- •1. Визначення кадрової політики
- •2. Планування та прогнозування кадрової роботи
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Суб’єкти кадрової політики
- •2. Планування роботи з кадрами
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •Цілі та завдання кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Комплектування штату і професійна орієнтація.
- •1. Основні різновиди кадрової політики
- •2. Перспективне та поточне планування
- •Завдання керівників у сфері формування колективу.
- •Нормативно-правові та законодавчі акти щодо єдиної кадрової політики
- •Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття.
- •Фактори успіху розвитку кар’єри.
- •1. Напрями кадрової політики
- •2. Процес прийняття рішень.
- •3. Формальні і неформальні групи та керування ними.
- •1. Елементи кадрової політики та їх характеристика
- •2. Прогнозування в управлінні персоналом
- •3. Способи вивільнення персоналу.
- •1. Типи кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Виникнення конфліктів у колективі.
- •2. Основи соціального партнерства.
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
- •1. Організаційна культура фірми.
- •2. Види планів з питань персоналу
- •3. Методи підбору персоналу, їх характеристика.
- •1. Основні напрямки професійного розвитку персоналу
- •2. Зайнятість населення
- •3. Основні рівні і стилі управління.
- •1. Організація системи професійного навчання персоналу
- •2. Поняття безробіття
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом.
- •1. Професійна підготовка і підвищення кваліфікації кадрів
- •2. Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями.
- •3. Набір персоналу за кордоном
- •1. Види професійного навчання. Ділова гра
- •2. Основні вимоги до адміністратора-менеджера.
- •3. «Аутплейсмент» - кабінети по наданню допомоги звільненим
- •1. Ознаки і функції трудового колективу.
- •2. Підготовка і формування резерву керівників.
- •3. Управління плинністю і трудовою мотивацією працівників в зарубіжних країнах
- •1. Методи прийняття рішень.
- •2. Джерела забезпечення підприємств персоналом
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Система управління персоналом
- •2. Форми і методи підбору персоналу, їх характеристика
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •1. Еволюція менеджменту людських ресурсів
- •2. Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб.
- •3. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •1. Сучасні стратегії управління людськими ресурсами
- •2. Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу в організації
- •3. Види структур управління.
- •1. Роль та місце кадрових служб в системі управління персоналом
- •2. Аналіз якісного складу кадрів. Робота з молодим спеціалістами.
- •3. Організація процесу звільнення.
- •1. Основні принципи і завдання управління персоналом
- •2. Принципи і методи роботи з резервом
- •3. Типи керівників.
- •1. Технологія управління людськими ресурсами
- •2. Плинність кадрів
- •3. Елементи кадрової політики та їх характеристика.
- •1. Методи управління персоналом
- •2. Планування роботи з кадрами.
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Зайнятість населення.
- •2. Причини та мотиви звільнень
- •3. Основні напрямки професійного розвитку персоналу.
- •1. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •2. Заходи по зниженню плинності кадрів
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
1. Сучасні стратегії управління людськими ресурсами
Вибір стратегії управління персоналу визначається реальними умовами роботи підприємства, з врахуванням яких можна вибирати такі стратегії:
Стратегію економії затрат на персонал. Суть цієї стратегії полягає в тому, що залучають додаткову кількість працівників і звільняють їх при погіршенні економіки.
Стратегію узгодження прогнозів, потреб персоналу з планами розвитку організації.
Стратегію забезпечення підприємства висококваліфікованим персоналом.
Стратегію додаткових вкладень у створення умов для раціонального використання персоналу.
Управління персоналом є складним і складовим компонентом управління організацією, складним воно є, тому що люди за характером відрізняються від інших ресурсів і вимагають особливих підходів і методів управління. Специфіка людських ресурсів виражається в тому, що по-перше, люди наділені інтелектом, їх реакція на управління є емоційною, продуманою, а не механічною; по-друге, люди постійно розвиваються і вдосконалюються; по-третє, відносини ґрунтуються на довготерміновій основі, оскільки трудове життя людини може подовжуватись протягом 10, 50 років. Управління персоналом в даний час повинно акцентувати увагу на таких позиціях:
Людина – це джерело доходу;
Вся діяльність організації спрямована на досягнення економічних результатів і одержання прибутку;
Успішна робота можлива тільки при забезпеченні організацією високопрофесійним штатом працівників, фірма цінна своїми людьми.
Стратегія управління людськими ресурсами – визначення шляхів розвитку, необхідної компетенції всього персоналу і кожного її співробітника зокрема: іншими словами управління персоналом – це плани, що використовують можливості зовнішнього середовища для зміцнення і збереження конкурентоспроможності організації за допомогою своїх працівників. Управління людьми є основою управління організацією.
2. Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу в організації
Профорієнтація являє собою систему заходів для профінформації, профконсультації, профвідбору і профадаптації, що допомагає людині обирати професію, яка найбільше відповідає потребам суспільства і її особистим здібностям і особливостям.
Адаптація – це процес активного пристосування людини до нового середовища.
Підрозділ управління профорієнтацією та адаптацією має виконувати такі функції:
Вивчення і прогнозування кон’юктури ринку праці, проведення заходів щодо адаптації до нього, здійснення відповідної переконструктуризації кадрового потенціалу;
Наймання і добір персоналу з використанням професіограм і описів робіт, тестування на інтерв’ювання працівників з метою кращої профорієнтації;
Розміщення кадрів за підрозділів, ділянками, робочими місцями, закріплення ротацій і внутрівиробничих переміщень кадрів, формування стабільного трудового колективу;
Добір лідерів із числа молодих працівників, які мають організаторський талант;
Організація взаємодіє з регіональною системою управління профорієнтацією та адаптацією на взаємовигідних умовах.