1 Костюков а.Н. Сущность и содержание муниципально-правовых от­ношений // Закон и право. — 2002. — № 11. — с.59.

2 Див. Напр.: Морозова л.А. Теория государства и права. — м., 2002. — с. 271; Протасов в.Н. Теория права и государства. Проблемы те­ории права и государства. — м., 2001. — с.178 та ін.

3 Бабичев и.В. Что такое местное самоуправление с точки зрения права // Местное право. — 2001. — №6. — с.5.

По-перше, для виникнення, зміни та припинення муніципаль­но-правових відносин, окрім волі держави, яка може знаходити свій прояв у нормах Конституції та законодавства, вирішальне значення має індивідуалізована (персоніфікована) воля різнома­нітних недержавних суб'єктів, які, вступаючи у відповідні право­відносини, забезпечують конкретизацію права на вирішення пи­тань місцевого значення та його реалізацію. При цьому, згода дер­жави на вступ недержавних суб'єктів у подібні правовідносини не потрібна і вона повинна всебічно сприяти забезпеченню можливос­ті реального доступу цих суб'єктів до публічно-владних відносин, які виникають на локальному рівні.

По-друге, муніципальне право наділяє правосуб'єктністю вели­ке коло учасників суспільних відносин, у тому числі відносин, які виникають у сфері місцевого самоврядування. Тому особливістю муніципально-правових відносин є їх рельєфно виражена полісу-б'єктність, яка зумовлюється комплексним характером місцевого самоврядування; його цілями, досягнення яких можливе лише зі зверненням до всіх сфер місцевого життя: політичної, економіч­ної, соціальної, культурної, екологічної тощо.

Суб'єктами муніципально-правових відносин (муніципального права) відповідні суб'єкти можуть бути за умовою наявності у них муніципальної правосуб'єктності. Питання наявності правосуб'-єктності та її специфіки є важливими для з'ясування можливості будь-якого суб'єкта бути суб'єктом права, а отже, вступати у відно­сини у сфері місцевого самоврядування з відповідною метою. Оскіль­ки, як вказується у літературі, правосуб'єктність виступає як засіб закріплення кола осіб (реальних), які мають здатність бути носіями юридичних прав і обов'язків¹, муніципальна правосуб'єктність, тобто здатність бути суб'єктом муніципального права, а отже, й суб'­єктом муніципально-правових відносин має складний характер та включає муніципальну правоздатність, муніципальну дієздатність, а іноді — муніципальну деліктоздатність.

Особливість муніципальної правосуб'єктності полягає в тому, що її можна розглядати як видову статусну категорію, так і у ви­гляді родової (універсальної) характеристики конституційно-пра­вового статусу суб'єктів правовідносин у сфері місцевого самовря­дування.

Перш за все необхідно зазначити, що, муніципальна право­суб'єктність умовно може бути представлена принаймні чотирма її видами — загальногалузевою (здатністю бути суб'єктом права вза­галі та конституційного права зокрема); інституційною (до такої правосуб'єктності належить правосуб'єктність суб'єктів місцевого самоврядування як інститутів муніципального права), спеціаль­ною або модусною (наприклад, муніципальна правосуб'єктність виборчих комісій, спостерігачів на виборах) і конкретизованою або факторизованою (правосуб'єктність у конкретних муніци­пально-правових відносинах, яка залежить не тільки від наявнос­ті право- і дієздатності суб'єкта, а й від настання відповідних юри­дичних фактів).

1 Алексеев с.С. Общая теория права. — т. 2. — м., 1982. — с. 115

Особливості муніципальної правосуб'єктності, враховуючи по-лїсуб'єктність складу правовідносин у вказаній сфері, дають змогу розглядати її і як категорію універсального характеру, оскільки в її складі об'єктивно виокремлюються окремі різновиди право­суб'єктності, які передбачають специфічні варіації її прояву під час розгляду правового статусу того чи іншого суб'єкта правовід­носин у сфері місцевого самоврядування. Так, наприклад, розгля­даючи особливості реалізації правового статусу особистості у сфері місцевого самоврядування, її муніципальна правосуб'єктність проявляється у належності тієї чи іншої людини до окремої тери­торіальної громади. Крім того, на визначення характеру та обсягу правосуб'єктності людини у сфері місцевого самоврядування без­посередньо впливає і наявність правового зв'язку цієї людини із державою (наявність громадянства) або інші громадянські стани, в яких перебуває та чи інша людина (апатрид, іноземець тощо).

Слід зазначити, що особливість трансформації правосуб'єктно­сті суб'єктів права, зокрема суб'єктів конституційного права у правосуб'єктність суб'єктів муніципально-правових відносин по­лягає у тому, що вона відбувається з настанням моменту набуття відповідним суб'єктом такого елементу правосуб'єктності, як му-' ніципальна дієздатність, оскільки перший елемент муніципальної правосуб'єктності — муніципальна правоздатність зумовлює лише передбачену муніципально-правовою нормою здатність суб'єкта муніципального права мати суб'єктивні юридичні-права та обов'язки', тобто це здатність бути носієм таких прав і обов'яз­ків, можливість бути учасником (стороною) конкретних Муніци­пально-правових відносин, але не сама ця участь.

У свою чергу муніципальна дієздатність, відповідно, передба­чає здатність відповідного суб'єкта своїми діями набувати права, створювати для себе юридичні обов'язки. В конкретному виражен­ні мова йде про практичну здатність відповідного суб'єкта реалізо­вувати свою муніципальну правоздатність у межах конкретних-правовідносин, що виникають у сфері місцевого самоврядування.

Отже, правоздатність і дієздатність фактично набувають якості-статичного та динамічного елементів муніципальної правосуб'єкт­ності. Але на практиці далеко не завжди можна провести чітку межу між ними. Зокрема, для конституційно-правового регулю­вання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування в ряді випадків характерною ознакою є неподільність цих елементів му­ніципальної правосуб'єктності. Це означає, що вони виникають синхронно у часі (на відміну, наприклад, від цивільного права).

У сфері місцевого самоврядування така ситуація характерна-не тільки для суб'єктів, які є організаційно інституціоналізова-"