1 Кравченко в.В., ПітцикМ.В. Муніципальне право України: Навч. Посіб. — к., 2003. — с. 24.

ними (оформленими), тобто становлять собою певні організації (державного чи недержавного типу). Для таких суб'єктів право­здатність і дієздатність виникають одночасно, а саме з моменту їх обрання, створення або легалізації і, відповідно, юридичного за­кріплення компетенції. При цьому, в компетенції таких суб'єк­тів виявляється як статика, так і динаміка їх правосуб'єктності. Предмети відання як складова компетенції відображають окремі сфери локальної життєдіяльності суспільства, в яких організа­ційно оформлені суб'єкти можуть вступати у відповідні правовід­носини з метою реалізації наданих їм прав і обов'язків (повнова­жень).

Частково подібний стан притаманний і правосуб'єктності інди­відуальних суб'єктів муніципально-правових відносин, оскільки, наприклад, у сфері виборчого права (це стосується і місцевих ви­борів) правоздатність громадян настає разом із дієздатністю.

Особливий прояв має третій елемент муніципальної право­суб'єктності — муніципальна деліктоздатність. Наявність муні­ципальної деліктоздатності є необхідною умовою для участі суб'єк­тів муніципального права у правовідносинах особливого (делікт­ного) типу. На відміну від правоздатності та дієздатності, які є обов'язковим елементами муніципальної правосуб'єктності, муні­ципальна деліктоздатність — факультативний елемент, оскільки він потрібний для участі лише у муніципально-деліктних право­відносинах та притаманний далеко не всім суб'єктам правовідно­син у сфері місцевого самоврядування. Тобто деліктоздатність — це можлива складова частина дієздатності суб'єктів муніципаль­ного права, оскільки вступ суб'єкта муніципального права у де­ліктні відносини відбувається внаслідок неналежного виконання обов'язків; невиконання обов'язків; порушення активними діями прав інших суб'єктів або правопорядку у відповідних правовідно­синах.

Коло суб'єктів муніципально-правових відносин досить специ­фічне, що свідчить про певну особливість таких відносин у порів­нянні з іншими видами правовідносин. Так, на думку В.В. Кравчен­ка та М.В. Пітцика, суб'єктами муніципально-правових відносин виступають: фізичні особи (громадяни, іноземці, біпатриди, апа­триди — члени відповідної територіальної громади); спільноти (ко­лективи) людей — територіальні громади (жителі сіл, селищ, міст), внутрішні територіальні громади (жителі районів у містах, мікро­районів); органи місцевого самоврядування та їх посадові особи; кандидати в депутати місцевих рад та на посади сільських, селищ­них, міських голів; депутати місцевих рад; збори виборців; сільські, селищні, міські голови; територіальні, окружні та дільничні вибор­чі комісії; об'єднання громадян — політичні партії, громадські ор­ганізації, профспілки, релігійні об'єднання; загальні збори грома­дян за місцем проживання; органи державної влади та їх посадові особи; асоціації органів місцевого самоврядування тощо¹.

Абсолютно правильно зазначаючи, що важливою особливістю багатьох муніципально-правових відносин є нерівноправність їх суб'єктів, ці автори фактично не наводять будь-яких критеріїв класифікації означених суб'єктів, обминають увагою такі приори-тетні суб'єкти усіх правовідносин, у тому числі й правовідносин у місцевому самоврядуванні, як Український народ, українська дер­жава тощо.

Більш оптимальне коло суб'єктів муніципально-правових від­носин виділяв В.Ф. Погорілко. На його думку, основними суб'єкта­ми таких правовідносин є: Український народ, українська держа­ва; органи державної влади; політичні партії і громадські організа­ції, їх об'єднання й осередки; громадяни України; територіальні громади, жителі відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць; представницькі органи місцевого самоврядування (місцеві ради), виконавчі органи місцевих рад; сільські, селищні, міські го­лови, органи самоорганізації населення, депутати місцевих рад, посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; асоціації та інші об'єднання органів місцевого само­врядування; юридичні особи². Однак слід констатувати, що наведе­ний ним перелік подано в лінійній манері, його зроблено поза будь-якими класифікаційними схемами, без виділення критеріїв поді­лу, що певною мірою знижує його загальнонаукову цінність.

На нашу думку, проведення класифікації муніципально-право­вих відносин з урахуванням особливостей їх суб'єктного складу дає змогу вести мову про такі правовідносини.

1. Зовнішні правовідносини — ці правовідносини виникають між безпосередніми суб'єктами місцевого самоврядування (тери­торіальними громадами, органами місцевого самоврядування й ін.) та суб'єктами, які не є суб'єктами системи місцевого самовря­дування (наприклад, органами державної влади). Такі правовідно­сини виникають, наприклад, з приводу делегування повноважень, здійснення контролю органами місцевого самоврядування та міс­цевими органами виконавчої влади тощо.

2. Внутрішні правовідносини — ці правовідносини виникають між суб'єктами місцевого самоврядування з приводу забезпечення реалізації права на вирішення питань місцевого значення, тобто правовідносини, які виникають із приводу реалізації безпосеред­нього та представницького народовладдя на локальному рівні (на­приклад, правовідносини з приводу проведення місцевого рефе­рендуму). Цими ж відносинами слід вважати й ті, які виникають із