§3. Функції науки муніципального права

Найоптимальніше сутність, зміст, соціальне, науково-пізна­вальне та навчальне призначення науки муніципального права розкривається у її функціях .{функції науки муніципального пра^ _ва_г~ це напрями її впливу на певні сторони суспільної практики. Ці функції визначаються насамперед специфікою її основного предмета — муніципальної влади.)

Юридичний мозок нації, своєрідну корпорацію законників, яка має свою юридичну свідомість, спільність інтелектуальних і професійних інтересів утворюють не кухарі, не ремісники від юриспруденції, а професіонали зі справжньою юридичною осві­тою. Тому наука муніципального права, виконуючи свою пізна­вальну функцію, сприяє формуванню повноцінної юридичної ос­віченості. Щізнавальна функція муніципального права полягає у тому, що вона дає характеристику основних інститутів місцевого самоврядування.¹)

Яким же чином здійснюється таке пізнання?|Як і будь-яка на­ука, наука муніципального права має свою мову. Понятійний апа­рат муніципального права України ще перебуває на стадії станов­лення, тому науці про місцеве самоврядування необхідно розроби­ти власний інструментарій пізнання, власні категорії та терміно­логію. Саме мова науки є основним засобом пізнання^Наука муні­ципального права потребує чіткого мовного оформлення, вироблення уніфікованих понять і категорій, які б адекватно відо­бражали такі явища реальної громадсько-політичної дійсності, як Муніципальна влада, муніципальні права людини, місцеве само­врядування, територіальна громада,_гсубсидіарність, децентраліза­ція та деконцентрація влади тощо.^Наприклад, фактично жоден з відомих нам юридичних, у тому числі з конституційного права, та політологічних словників, не дають тлумачення категорій «муні­ципальна влада» або «муніципальне управління»¹^-

Формулювання наукових категорій та визначень служитиме завданням з'ясування змісту муніципально-правових інститутів, виявленню творчого потенціалу місцевого самоврядування, мак­симально ефективного використання його можливостей для ціле­спрямованого впливу на муніципальну практику. (^Правильне ви­користання понятійного апарату, напрацьованого муніципально-правовою наукою, відіграє важливу роль у процесі законодавчої діяльності та локальної правотворчості. Від чіткості, конкретності приписів, філігранності мови правової норми в значному ступені залежить ефективність діяльності місцевого самоврядування. Тільки чітко оформлена правова норма, доступна широким вер­ствам населення, може ефективно працювати на практику^.

¹ Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. — М., 1998; Борисов В.И., Ильюхов A.A., Кажанов O.A. Словарь по конституционному праву Российской Федерации. — М., 2003; Кон­ституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Ава-кьян. — М., 2000; Конституционное право: Словарь / Отв. ред. В.В. Ма­клаков. — М., 2001; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. — К., 1997; Юридична енци­клопедія: Вот./ Редкол.: Ю.С Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К., 2001. — Т.З:К-М.

² Михалёва H.A. Конституционное право зарубежных стран СНГ. — М., 1998. —С.71.

³ Чиркин В.Е. Конституционное право в Российской Федерации. — М., 2001. — С.99.

⁴ Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. — М., 1998. —С.164.

⁵ Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебн. В 4-х т. Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. — М., 1995. — С.206-207.

(Виділення політичноїфункції муніципального права зумовлю­ється особливим місцем місцевого самоврядування в політичній системі суспільства^)Відомий російський вчений В.Є. Чиркін кате­горично вказує: ядро політичної системи — існуюча у країні пуб­лічна політична влада народу³, яка здійснюється у формі держав­ного та муніципального управління. На його думку, незважаючи на різні завдання державної влади та місцевого самоврядування, така «рольова автономія» не є абсолютною, оскільки мова йде про складові частини однієї політичної системи⁴. Аналогічно розмірко­вують і Б.О. Страшун та В.А. Рижов, на думку яких держава і сис­тема місцевого самоврядування у сукупності своїй — інститути пу­блічної влади, а відносини, які пов'язані з функціонуванням цієї влади, утворюють у своїй сукупності політичну систему⁵.

(ІЙолітична спрямованість сучасної муніципальної науки рельєф­но проявляється в ході аналізу місцевої політики. Така політика засновується на множинності місцевих інтересів та спрямована на їх ефективну реалізацію. Місцева політика необхідна, але можлива вона лише за умови усвідомлення цього центром, за наявності від­повідної юридичної бази та сприятливих політичних умов^>Поряд із суто місцевими інтересами у такій політиці враховуються пере­ломлені масштабом важливості для тієї чи іншої території загаль­нодержавні інтереси. Серед них не тільки питання обороноздатнос­ті, національного інтересу у міжнародних справах, політичної ста­більності у суспільстві, а й ті, рішення яких залежить від взаємодії центральної та муніципальної влади. До них слід віднести зміцнен­ня правопорядку та забезпечення прав людини, утворення ефек­тивної фінансово-податкової системи, формування нормальних міжрегіональних зв'язків та політичних відносин, охорону та ро­зумне використання природи в інтересах населення^.)

Місцеве самоврядування зачіпає або може зачіпати практично всі елементи політичної системи суспільства та навіть може вихо­дити та іноді виходить за рамки власне політичної системи су­спільства. По суті місцеве самоврядування — це політична систе­ма суспільства в мініатюрі, хоча не будь-яке самоврядування має політичний характер. Водночас функціонування системи місцево­го самоврядування, яке має політичний характер або впливає (може впливати) на ті чи інші політичні процеси, безумовно, не ви­черпує всієї політичної системи суспільства, а виступає лише як один з її багаточисельних функціональних аспектів^

Тому вивчення муніципальної влади у політичному вимірі, зо­крема через призму її взаємодії з інститутами політичної системи — важливий напрям сучасної науки муніципального права.лСаме в по­літичному плані місцеве самоврядування створює можливість чле­нам територіальних громад безпосередньо керувати своїми спільни­ми справами або здійснювати це через виборні та інші сформовані ними ж (членами місцевих спільнот) органиЛіажко, мабуть, знайти іншу більш доступну та зрозумілу для населення школу практично­го політичного виховання, як місцеве самоврядування, хоча, водно-час„йому притаманний надполітичний характер².