§ 2. Загальноправова характеристика муніципальних прав особистості

Дискусійність проблеми та категоричність постановки питання абсолютно закономірно породжує багато питань. Концептуально обґрунтовуючи категорію правового статусу особи у місцевому са­моврядуванні та відносної самостійності існування муніципаль­них прав і свобод людини насамперед слід зазначити, що ці права і свободи характеризуються наявністю як загальних ознак, власти­вих усім іншим суб'єктивним правам і свободам, так і деякими ^особливостями муніципально-галузевого порядку. f"TJo загальних належать ті характеристики муніципальних прав рсобистості, що відбивають їхні якості як міри правової свободи; це такі права, які отримують правове визнання можливості свободи поведінки, користування деякими соціальними благами.

Особливості ж стосуються, по-перше, суб'єктів відповідних прав, до яких належить не тільки людина, громадянин, житель і 'як член територіальної громади (індивідуальні муніципальні пра- | fea), а й сама територіальна громада (колективні муніципальні І права). —

LJIo-друге, для муніципальних прав і свобод характерні специ­фічні об'єкти — влада територіальних громад; питання місцевого значення; функції (напрями і види діяльності) суб'єктів місцевого самоврядування; об'єкти комунальної власності; місцеві бюдже­ти, доходи місцевих бюджетів, місцеві податки і збори, місцеві по­зики; природні блага, природні ресурси, об'єкти природно-запо­відного фонду, земля; духовні блага (освіта, наука, культура, ін­формація, пам'ятки історії, культури, архітектури, містобудуван­ня); соціальні блага (об'єкти житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчу­вання, транспорту і зв'язку, охорони здоров'я, фізкультури і спор­ту тощо); програми економічного та соціально-культурного розвит­ку сіл, селищ, міст та цільові програми з інших питань самовряду­вання; плани підприємств і організацій; адміністративно-терито­ріальний устрій тощо^

V-Для муніципальних прав і свобод характерні, як правило, й особливості їхнього нормативного змісту, не говорячи вже про те­риторіальні межі їх реалізації^}

Спробуємо дати відповідь на питання, що ж таке муніципальні права і свободи людини і громадянина?

1 Муніципальне право України: Підруч. / За ред. В.Ф. Погорілка, о.Ф. Фрицького. — к., 2001. — с. 24-25.

² Бондарь Н.С. Личность в системе социалистического самоуправления: конституционный аспект // Правоведение. — 1987. — № 6. — С. 6-7; Бон­дарь Н.С. Местное самоуправление и муниципальные права граждан // Местные Советы в условиях политических и экономических реформ. — М., 1991. —С. 78-88 таін.

^Проблема муніципальних прав і свобод є відносно новою для на­шої юридичної науки^ДІісля своєї постановки ще у другій полови­ні 80-х років минулого століття у радянській науці² у подальшому вона отримала підтримку як у російській науковій літературі, так і, незважаючи на перманентне згортання демократичних інститу­тів, у практиці муніципально-правової нормотворчості у Росій­ській Федерації.

СВазом з тим ця проблема є вельми широкою, комплексною та залишається майже недослідженою та дискусійною у вітчизняній науці¹. Наявні в Україні дослідження, незважаючи на їх чітку те­матичну спрямованість, дещо однобічно підходять до цієї пробле­ми: або через аналіз діяльності органів місцевого самоврядування із забезпечення прав і свобод людини і громадянина, або на при­кладі участі громадян України у здійсненні місцевого самовряду­вання, причому переважною мірою у політичній сфері^і

¹ Див., наприклад: Баймуратов М.О., Сосновських Ю.Ю. Муніципаль­ні права особистості: становлення та сутність // Вісник Одеського інститу­ту внутрішніх справ. — 1997. — №4. — С. 3-10; Батанов О.В. Муніци­пальні права і свободи людини і громадянина в Україні: дискусійні питання // У кн.: Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністра­тивно-правове забезпечення реалізації та захисту: Монографія; За заг. ред. В.Б. Авер'янова. — К.: Наукова думка, 2007. — С. 105-122.

² Горян Е.В. Органи місцевого самоврядування в конституційно-право­вому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України: Ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2005; Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2003; Трачук ПА. Участь громадян України у місцевому самоврядуванні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003; ЧернегаР.Т. Право грома­дян на участь у місцевому самоврядуванні: стан та шляхи вдосконалення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2007.

³ Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по за­безпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Авто­реф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. — С. 10.

⁴ Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обес­печение прав и свобод в местном самоуправлении. — М., 2004. — С. 306— 307.

