1 Кутафин o.E., Шеремет к.Ф. Компетенция местных Советов. — м., 1986. — с. 4.

Це питання є одним із найбільш спірних у юридичній науці. Значною мірою дискусійність питання зумовлена збереженням та культивуванням у сучасній науці точки зору, яку було сфор­мульовано ще за радянських часів (абсолютно закономірної для тієї епохи), але, на наш погляд, доволі архаїчної з позицій су­часності, згідно з якою «діяльність місцевих рад є реалізацією на регіональному рівні всіх основних функцій держави»¹. Так,

В.І. Борденюк¹, О.Д. Крупчан², О.О. Карлов³ вважають, що фун­кції органів місцевого самоврядування значною мірою є похід­ними від державних функцій, конкретизують їх.

Відомий вітчизняний учений-конституціоналіст М.І. Корнієн-ко вважає, що місцеве самоврядування є лише «формою здійснен­ня державних функцій» територіальними громадами та органами, які вони обирають, а правоздатність останніх «на незалежне й са­мостійне вирішення питань місцевого значення є не природною та невід'ємною, а встановленою законом і гарантованою державою»⁴. В іншій своїй праці він розглядає місцеве самоврядування як «де­мократичну форму децентралізації державно-владних повнова­жень на рівень відповідних органів місцевих самоврядування»⁵.

Менш категоричну позицію мають інші автори. Так, I.A. Гри-цяк, аналізуючи проблеми реалізації повноважень органів місце­вого самоврядування, звертає увагу не тільки на «природний ха­рактер повноважень органів місцевого самоврядування, зумовле­ний самою природою сільських, селищних і міських громад, а й їх самоврядно-владний характер як результат своєрідної транс­формації державно-владних повноважень Рад народних депута­тів»⁶.

¹ Борденюк В. Місцеве самоврядування і деякі проблеми децентралі­зації влади // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах: Збірн. наук, статей. — К., 1996. — Вип. 1. — С. 34-35; Борденюк В.І. Де­які проблеми законодавчого визначення повноважень місцевого са­моврядування в Україні // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук.-практ. конф. 22-23 листопада 1996 р. — К., 1997. — С. 322-325; Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче. — 1998. — № 7. — С. 74 та ін.

² Крупчан О.Д. Про співвідношення системи органів виконавчої вла­ди і системи органів місцевого самоврядування // Державно-правова ре­форма в Україні: Матер. наук.-практ. конф. (листопад 1997 р.). — К., 1997. — С. 389.

³ Карлов A.A. Формирование института местного самоуправления. — К.,1993.—С. 79.

⁴ КорнієнкоМ. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики //Українське право. — 1995. — № 1. — С. 72.

⁵ Корнієнко М.І. Якою має бути реформа місцевого самоврядування та його органів // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми. Збірник наукових праць членів Товариства конституційного права з нагоди десятої річниці Конституції України, Конституційного Суду України та самого Товариства / Відпов. ред. Мартиненко П.Ф. і Кампо В.М. — К.: Купріянова, 2007. — С. 212.

⁶ Грицяк I.A. Правові та організаційні проблеми реалізації повнова­жень органів місцевого самоврядування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —К.,1993.—С. 7.

Також у літературі існує думка, що в одних випадках місцеве самоврядування є продовженням державної влади, в інших — не­залежним від держави інститутом, а в деяких — опонентом або на­віть ворогом¹.

На протилежних позиціях стоять інші автори. Так, на недер­жавний характер діяльності рад та їх функцій звертають увагу М.Г. Смола та Г.В. Ветроумов², Ю.М. Тодика³, І.В. Дробуш⁴ та інші вчені. Наприклад, A.A. Коваленко вважає, що держава лише санкціонує або делегує відповідні функції і повноваження органів місцевого самоврядування. Вона санкціонує ті функції і повнова­ження цих органів, які пов'язані з регулюванням питань місцево­го життя територіальних громад. Ці питання мають недержавний, тобто громадській (корпоративний) характер, оскільки своїм іс­нуванням зобов'язані громадянському суспільству⁵. Безпосеред­ньо за своєю природою, вважає І.В. Дробуш, функції представ­ницьких органів місцевого самоврядування є похідними від фун­кцій територіальних громад⁶.

Остання точка зору, на наш погляд, є більш справедливою. Ми вважаємо, що функції органів місцевого самоврядування перш за все є похідними від територіальної громади, це продовження фун­кцій цих спільностей. Ці функції переважно мають громадський, природний характер та є функціями представницьких органів міс­цевого самоврядування як органів муніципальної влади. Функції цих органів місцевого самоврядування зумовлені природою муні­ципальної влади як самостійного виду публічної влади, специфі­кою питань місцевого значення та мають другорядний характер щодо функцій територіальних громад — первинного суб'єкта му­ніципальної влади.

