2 Батанов о.В. Конституційне право у сучасному світі: основні напрями та форми розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — № 7. — с. 39-40.

⁵ TushnetM. The Possibilities of Comparative Constitution Law // The Yale Law Journal. — 1999. — Vol. 108-— P. 1230, 1306-1309.

порівнюють однойменні інститути абсолютно різних за рівнем су­спільно-політичного розвитку зарубіжних країн. Це ні до чого не призводить, лише до дискредитації порівняльно-правового мето­ду, а результат — оберненопропорційний меті: справжні відмін­ності приховуються, а формальні спільності — роздуваються. Цей спекулятивний прийом у науці означає зрівнялівку різних за сво­єю природою муніципально-правових систем, що спотворює нау­кову картину дійсності¹.

Наука муніципального права широко використовує соціологіч­ні методи: опитування, інтерв'ювання, анкетування, соціального експериментування, організаційно- та нормативно-правового про­ектування, імітаційно-ігрового моделювання ситуацій у галузі му­ніципального права тощо. Так, моделювання як метод досліджен­ня соціальних процесів має важливе значення для поглиблення наших знань, їх додаткової перевірки, для свідомого управління суспільними процесами. Кожна наукова модель передбачає вияв­лення найбільш загальних закономірностей розвитку, головних рис того чи іншого явища та дає змогу апробувати їх практичну до­цільність. Важливою умовою теоретичного моделювання муніци­пальних явищ та процесів є чітке враховування об'єктивних зако­номірностей розвитку суспільства (зокрема високий рівень індиві­дуальної та масової правової культури, здатність населення до са-мовідповідальності, наявність міцної фінансово-економічної бази тощо).

Певне значення у науці муніципального права має метод стати­стичного аналізу, який допомагає виявляти ефективність дії муні­ципально-правових норм, визначати їх вплив на суспільні проце­си. Кількісний фактор — важливий показник реальності демокра­тичних інститутів, врегульованих муніципально-правовими нор­мами. Тому наука муніципального права аналізує статистичні дані, які торкаються всіх сфер місцевого і державного життя, та на основі них робить відповідні висновки. Так, статистичний метод використовується, зокрема, коли досліджуються структура депу­татського корпусу місцевого самоврядування, кількісні показни­ки про форми зв'язку депутатів із виборцями, динаміка активнос­ті виборців на основі виборчої статистики тощо.

1 Батанов о.В., КампоВ.М. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. Посіб.: у2ч.:ч. 1 / За заг. Ред. П.Ф. Мартиненка. — к.: Знання України, 2005. — с. 95-96.

Метод кібернетики (науки про закони управління складними динамічними системами в природі та суспільстві) розкриває широ­кі можливості для науки муніципального права. Особливість кі­бернетики полягає в тому, що вона досліджує кількісні зв'язки та співвідношення в процесах управління. Саме через кількісні ха­рактеристики можна підійти до аналізу якісних змін в муніци­пально-правових процесах. Предметом правової кібернетики мо­жуть бути якісні та структурні зміни, а також формально логічні зв'язки та відносини, які виникають у процесі становлення та роз­витку муніципальної влади, в локальній правотворчості та право-застосувальній практиці. Кібернетичні моделі можуть бути вико­ристаними, зокрема, для розробки оптимальних систем побудови органів місцевого самоврядування. Кількісне відтворення функцій тих чи інших органів у моделі сприятиме формуванню кращого ва­ріанта їх структури та компетенції; кількісне відтворення певних процесів роботи місцевих рад, наприклад, свідчило б про проник­нення математики в аналіз муніципальної діяльності. Він дасть змогу повніше з'ясувати закономірності структури і функцій від­повідних органів, устрою адміністративно-територіальних оди­ниць, визначити ступінь їх самоврядності та ефективності¹. Вже одне це дає широке поле діяльності для використання методів кі­бернетики при аналізі муніципальної влади.

В умовах пошуку оптимальних моделей організації публічної влади, що відбувається в Україні на сучасному етапі, дедалі біль­шої уваги набуває метод державно-правового експерименту². У за­гальному вигляді експеримент у муніципальному праві — це нау­ково поставлений дослід, який проводиться з метою перевірки гі­потез, нововведень і змін в організації роботи органів публічної влади. В основі цього методу полягає діалектико-матеріалістич-ний постулат про практику як критерій істини. Водночас цінність державно-правового експериментування полягає не тільки в прак­тичній спрямованості на вирішення конкретних проблем організа­ції роботи органів публічної влади, а й у тому, що воно є джерелом нових ідей, гіпотез, теоретичних положень, тобто дає змогу комп­лексно підійти до вивчення відповідних проблем³.