- •1. Визначення кадрової політики
- •2. Планування та прогнозування кадрової роботи
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Суб’єкти кадрової політики
- •2. Планування роботи з кадрами
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •Цілі та завдання кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Комплектування штату і професійна орієнтація.
- •1. Основні різновиди кадрової політики
- •2. Перспективне та поточне планування
- •Завдання керівників у сфері формування колективу.
- •Нормативно-правові та законодавчі акти щодо єдиної кадрової політики
- •Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття.
- •Фактори успіху розвитку кар’єри.
- •1. Напрями кадрової політики
- •2. Процес прийняття рішень.
- •3. Формальні і неформальні групи та керування ними.
- •1. Елементи кадрової політики та їх характеристика
- •2. Прогнозування в управлінні персоналом
- •3. Способи вивільнення персоналу.
- •1. Типи кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Виникнення конфліктів у колективі.
- •2. Основи соціального партнерства.
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
- •1. Організаційна культура фірми.
- •2. Види планів з питань персоналу
- •3. Методи підбору персоналу, їх характеристика.
- •1. Основні напрямки професійного розвитку персоналу
- •2. Зайнятість населення
- •3. Основні рівні і стилі управління.
- •1. Організація системи професійного навчання персоналу
- •2. Поняття безробіття
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом.
- •1. Професійна підготовка і підвищення кваліфікації кадрів
- •2. Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями.
- •3. Набір персоналу за кордоном
- •1. Види професійного навчання. Ділова гра
- •2. Основні вимоги до адміністратора-менеджера.
- •3. «Аутплейсмент» - кабінети по наданню допомоги звільненим
- •1. Ознаки і функції трудового колективу.
- •2. Підготовка і формування резерву керівників.
- •3. Управління плинністю і трудовою мотивацією працівників в зарубіжних країнах
- •1. Методи прийняття рішень.
- •2. Джерела забезпечення підприємств персоналом
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Система управління персоналом
- •2. Форми і методи підбору персоналу, їх характеристика
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •1. Еволюція менеджменту людських ресурсів
- •2. Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб.
- •3. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •1. Сучасні стратегії управління людськими ресурсами
- •2. Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу в організації
- •3. Види структур управління.
- •1. Роль та місце кадрових служб в системі управління персоналом
- •2. Аналіз якісного складу кадрів. Робота з молодим спеціалістами.
- •3. Організація процесу звільнення.
- •1. Основні принципи і завдання управління персоналом
- •2. Принципи і методи роботи з резервом
- •3. Типи керівників.
- •1. Технологія управління людськими ресурсами
- •2. Плинність кадрів
- •3. Елементи кадрової політики та їх характеристика.
- •1. Методи управління персоналом
- •2. Планування роботи з кадрами.
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Зайнятість населення.
- •2. Причини та мотиви звільнень
- •3. Основні напрямки професійного розвитку персоналу.
- •1. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •2. Заходи по зниженню плинності кадрів
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
1. Виникнення конфліктів у колективі.
Причини конфліктів характеризуються у рамках протиріччя, що виникають між людьми, групами, організаціями, державами і т.п. Джерелами конфліктних ситуацій є загострені протиріччя, розбіжність точок зору, цілей, підходів, бачення способів вирішення виробничих задач, що так чи інакше торкаються особистісних інтересів, включаючи і керівника.
Причини конфліктів |
Причиною виникнення будь-якого конфлікту є протиріччя, а протиріччя виникають там, де є неузгодженість:
|
Риси характеру, особливості поводження людини, характерні для конфлікту:
прагнення будь-що домінувати, бути першим, сказати своє останнє слово;
бути настільки "принциповим", що це підштовхує до ворожих дій і вчинків;
зайва прямолінійність у висловленнях і судженнях;
критика, особливо необґрунтована, недостатньо аргументована;
поганий настрій, якщо він до того ж періодично повторюється;
консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання перебороти застарілі традиції в житті колективу, що стали гальмом у його розвитку;
прагнення сказати правду в очі, безцеремонне втручання в особисте життя;
прагнення до незалежності - гарна якість, але до визначених меж;
зайва наполегливість (нав'язливість);
несправедлива оцінка вчинків і дій інших, приниження ролі і значимості іншої людини;
неадекватна оцінка своїх можливостей і спроможностей, особливо їхня переоцінка;
ініціатива, особливо творча (там, де це не потрібно).
! |
Усунення особистісних хиб - основна ціль самовдосконалення особистості (самоосвіти, самовиховання і саморозвитку). |
Говорячи про причини конфліктів у діловому світі, варто відзначити наступні моменти:
наявність двох видів конфліктних ситуацій: гостроконфліктна і провокуюча:
-
гостроконфліктна
провокуюча
Швидкоплинне виникнення або прояв конфлікту, висока напруга емоцій і почуттів. Причини можуть бути спонтанними, ситуативними, неусвідомлюваними.
Виявляє себе в явній або прихованій формі, спроби компрометації кого-небудь, штучно утворювані труднощі. Причини можуть бути усвідомлені, підступні, глибоко опрацьовані.
використання особистістю завищених оцінок, що приводить до:
помилки внаслідок приятельського ставлення;
помилки внаслідок доброзичливості;
помилки внаслідок високої репутації;
помилки внаслідок слова, а не справи (подати себе в кращому вигляді);
помилки внаслідок внутрішньої симпатії;
помилки контрасту.
використання особистістю занижених оцінок, що приводить до:
помилки внаслідок особистої антипатії;
помилки внаслідок оцінної інерції;
помилки заниженої значимості виконаної роботи;
помилки внаслідок прискіпливого відношення;
помилки внаслідок завищених вимог;
помилки, що провокує на конфлікт.
використання характерних прийомів "силового тиску" підлеглих:
постійно вишукують на керівника "компромат" і намагаються використовувати його в найуразливій для нього ситуації;
роблять постійно скривджений вид, мотивуючи тим, що їхні права й інтереси постійно зазнають утиску;
з будь-якої дрібниці роблять проблему, обвинувачують керівника, що він не керує, а тільки вимагає;
оцінюють свої вчинки так: "Усі вважають мене грамотним спеціалістом, крім Вас";
провокують маленький конфлікт, втягують у нього якнайбільше людей і лишають керівника перед великою конфліктною ситуацією;
прагнуть, будь-що об'єднати навколо себе усіх, хто не задоволений керівником, "сколотити" проти керівника опозицію;
загрожують скаргою на безпосереднього керівника вищому начальнику;
періодично обурюються і підкреслюють, що "раніш, при старому керівникові такого не було", що нового керівника ні хто не розуміє.