
- •1.2. Сучасна українська літературна мова
- •1.3. Зміни в українському правописі
- •Перелік слів, правопис яких зазнав змін
- •1.4.Стилі сучасної української літературної мови
- •1.5. Особливості офіційно-ділового стилю мови
- •1.6. Запитання і завдання для самоперевірки
- •2.1. Лексичне значення слова
- •2.2. Однозначні і багатозначні слова
- •Слово d поняття
- •2.3. Пряме і переносне значення слова
- •2.4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •2.5. Стилістична диференціація слова
- •2.6. Фразеологія
- •2.7. Запитання і завдання для самоперевірки
- •3.3. Запитання і завдання для самоперевірки
- •4.2. Іменник
- •Число іменників
- •Відмінювання іменників.
- •Відмінювання імен та по батькові
- •Віддієслівні іменники
- •Особливості вживання іменників у діловому мовленні
- •4.3. Прикметник
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Відмінювання прикметників
- •4.4. Числівник
- •Відмінювання числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Особливості вживання числівників у діловому мовленні
- •4.5. Займенник
- •Відмінювання займенників
- •Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
- •Відмінювання присвійних займенників
- •Відмінювання вказівних займенників
- •Особливості вживання займенників у діловому мовленні
- •4.6. Дієслово
- •Види дієслів
- •Способи дієслів
- •Часи дієслів
- •Дієвідмінювання дієслів майбутнього часу недоконаного виду
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Стан дієслова
- •Особливості вживання дієслів у діловому мовленні
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •4.7. Прислівник
- •4.8. Службові частини мови
- •Особливості вживання службових частин мови у діловому мовленні
- •4.9. Вигук
- •4.10. Запитання і завдання для самоперевірки
- •5. Синтаксичні засоби ділового мовлення
- •5.1. Словосполучення, сполучення слів
- •5.2. Поняття про речення
- •5.3. Просте речення
- •5.4. Поняття про складне речення
- •5.5. Складносурядне речення
- •5.6. Складнопідрядне речення
- •5.7. Безсполучникове складне речення
- •5.8. Складні синтаксичні конструкції
- •5.9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
- •5.10. Запитання і завдання для самоперевірки
- •6. Особливості писемного і усного ділового мовлення
- •6.1.Соціальна функція писемного і усного ділового мовлення
- •6.2. Монологічне і діалогічне ділове мовлення
- •6.3. Особливості усного ділового мовлення
- •6.4. Особливості писемного ділового мовлення
- •7.2. Визначення документу
- •7.3. Класифікація документів за різними ознаками
- •Класифікація документів
- •8.2. Документування з низьким і високим рівнем стандартизації
- •8.3. Реквізити управлінських документів
- •8.4. Вимоги до мови документів
- •8.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •9. Документування в управлінській діяльності
- •9.1. Організаційно-розпорядчі документи 9.2. Довідково-інформаційні документи 9.3. Документування з кадрових питань 9.4. Особисті офіційні документи 9.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •9.1. Організаційно-розпорядчі документи
- •9.2. Довідково-інформаційні документи
- •9.3. Документи з кадрових питань
- •Текст викладається від третьої особи. Документ видається на руки працівникові або надсилається до установи, підприємства, що його вимагали 9.4. Особисті офіційні документи
- •9.5. Запитання і завдання для самоперевірки
- •10. Спеціалізоване документування
- •10.1. Документи з господарської діяльності
- •10.2. Документи з господарсько-претензійної діяльності
- •10.3. Система обліково-фінансової документації
- •10.4. Документи в банківській діяльності
- •10.5. Документація в рекламній та видавничої діяльності
- •11.2. Інтонація
- •11.3. Невербальні засоби спілкування
- •11.4. Техніка мовлення
- •11.5. Дикція
- •11.6. Жанри публічного виступу
- •11.7. Запитання і завдання для самоперевірки
- •12. Культура ділового мовлення
- •12.1. Вимоги до мови документів 12.2. Основні риси культури мови 12.3. Норми сучасної української літературної мови 12.4. Запитання і завдання для самоперевірки
- •12.1. Вимоги до мови документів
- •12.2. Основні риси культури мови
- •12. 3. Норми сучасної української літературної мови
- •12.4. Запитання і завдання для самоперевірки
- •Короткий тлумачний словник термінів справочинства
- •Додаток 2
5.5. Складносурядне речення
Складносурядними називаються складні речення, частини яких незалежні одна від іншої і граматично поєднуються сурядними сполучниками. Наприклад: Стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снуюють (Івг.).
Рівнозначність частин є однією з найхарактерніших ознак складносурядних речень, де кожна частина зберігає значення окремого повідомлення і відносну синтаксичну незалежність, а також відносну самостійність.
Другою характерною ознакою речень цього типу є те, що їх частини поєднуються між собою сполучниками сурядності, які завжди знаходяться тільки між цими частинами, не належать жодній з них, а складносурядному реченню в цілому.
Цим складносурядні речення суттєво відрізняються від складнопідрядних, в яких сполучник та сполучне слово належать підрядній частині.
Однією із структурних ознак складносурядного речення є й те, що ніколи одна з його частин не може знаходитися у середині іншої, чим також ці речення істотно відрізняються від складнопідрядних.
Найважливішими засобами поєднання частин складносурядного речення є сполучники сурядності та інтонація, а також співвідношення видових, часових, способових форм дієслів, зв'язок між частинами речення може також здійснюватися за допомогою займенників, спільних членів речення, порядку частин речення.
Інтонація складається із мелодики звучання, інтенсивності, темпу мовлення, пауз. Вона може бути перелічувальною, протиставно-зіставною, градаційною, розділовою. Проте пов'язати окремі різновиди інтонацій з конкретними типами складносурядних речень не можна, бо те ж саме речення може інтонуватися по-різному.
Дуже важливою є роль сполучників сурядності в організації складносурядних речень, серед них, як відомо, виділяють єднальні (приєднувальні і пояснювально- приєднувальні), протиставні, розділові. Класифікація сполучників лежить і в основі класифікації складносурядних речень, бо сполучники є не тільки засобом виявлення взаємовідношень між частинами цих речень.
У кожному складносурядному реченні виступає щонайменше два засоби взаємозв'язку між предикативними частинами - сполучники сурядності та інтонація, які є найголовнішими. Що ж до інших засобів, то їх може і не бути.
Залежно від сполучників, за допомогою яких поєднуються між собою частини складносурядних речень, розрізняють такі їх типи:
складносурядні речення з єднальними сполучниками і(й), та, та й, ні ... ні, як ...так (наприклад: Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві (Рил.);
складносурядні речення з приєднувальними сполучниками та й, ще й, також, причому, притому (наприклад: Вона настирливо з тобою говорила, та й їй далась нелегко та розмова (Л.У.);
складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме, як то, (наприклад: Ця баба з ґанжою, як-то бувають з ґанжою коні або корови(Н.-Лев.);
складносурядні речення із зіставно-протиставними сполучниками а, але, та (але), проте, однак, зате, так, не тільки ... а й, не лише ... але й, (наприклад: Самій те трудно збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті(Л.У.);
складносурядні речення з розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи ...чи, то ... то, чи то ... чи то, не то ... не то (наприклад: То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить (М.В.).