Розділ 1 муніципальне право як галузь права україни

§1. Поняття муніципального права як галузі національного права України

Кожна демократична держава зацікавлена у таких засобах фор­мування та діяльності місцевої влади, які відповідали б її політиці та підтримувалися населенням. Світова практика (у тому числі й досвід посткомуністичних країн, які сьогодні приєдналися до Європейського Союзу) свідчить, що Україна зможе перейти до си­стеми дієвої, народної, відповідальної влади лише через доповнен­ня державної влади ефективним місцевим самоврядуванням. Це дасть змогу повернути народові роль первинного суб'єкта в системі організації влади.

Спільна взаємодія цих двох влад у процесі конституційного бу­дівництва сприятиме створенню умов розвитку громадянського суспільства та правової державності. Без реального місцевого са­моврядування подальший розвиток України як демократичної, со­ціальної та правової держави з комфортним проживанням та без­пекою її громадян неможливий. Саме місцеве самоврядування по­кликане забезпечити досягнення цих цілей.

Процес становлення та розбудови сучасної української держав­ності збігся у часі з реформуванням політичної системи та станов­ленням якісно нових демократичних інститутів публічної влади, формуванням громадянського суспільства, утвердженням нових принципів економічної системи, що базуються на ринкових відно­синах та розвитку підприємництва. Це об'єктивно привело до сут­тєвих змін у системі національного права України, появі в ній но­вих галузей як приватного, так і публічного права; Однією з таких нових галузей права є муніципальне право, яке сьогодні перебуває на етапі становлення, що потребує наукового обґрунтування її са­мостійного місця в системі національного права, визначення пред­мета, системи та джерел, наукової розробки відповідного категорі­ального апарату.

Муніципальне право України становить собою галузь права України, норми якої виражають волю й інтереси людини і грома­

дянина, територіальних громад, народу та держави і регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування.

За своєю суттю муніципальне право є виразником волі та інте­ресів як людини і громадянина та територіальних громад, так на­роду і держави, оскільки муніципальні норми встановлюють або санкціонують як суб'єкти місцевого самоврядування (територі­альні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядуван­ня), так і народ і держава, приймаючи Конституцію та закони, якими визнається та гарантується місцеве самоврядування.

За своїм змістом муніципальне право є регулятором суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування, тобто відносин, по­в'язаних з визнанням, становленням, розвитком, організацією і здійсненням муніципальної влади як самостійного виду публічної влади та інституту громадянського суспільства та демократичної державності, а також суспільних відносин, пов'язаних із реаліза­цією та захистом прав і свобод людини і громадянина у сфері міс­цевого самоврядування.

За формою муніципальне право становить собою галузь права, джерелами якої є акти як локальних норм права (статути територі­альних громад, регламенти рад тощо), так і загальних (загальнона­ціональних) норм права (Конституції, законів, підзаконних актів).

У системі права муніципальне право належить до публічного права, оскільки воно стосується насамперед і головним чином само­стійного виду публічної влади — муніципальної влади, яка нале­жить територіальним громадян і здійснюється ними безпосередньо або через утворювані ними органи, а також регулює відносини, по-вязані із реалізацією та захистом прав людини і громадянина у сфе­рі місцевого самоврядування — муніципальних прав особистості.

Водночас муніципально-правові відносини є своєрідним інте­гральним полем, яке забезпечує єдність публічних та приватних інтересів на правовому рівні. Адже для реального здійснення міс­цевого самоврядування однаково важливе значення має і реаліза­ція інтересів муніципальної влади як публічної влади територі­альної громади, так і захист кожної окремої особистості, забезпе­чення її автономії та недоторканності, честі і гідності тощо саме як члена місцевої співдружності, як своєрідного асоційованого учас­ника місцевої самоврядної влади. Тим саме на цьому рівні якраз і отримують індивідуалізацію публічні за своєю природою владовід-носини, що передбачає їх трансформацію у муніципально-правові відносини, тоді як останні якраз і виступають своєрідним право­вим інтегралом свободи особистості, прав людини, економічної та політичної влади населення. А саме муніципальне право, яке за­безпечує регулювання цих відносин, набуває статусу пограничної галузі між публічним та приватним правом¹.

¹ Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Коїм-1.: ■ v и ионное обес­печение прав и свобод в местном самоуправлении. — М., Нім 1-і. — С. 111.

Отже, муніципальне право є галуззю публічного права, норми якої регулюють насамперед і головним чином суспільні відносини, що виникають у процесі визнання, становлення, організації та здійснення муніципальної влади, а також реалізації та захисту муніципальних прав особистості та виражають публічні й при­ватні, соціально-економічні та політичні цінності муніципаль­ної демократії та прав людини.

Проблемність назви «муніципальне право» полягає насамперед у тому, що Конституція України використовує термін «місцеве са­моврядування» і не вживає термін «муніципалітет», під яким, як правило, розуміють самоврядне місто, орган місцевого самовряду­вання, його виборний орган, який включає обраних шляхом голо­сування виборцями відповідної адміністративно-територіальної одиниці членів ради, мера та його заступників¹.

Разом з тим деякі дослідники проблем місцевого самовряду­вання пов'язують становлення відповідної галузі права із катего­рією «власність» та визанням у профільному законодавстві як економічну основу місцевого самоврядування комунальної влас­ності. Так, у Конституції України як одна з форм публічної влас­ності закріплюється комунальна власність як власність територі­альних громад сіл, селищ, міст. Тому в окремих вітчизняних ви­даннях пропонується називати нову галузь права «комунальне право України», яке по суті вони вважають правом місцевого са­моврядування². Вважаємо, що комунальна власність як критерій для обрання назви галузі публічного права, норми якої регулю­ють головним чином суспільні відносини, що виникають у процесі визнання, становлення, організації та здійснення муніципальної влади, а також реалізації та захисту муніципальних прав особис­тості, є доволі невдалою категорією. Адже, наприклад, за всіх ча­сів державне право як провідну галузь національного права (за всієї дискусійності цієї назви з сучасних позицій) ніхто не пов'я­зував з наявністю державної власності. Мабуть тому термін «ко­мунальне право» не прижилася ні у вітчизняній науковій літера­турі, ні у широкому вжитку, оскільки він певною мірою асоцію­ється з комунальним господарством радянських часів³.

Тому, незважаючи на те, що назва відповідної галузі «муніци­пальне право» є значною мірою умовною, запозиченою з інших національних правових систем, вона найбільшою мірою відобра-