Так, наприклад, під муніципальними правами, або правами людини у сфері місцевого самоврядування, вітчизняний дослідник І.Л. Литвиненко розумівГті права, які забезпечують реальні мож­ливості кожному члену територіальної громади брати участь у ви­рішенні всіх питань місцевого значення, в управлінні комуналь­ною власністю, використовувати всі матеріальні і духовні надбан­ня, що розподіляються за територіальним принципом, відчувати на собі всі позитивні наслідки діяльності самоврядних органів, спрямовані на реальне забезпечення прав і свобод, життєвих по­треб та інтересів людини^) Такий, у цілому правильний, підхід є по суті лише адаптованою до українських умов творчою інтерпретацією позиції російського вченого М.С. Бондаря⁴.

£__У цілому сприймаючи точку зору цих учених, вважаємо, що, розглядаючи місцеве самоврядування через призму прав і свобод людини і громадянина, його можна визначати як визнані та гаран­товані державою природні можливості людини та її асоціацій (те­риторіальних громад) самостійно та під свою відповідальність ви­рішувати питання місцевого значення в різних сферах суспільного життя, зокрема політичній, економічній, соціальній, культурній, екологічній таш^Саме у такому ракурсі категорія «муніципальні права» виступає галузевою категорією науки муніципального пра­ва, і вона (ця категорія) насамперед повинна знайти всебічне об­ґрунтуванню та посісти своє місце в системі муніципально-право­вих знань/При цьому очевидно, що ця категорія має — як і саме по собі муніципальне право — складний, комплексний характер, у якому «присутній» не лише конституційний, а й адмініс^цзативно-правовий, цивільно-правовий та інші рівні обґрунтування! ^^конституційним обґрунтуванням муніципальних прав по­в'язана насамперед така їхня характеристика, як невід'ємний, невідчужуваний характер^Однак невідчужуваність муніципаль­них прав і свобод не можнаЧгготожнювати з відповідною характе­ристикою основних прав і свобод людіши^Основні права і свободи мають невідчужуваний характер у силу того, що це природні пра­ва, які належать кожному від народження. Невідчужуваний же характер муніципальних прав і свобод детермінований тим, що кожна людина отримує їх як член територіальної громади і ніхто не може обмежити її у цих правах і свободах, не порушивши основ конституційного ладу та демократичної самоорганізації населен­ня. У цьому плані держава не створює ці права, а лише зобов'яза­на визнати їх як основу легітимності місцевої влади і забезпечити умови для їх реалізації, що є свідченням відповідності держави її призначенню,¹ за якого людина, її життя і здоров'я, честь і гід­ність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціаль­ною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зм^тл спрямованість її діяльності.

Шіри цьому важливою характеристикою муніципальних прав і свобод є той факт, що у своїй нормативній основі вони мають кон­ституційний зміст і конституційний рівень свого юридичного за­кріплення. Це має принципове значення з точки зору аналізу спів­відношення конституційних прав і свобод людини і громадянина з інститутом муніципальних прав і свобод/Мова йде про те, що вза­ємозв'язки і залежності між відповідними інститутами демократії не обмежуються відносинами детермінованості, зумовленості му­ніципальних прав і свобод конституційними правами і свободами в рамках механізму конкретизації останніх до рівня галузевих форм вираження свободи особистості.

Так, наприклад, адміністративно-правовий рівень обґрунту­вання муніципальних прав і свобод зумовлений тим, що на сучас­ному етапі розвитку українського суспільства необхідно по-ново­му оцінювати адміністративне право та спиратися на нове ставлен­ня до місця і ролі держави у громадянському суспільстві. Консти­туція України у ст. З проголошує головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держа­ви, а вона відповідає перед людиною за свою діяльність. Ця кон­ституційна формула означає підпорядкування усіх державних і правових інститутів суспільства потребам реалізації та захисту прав людини, їх пріоритетність перед іншими цінностями демо­кратичної соціальної, правової держави. Отже, головними харак­теристиками у розумінні адміністративного права мають стати не «управлінська», а тим більше «каральна» його функції, а такі нові функції, як правозабезпечувальна (яка пов'язана із забезпеченням реалізації прав і свобод людини) і правозахисна (яка пов'язана із захистом порушених прав). Саме дві останні функції зумовлюють адміністративно-правовий вимір муніципальних прав і свобод та найповніше відтворюють справжнє суспільне призначення адміні­стративного права як сукупності правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються в ході забезпечення реаліза­ції та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридич­них осіб не лише органами виконавчої влади, а й органами місце­вого самоврядування, а також у процесі не тільки державного, а й самоврядного управління у сферах соціально-економічного й адмі­ністративно-політичного розвитку та охорони громадського по­рядку¹.