1. Люпин на зелений корм та силос, 2- озима пшениця і післяжнивні проміжні посіви, 3- льон, 4- озимі, 5- картопля, 6- ярі зернові, 7- кукурудза на силос, 8- овес, однорічні трави;
для господарств свинарського напрямку: 1- конюшина, 2- озимі, 3- картопля, коренеплідні кормові, 4- ячмінь, 5- люпин на зелений корм, 6- озимі і післяжнивні посіви, 7- кукурудза зерно, горох та люпин на зерно, 8- ячмінь і конюшина.
Ґрунтозахисні сівозміни для боротьби з водою та вітровою ерозією (проектують в районах правобережного лісостепу, Донбасу, передгірних та гірських районах Карпат та Криму.
Мета їх - припинити вимивання поживних речовин з верхніх шарів ґрунту в незахищених місцях рельєфу. Їх впроваджують на ріллі з обмеженим використанням. Культури, що входять до ґрунтозахисних сівозмін, повинні мати розвинену кореневу систему та захищати грунт від змиву.
На схилах З°- 5° сівозміну збагачують багаторічними травами, найбільш крутих схилах доцільніше розміщати лукопасовищні сівозміни з довгостроковим посівом багаторічних трав. Для різних районів України ці сівозміни такі:
в Степу: 1, 2- багаторічні трави, 3- кукурудза на зелений корм, 4- озима пшениця, 5- ярі зернові з підсівом багаторічних трав;
в Лісостепу: 1- 4- багаторічні трави, 5- кукурудза на зелений корм, 6- озима пшениця або жито, 7- овес підсівом багаторічних трав;
на Поліссі: 1, 2- багаторічні трави, 3- озимі, 4- картопля (смугами між люпином)
5- озимі з підсівом багаторічних трав;
в гірських районах Карпат: 1- 3 багаторічні трави, 4- картопля (смугами серед трав),
5- льон та бобові, б- озимі з підсівом багаторічних трав.
На поливних землях в степу поширені польові сівозміни з таким набором культур:
варіант: (60% площі зайнято кормовими): 1- кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав, 2, 3- багаторічні трави, 3- озимі на зерно і післяжнивні, 5-кукурудза на зерно;
варіант: (43% площі зайнято кормовими): 1, 2- багаторічні трави, 3- озима пшениця і післяжнивні, 4- кукурудза на зерно, 5- озимі зернові і літня сівба, 6- кукурудза на силос, 7- озимі зернові і літня сівба багаторічних трав;
варіант: 1-3 - багаторічні трави, 4- озимі зернові, 5- коренеплоди, 6- кукурудза на силос, 7- зернобобові сумішки і літня сівба багаторічних трав;
варіант: овочево-кормова сівозміна з 19% площі овочевих, 14% - зерні 57% - кормових: 1- кукурудза на зелений корм з підсівом багаторічних трав, 2, багаторічні трави, 4- озимі зернові, 5- овочеві, 6- злакобобові сумішки і післяукісна кукурудза на зелений ком, 7- овочеві.
Розділ VII. Організація території сівозміни.
Організація території сівозміни складається з розміщення полів, захисних лісосмуг, польових доріг, польових станів та польового водопостачання. Необхідно враховувати: рельєф місцевості, оптимальні умови для ефективного використання с/г техніки і витрати на перевезення людей та техніки.
Розташування полів. Поля - це однакові за площею частини території сівозміни на яких за ротацією послідовно розміщуються с/г культури.
Кожне поле сівозміни з ґрунтами, рельєфом, мікрокліматом придатне для вирощування с/г культур за умови їх чергування та механізованого обробітку з додержанням правил агротехніки.
Довшу сторону поля доцільно розміщати в напрямку з півночі на південь (такий напрямок рослин сприяє збільшенню врожайності). Відхилення напрямку на величину до 20° не зменшує впливу цього фактора.
Рельєф місцевості впливає на врожайність - його елементи мають різний мікроклімат (на високих місцях добові коливання температури менші, ніж в низинах, там частіше можливі нічні заморозки, а це впливає на тривалість визрівання рослин).
Довші сторони поля на схилах доцільно розміщати вздовж горизонталей - тоді напрямок обробітку зменшує розвиток ерозійних процесів, затримує вологу. Але в районах з великими опадами та невеликими схилами довжину поля та напрямок обробітку землі доцільно проектувати впоперек горизонталей (або під невеликими кутом до них) з розрахунку, щоб крутизна схилу була порівняно невелика.
Правильність
вибору напрямку перевіряють обчисленням
відношення
величини
схилу напрямку руху агрегату - ір
до
середнього схилу місцевості - і
Середній
схил місцевості i
обчислюють за формулою
де с- довжина всіх горизонталей на площі поля, м;
h - висота перетину рельєфу, м;
Ρ - площа поля, м2 .
Середній ухил поля в напрямку руху агрегату ір обчислюють за формулою:
де Η - різниця висот (в метрах) між кінцевими точками робочого напрямку;
D - горизонтальна проекція довжини робочого напрямку, м.
Відношення визначають в процентах.
Розташування полів в сівозміні доцільно проектувати з розрахунку однакових умов ґрунту. Проектуючи розташування, доцільно не змінювати значно вже освоєні в натурі поля; межі полів треба встановлювати по живих урочищах та постійних дорогах з існуючими лісосмугами. За умов малої контурної ріллі поля формують набором контурів за їх площами.
Від довжини, ширини та форм поля залежать холості проходи агрегатів під час обробітку та додаткові витрати від отримання огріхів та залишкових трикутників, що утворилися. Від довжини ділянки залежить кількість проходів па кінці загінки. Кількість проходів прямо пропорційна ширині ділянки та обернемо пропорційна ширині захвату агрегату.
Ширина загінки має значення для групової роботи агрегатів. Практика доводить, що найоптимальніша довжина загінки біля 4 км. Найкраща форма поля для обробітку - один компактний масив прямокутної форми (для рівнини відношення сторін найкраще 4:1). На трикутному масиві поля проектують, розділивши трикутник на три трапеції (з точки всередині трикутника слід провести лінії, паралельні сторонам трикутника).
Потрібно додержуватися рівно великості полів - це зручно для планування, бо однакові об'єм польових робіт та величина одержаної продукції культур за роками ротації сівозміни.
В складних умовах розміщення полів допустиме відхилення від середньої площі до 12-15%. Відхилення в сторону збільшення площі кращі для полів з гіршими ґрунтами. В сторону зменшення поля з кращими ґрунтами.
Віддаль між полями в сівозміні називається компактністю. Компактність зменшує витрати часу на переїзд машин з одного поля на інше, вона залежить від територіальних умов в сівозміні та місця розташування господарських центрів.
Найкраще розташування полів - якщо всі вони виходять на одну дорогу, що веде до господарського центру.
Розташування лісосмуг. Лісосмуги утворюють сприятливі мікрокліматичні умови для розвитку сільськогосподарських культур, вони зменшують силу вітру та сухість повітря, задержують більше снігу та час його розташування, захищають від вимерзання посіви озимини та багаторічних трав. В засушливій зоні, на схилах земель за наявністю ерозії вони збільшують врожайність культур.
Захисні смуги за призначенням поділяються на:
1. Полезахисні - на рівнинній території та пологих схилах за відсутністю водної ерозії; вони діляться на поздовжні (з напрямком, впоперек переважаючих вітрів) та поперечні. Ширина смуги в лісостепу - 6-9 м, в степових районах - 9-12 м.
Віддалі між поздовжніми лісосмугами: в Поліссі - до 700м, Лісостепу - до 600м, степових районах - від 500м (ґрунти чорнозем) до 300м (ґрунти каштаново-солонцюватий). На пісковатих ґрунтах ці віддалі зменшують. Віддалі між поперечними лісосмугами - відповідно 1000, 700 та 400 метрів.
Полезахисні лісосмуги проектуються на межах полів сівозміни.
2. Привододільні - на вододільних елементах рельефу, які звичайно не прямолінійні; тому смугу розміщують прямолінійно, з відхиленням в бік південних та східних схилів.
Водорегульовані - впоперек схилів для затримання води та запобігання ерозії ґрунтів; віддаль між смугами: для схилів з ухилом 3° - 4° - 300-400 м, для схилів більше 4° - 300 м. Ширина лісосмуг - 9 або 12 м (три або чотири ряди дерева).
Прибалкові та приярові - на межах полів біля балок та ярів, для захисту від змиву ґрунту та закріплення берегів (приярові проектують на віддалі 3-5 м від бровки яру, прибалкові - трохи вище бровки балки, що еродує). Ширина смуги 12-21 м.
5. Водоохоронного призначення - на берегах річок, ставків, каналів. Їх проектують на території вище рівня високої води; ширина смуги 10-20 м (в смузі проектують розриви для підходу до води).
6. Лісосмуги на землях, непридатних для сільськогосподарського використання (пісках, кам'янистих ділянках тощо). Ширина їх від 30 до 100 м (в деяких випадках проектують під насадження значні площі).
7. Лісосмуги навкруги населених пунктів та території ферм. Їх потрібно насаджувати на територіях, розташованих на відкритих місцях. Ширина смуги 20-30 м.
В лісосмугах ряди дере в доцільно розташовувати перпендикулярно до напрямку стоку води. Висота дерев залежить від складу насаджень - доцільно мати дерева більшої висоти, з більшим періодом життя. В смузі треба залишати розриви для переїзду машин. Профільовані дороги з обох боків доцільно обсаджувати одним рядом дерев.
Розміщення польових доріг. Польові дороги проектують одночасно з проектуванням сівозмін - вони прокладаються на межах окремих полів, з південного боку лісосмуг (за меридіонального напрямку лісосмуг - розміщують з навітряного боку переважаючого вітру; вздовж ліній електропередач та магістральних каналів. Ширина доріг - від 3 до 6 м.
Дороги повинні бути прямолінійні, не ділити поля на ділянки, незручні для обробітку, не проходити по заболочених місцях.
Проектування польових станів. Польові стани розміщуються на полях, що віддалені від житла. Вони обладнуються для виконання польових робіт і поточного ремонту сільськогосподарських машин. Будівництво польових станів значно скорочує час на переїзди людей та с/г техніки. Тут розміщують деякі житлові будинки, кухню, їдальню, майстерні, навіси для с/г машин, приміщення для тварин.
Польові стани розташовуються в центрі території, яку вони обслуговую на місцевості з невеликим схилом для стоку води. Площа ділянки 1-1,5 га. Ділянка повинна захищатися зеленими насадженнями від переважаючих вітрів. В південних районах не слід розміщати польові стани на місцевості з південних схилом.
Проектування польового водопостачання. Польове водопостачання повинне забезпечити необхідну кількість води для задоволення потреб виробництва, людей та тварин в період виконання польових робіт.
Проект водопостачання складається з участю гідротехніка.
Розташування споруд для водопостачання потрібно пов'язувати з існуючими в господарстві ставками та водоймами. Запроектоване водне джерело (ставок або колодязі) потрібно розташовувати на польовому стані або недалеко від нього. Воно повинно мати дебіт або запас води. Це забезпечує необхідну кількість чистої води доброї якості в найбільш напружений період польових робіт.
Доцільно використовувати джерело водопостачання спільно для польового та пасовищного водопостачання, тому потрібно забезпечити надійний підхід тварин лля водопою.