¹ Бородкин Ф.М. Ценности населения и возможности местного са­моуправления // Социологические исследования. — 1997. — № 1. — С. 103.

² Смола М., Ветроумов Г. Местное самоуправление: некоторые проблемы организации и деятельности // Юридический вестник. — 1996. — № 2. — С. 72.

³ ТодыкаЮ.Н. Основы конституционного строя Украины. — X., 1999. — С. 171.

⁴ Дробуш І.В. Поняття функцій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки; Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред.) та ін. — Вип. 9. — К: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького HAH України, Спілка юристів України, 2001. — С. 173-179; Дробуш І. Розме­жування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. — 2001. — № 10. — С. 20-24.

⁵ Коваленко A.A. Конституційно-правове регулювання місцевого са­моврядування в Україні: питання теорії та практики. — К., 1997. — С. 35.

⁶ Дробуш І.В. Функції органів місцевого самоврядування в Україні: Монографія. — К., 2003. — С. 24.

Вищевикладене щодо функцій представницьких органів місце­вого самоврядування свідчить, що ці органи є основним репрезен­тантом інтересів територіальних громад. У практичному плані саме вони здійснюють функції муніципальної влади, пов'язані з задоволенням повсякденних потреб місцевих жителів.

Виходячи з соціального призначення муніципальної влади, — вирішення питань місцевого значення, — основними функціями місцевих рад є забезпечення оптимального соціально-економічно­го та культурного розвитку відповідних територіальних громад, забезпечення реальної участі жителів — членів територіальної громади у вирішенні суспільних справ, презентація і остаточне ви­раження волі та інтересів територіальної громади, контроль у вста­новлених законодавством випадках за діяльністю інших елементів системи місцевого самоврядування, зовнішня взаємодія та гармо­нізація інтересів територіальних громад та регіональних і держав­них інтересів тощо.

Окреслене нами коло функцій органів місцевого самоврядуван­ня — це найбільш важливі, стратегічні напрями і види їх діяль­ності щодо здійснення муніципальної влади. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання місцево­го життя (політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні тощо), віднесені Конституцією та законами України до їх відання, що зумовлює наявність відповідних функцій цих суб'єктів муні­ципальної влади.

Особливе місце в системі місцевого самоврядування має сіль­ський, селищний, міський голова, який є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), се­лища, міста. Він обирається відповідною територіальною грома­дою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шля­хом таємного голосування строком на чотири роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Відповідний сільський, селищний, міський голова організує роботу представницького ор­гану місцевого самоврядування, здійснює оперативно-розпорядчі функції, підписує рішення представницького органу, представ­ляє інтереси територіальної громади, фактично виступаючи га­рантом реалізації муніципальних прав жителів — членів терито­ріальної громади.

Природно, що левову частку питань, віднесених до відання міс­цевого самоврядування, сільський, селищний, міський голова ви­рішує разом із місцевою радою та її виконавчим комітетом. Проте ці посадові особи мають не тільки повноваження з організації ро­боти відповідної ради та її виконавчого комітету, а й ряд повнова­жень із безпосереднього вирішення питань місцевого значення, що виділяє їх як самостійний елемент системи місцевого самовря­дування, здатний самостійно виконувати велике коло самовряд­них функцій.

На наш погляд, функції сільського, селищного, міського голо­ви — це основні напрями і види муніципальної діяльності головної посадової особи територіальної громади (як гаранта реалізації пра­ва жителів — членів територіальної громади на участь в місцевому самоврядуванні) щодо вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Вони зумовлені специфікою його правового статусу як головної посадової особи територіальної громади та органів муніципальної влади¹.

Наукові дослідження актуальних проблем правосуб'єктності сільських, селищних, міських голів як суб'єктів місцевого само­врядування, які були проведені останнім часом, дають змогу ви­діляти такі функції цих суб'єктів. Так, Ю.М. Кириченко, аналі­зуючи адміністративно-правові засади діяльності міських голів, виділяє представницьку, організаційно-розпорядчу, дозвільно-реєстраційну, контрольну, номінаційну функції. Крім того, вва­жає вона, оскільки міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, очолює виконавчий комітет міської ради, то він у повному обсязі здійснює функції керівництва: про­грамування, розпорядництво, нагляд та координація дій підлег­лих, стимулювання та виховання кадрів органів місцевого само­врядування².

Більш вдалою, на наш погляд, є спроба класифікувати функції цих суб'єктів здійснена Ю.Ю. Бальцієм, який пропонує діференці-ювати їх за наступними критеріями: