання на ринку корисності та раціональності всієї роботи підприємства.

Доцільність звернення виробника до незалежного торгово­го посередника виникає, як правило, при виробництві та реа­лізації продукції досить широкого застосування, використову­ваної багатьма споживачами і в невеликих кількостях.

Виробник не може обійтися без допомоги торгового посе­редника з двох причин:

• прагнення до максимального розширення (або збере­ження) свого сегмента на ринку в конкурентному середовищі;

• неможливість у рамках діючих на ринку цін утримати на прийнятному рівні свої витрати при спробі задоволення вели­кої кількості дрібних замовлень, що спонтанно надходять та їх виконання в потрібні покупцем терміни.

Але те, що економічно нерозв'язно (або вирішується з ве­ликими втратами) для виробника, цілком досяжна для торго­вого посередника, що діє в зоні максимального наближення до споживача і перетворює великі партії продукції, що купується, на дрібні, відповідні індивідуальному попиту. При цьому високий рівень обслуговування дрібних споживачів поєднується з перевагами завантаження виробництва у виробників досить великими замовленнями та використання для доставки прове­деної продукції в зони споживання магістрального транспор­ту. У свою чергу, торгові посередники здійснюють великі складські операції й мають можливість ефективно використо­вувати транспортні засоби при доставці товарів споживачам, яких вони обслуговують.

Торгово-посередницька ланка, таким чином, забезпечує за допомогою інших підприємств інфраструктури сполучення початкової та кінцевої ланок і узгодження їх взаємних і у той же час суперечливих інтересів. Але одночасно наявність посе­редницької ланки вже сама по собі висуває проблему її влас­них інтересів і економічної логіки поведінки. Ця проблема по­лягає в наступному:

1 Вибір «економічної ніші», тобто оцінки змісту та масштабу можливої діяльності торгового посередника на товарному ринку. Ці масштаби повинні бути достатніми для рента­бельного функціонування з урахуванням цін, що складаються на ринку, і прогнозованих власних витрат, що в свою чергу залежить від товарної спеціалізації, широти асортименту това­рів, що реалізуються, кількості обслуговуваних покупців і зони обслуговування.

При одних і тих же масштабах функціонування посередни­ка зона його діяльності прямо пропорційна рівню його товар­ної спеціалізації, тоді як торгові витрати обернено пропорцій­ні рівню спеціалізації. Таким чином, вузька спеціалізація при­пускає за інших рівних умов необхідність розширення зони обслуговування, але з обмеженням її залежно від транспорт­них витрат.

2 Необхідний рівень товарних запасів. Річ у тому, що на торговельному підприємстві кошти, вкладені в запаси, роблять набагато більший вплив на ефективність його діяльності, ніж на промисловому. При приблизно однаковій оборотності основних виробничих фондів у виготовленні та обігу продукції вироб­ничого призначення, в промисловості їх відношення до мате­ріальних оборотних коштів складає 5-5,5:1, тоді як у торгівлі товарами виробничого призначення - 0,5:1. Отже, якщо на промислових підприємствах вирішальну дію на загальну швидкість обороту всіх вкладених коштів надають, як прави­ло, основні фонди, то в торгово-посередницьких ланках - обо­ротні кошти. Тому перед торговими посередниками стоїть проблема вирішення суперечності між їх прагненням до мак­симального задоволення попиту та утримання для цього до­сить високого рівня товарних запасів у широкому асортимен­ті, з одного боку, і необхідністю забезпечення високої швидкості обороту наявних в його розпорядженні коштів - з іншою.

Прагнучи знайти вихід з такого положення, посередник мо­же проігнорувати частину потенційних замовлень покупців ра­ди скорочення рівня товарних запасів за рахунок обмеження асортименту своїх закупівель тільки тими різновидами товарів, за якими розміри партій, що надходять від виробників, можуть бути швидко реалізовані. Але це означає втрату клієнтури й ос­лаблення своєї позиції на ринку. Більш раціональний і прак­тично реальніший інший шлях - зміна джерела надходження товарів, тобто їх закупівля не у виробника, а у іншого торгово­го посередника, якому вигідніше придбавати їх у великих кіль­костях. У цьому випадку в ланцюжку руху товару з'являється нова ланка, завдяки якій при деякому зростанні витрат виникає можливість розширювати в ланці кінцевого продажу асорти­мент реалізованих товарів при мінімальному рівні їх запасів.

Сучасний ринок з властивими йому конкурентними відно­синами створює умови для розширення сфери діяльності та розвитку активності торгових посередників, які, як і підприємства-виробники, використовують у своїй діяльності кон­цепцію маркетингу.

Торгово-посередницька діяльність в умовах розвинених ринкових відносин характеризується наступними ознаками:

1. Мотиви та умови виникнення - результат дії об'єктив­них законів товарного виробництва і обігу, формування реаль­них потреб суб'єктів господарювання.

2. Роль і місце посередництва - це органічна частина торгово-розподільної системи, що ефективно сприяє просуванню товарів від виробника до споживача.

3. Предмет торгового посередництва - будь-яка продукція, призначена для професійного використання або перепродажу.

4. Економічні гарантії - посередник-підприємець розді­ляє ризик з виробниками товарів у зв'язку з неможливим їх продажем або продажем за цінами, що не забезпечують необхідний рівень прибутку.

5. Основні цілі посередника - посередник функціонує на користь своїх контрагентів і у своїх власних інтересах з метою отримання відповідного прибутку.

6. Юридичне відношення до предмету посередництва - в основному набувають права власності на товари.

7. Організаційні умови функціонування – різноманітність і динамічність організаційних форм посередництва, видів ро­біт і послуг.

8. Міра свободи і межі діяльності - вільна доцільна спеціалізація на тому сегменті ринку, де може бути досягнута ква­ліфікаційна перевага.

9. Методи і прийоми роботи із споживачами - диферен­ційований підхід до різних потреб, орієнтація на безпосередні запити споживачів, здійснювана на основі маркетингових до­сліджень сегментованого ринку.

10. Джерело доходів - плата, що визначається суспільно необхідними витратами на здійснення даних робіт у межах оптової ціни виробника та ціни попиту.

11. Оплата праці - виходячи з результатів діяльності та реального внеску кожного працівника.