1 Богданова h.A. Система науки конституционного права. — м., 2001. — с. 10.

2 Прудников a.C., КудинВ.А., Лимонов a.M., Лимонова h.A. Муни­ципальное право России: Курс лекций. — м., 2002. — с. 18,

Так, наука муніципального права, безумовно, вивчає муніци­пально-правові інститути, муніципально-правові норми та відноси­ни. Але її головний зміст та завдання полягають у тому, щоб за ве­ликим розмаїттям відповідних явищ та процесів виявити глибинні властивості, зв'язки, взаємодії, відношення тенденції та законо­мірності їх виникнення, організації, функціонування та розвитку, які не перебувають на поверхні суспільного життя. Тому предмет муніципального права — це дослідження не власне норм, інститу­тів та відносин, а властивостей відповідних норм, інститутів та від­носин, тенденцій та закономірностей їх виникнення, організації, функціонування та розвитку, а також можливих шляхів, форм та механізмів їх реалізації в життєдіяльності особи, територіальної громади, суспільства та держави. Така предметна визначеність за­безпечує цілісність науки муніципального права, сприяє інтеграції та систематизації знання, що складає її та диференціації його за­лежно від уточненого завдання дослідження та конкретного об'єк­та вивчення.

Важливе значення для розуміння предмета науки муніципаль­ного права має виявлення того принципового орієнтиру, відправ­ної ідеї, яка розкриває сутність предмета науки муніципального права та орієнтує муніципально-правове знання. Такий відправ­ний принцип повинен становити собою основоположну ідею, яка пронизує муніципально-правове законодавство та сприймається як основний логічний вузол усіх теоретичних конструкцій. Така ідея об'єктивується у категоріях граничного рівня узагальнення, які охоплюють сферу муніципально-правових відносин та прямо або опосередковано проявляються у нормах та інститутах муніци­пального права.

Перерахованим вимогам відповідають дві взаємопов'язані ка­тегорії — «влада» та «свобода». На філософському рівні вони зна­ходять методологічне пояснення у категоріях необхідного (належ­ного) та можливого (дозволеного). Свободи неможливо досягнути без усвідомлення необхідності підпорядкування, дотримання пра­вил, керованості, звідси, включення у відносини влади. Влада, у свою чергу, не може забезпечити прогрес суспільства та держави без визнання самостійності, широких можливостей та підтримки активності кожної людини, а також різних соціальних спільно­стей. Тому завжди свобода є межа для влади, а влада встановлює межі свободи. При цьому мірою їх співвідношення виступає сту­пінь розумного поєднання можливого та належного, яка детермі­нується об'єктивними умовами, формалізованими у соціальних нормах, насамперед у правових¹.

«Влада» та «свобода» на наступному щаблі адаптації до пізнан­ня предмета науки муніципального права уточнюються та утворю­ють парну категорію — «муніципальна влада» та «муніципальні права і свободи». Виступаючи визначально-соціологічними, полі­тологічними та загальноправовими категоріями, вони, поєдную­чись, адаптуються до .муніципально-правової матерії та логічно опосередковують явища дійсності, які вивчаються муніципальним правом.

1 Богданова h.A. Система науки конституционного права. — м.: Юриста, 2001. — с. 13.

Очевидно, саме категорія «влада» виступає логічним узагаль­ненням, що набуває муніципально-правової форми, яка, у свою чергу, стає основним предметом вивчення відповідної науки. Із ба­гатогранного розуміння змісту категорії «муніципальна влада», муніципальним правом виділяються лише ті її сторони, властивос­ті та функції, які отримують закріплення у нормах розглядуваної галузі. При цьому увага акцентується на аспектах муніципальної влади, які стосуються джерела та належності цього виду публічної політичної влади — територіальної громади, об'єкта її функціо­нального впливу — питань місцевого значення, її організації, форм та методів здійснення.

Як і інші парні категорії, «муніципальна влада» та «муніци­пальні права та свободи» фіксують як їх єдність, так і протилеж­ність. Однак, якщо у випадку категоріального «зіткнення» у кон­ституційному та адміністративному праві, коли на одному полюсі правових відносин між державою та суспільством (людиною, гро­мадянином) перебуває державна влада, котра завжди пов'язана з підпорядкуванням, яке зумовлює примус заради підтримки пра­вопорядку та здійснення управління, на другому — завжди пере­буває її протилежність, контрагент — громадянська свобода, яка обмежує владу або зобов'язує її до певних дій¹.

Тобто у такого роду відносинах завжди чітко протиставляється суб'єкт та об'єкт владарювання, носій влади та виконавець. У си­стемі координат «муніципальна влада» — «муніципальні права та свободи» такого протиставлення немає. У механізмі місцевого самоврядування, з одного боку, суб'єкт муніципальної влади — те­риторіальна громада та, з іншого — носій муніципальних прав та свобод, — збігаються. Муніципальна влада є, по-перше, засобом реалізації муніципальних прав та свобод, а по-друге, самі муніци­пальні права та свободи, за умовою їх чіткої регламентації та за­безпечення, виступають як гарантія стабільності та ефективності муніципальної влади.

Виділення цієї пари категорій як основоположних ідей науки муніципального права детерміноване. По-перше, тим, що обидві категорії існують у сфері муніципально-правових відносин та отримують правове оформлення у нормах відповідної галузі. Тому збігається предметна сфера, у якій складаються та мають прояв ці категорії. По-друге, їх щільний взаємозв'язок зумовлений співвід­ношенням та збігом інтересів носіїв муніципальної влади та інтере­сів власників муніципальних прав та свобод. Тому ідея поєднання у предметі розглядуваної науки категорій «муніципальна влада» та «муніципальні права та свободи» має знайти вираження у її си­стемі, функціях, методології тощо.

Отже, ідея, яка полягає у парних категорія «муніципальна вла­да» та «муніципальні права та свободи», складає сутність предме-¹ Богданова H.A. Вказ. праця. — С. 15.

та науки муніципального права, проявляється у змісті об'єктів, які вивчаються цією наукою, відображається у її поняттях та ін­ших теоретичних конструкціях. Вона виступає у ролі своєрідної філософії та ідеології муніципального права.

Слід зазначити, що наука муніципального права, становлячи певну сферу теоретичного знання, може претендувати на статус наукової галуззі знань лише у тому випадку, якщо це не просто де­яка сума інформації, а впорядкована сукупність (система) знань, які розкривають закономірності розвитку певних явищ як об'єкта дослідження цієї науки.

Тому на основі попередніх характеристик науку муніципально­го права можна визначити як систему наукових ідей, теорій, кон­цепцій, знань, що розкривають закономірності визнання, станов­лення та розвитку муніципальної влади та муніципальних прав та особистості, порядок їх реалізації і гарантування, форми та методи діяльності територіальних громад, їх органів та посадо­вих осіб у процесі вирішення питань місцевого значення, а також особливості муніципального права як галузі права.

Наука муніципального права, як і будь-яка інша наука — це система знань. Це означає, що до її складу входять відносно від­окремлені комплекси теоретичних положень, які містять висно­вки, зроблені на основі пізнання сутності, змісту та закономірно­стей розвитку муніципальної влади та муніципальних прав люди­ни. Ці теоретичні комплекси не тільки органічно пов'язані між со­бою в силу єдності предмета галузі, а й перебувають у певній супід­рядності. Одні теоретичні висновки служать основою для інших.

Система науки муніципального права — це впорядкована су­купність відносно самостійних комплексів теоретичних положень, логічний зв'язок між ними. В її основі полягає структурність са­мого предмета наукового пізнання. Саме такі феномени, як муні­ципальні права особистості та муніципальна влада — основний предмет науки муніципального права, а також послідовність ви­вчення муніципально-правової проблематики детермінує систему цієї науки. Вона повинна досліджувати загальні риси, притаманні цьому виду публічної політичної влади у цілому, історію її розвит­ку, характер та принципи взаємовідносин муніципальної влади з іншими видами публічної влади та інститутами громадянського суспільства, специфіку її суб'єктно-об'єктного складу, систему на­прямів та видів її здійснення, механізм, гарантії та відповідаль­ність муніципальної влади, інші особливості виникаючих у ході здійснення муніципальної влади правових відносин.

Органічною частиною системи науки муніципального права є знання про такі інститути, як правові, організаційні, територіаль­ні основи місцевого самоврядування, функції і повноваження суб'єктів місцевого самоврядування, гарантії їх діяльності, відпо­відальність у місцевому самоврядуванні тощо.

Таким чином, система науки муніципального права у своїй основі відповідає відповідній системі галузі права. Однак є більш широкою, тому що наука не може зосередитися тільки на кон­кретних муніципально-правових інститутах, а досліджує і загаль­ні характеристики галузі, її специфіку, місце і роль у системі пра­ва. Вивчає наука також і практику реалізації муніципально-пра­вових норм і інститутів, прагнучи розкрити закономірності їх роз­витку та дати обґрунтовані рекомендації законодавцю та право-застосувальникам з удосконалення та застосування відповідних правоположень, а окремим особам — рекомендації з їх викори­стання. З цією метою вивчаються також теорії та погляди, які розроблені дослідниками місцевого самоврядування, умови, які впливають на їх еволюцію, тобто наука вивчає і сама себе.

Конкретний перелік проблем тієї чи іншої частини науки не є сталим. Із розвитком суспільства, держави, змінами суспільно-со­ціальних умов виникають нові концепції, які потребують свого на­укового обґрунтування, втрачають актуальність старі.