Розділ XII. Перенесення проекту в натуру.

Перенесення проекту в натуру (на місцевості) - це процес протилежний зйомці, він полягає у закріпленні на місцевості меж запроектованих доріг та ділянок. При роботах землеустрою потрібна відповідна точність зйомки, проектування та перенесення в натуру. Опорними точками для перенесення проекту в натуру є: точки теодолітних ходів, прокладених в основному по межах землекористувань; при графічному і механічному методах проектування - також чітко виражені на плані точки місцевості. Варто до початку роботи з перенесення проекту в натуру оглянути місцевість і визначити стан межових знаків, а в разі потреби поновити їх.

Перенесення проекту в натуру виконується такими методами:

1. вимірювання стрічкою;

2. прокладення теодолітного ходу (теодолітом та мірною стрічкою);

3. графічно-мензулою.

Застосування того чи іншого методу залежить від: методу проектування, топографічних умов місцевості, типу проектних ліній (прямі або криволінійні), планового матеріалу, використаного для проектування.

Перенесення лінії мірною стрічкою вживають за умови відкритої місцевості, коли проектні лінії опираються па тверді точки та чіткі межі контурів місцевості.

1 Прокладання теодолітних ходів проводиться за таких умов: на закритій місцевості; межі контурів ситуації нечіткі; проектні межі складаються з ламаних ліній, через що необхідно будувати на місцевості кути за допомогою теодоліта.

Графічний метод застосовують: в сухий період року; коли проект складено на плані мензульної або аерофотозйомки.

Робота з перенесення проекту в натуру складається з трьох стадій:

1. огляд місцевості;

2. підготовка даних для роботи в полі;

3. польові вимірювання та закріплення проектних точок.

В результаті огляду місцевості обирають метод та порядок виконання польових вимірювань. Підготовка даних полягає у виготовленні робочого креслення на копії плану (восковці). На кожному аркуші восківки треба скопіювати лише частину складеного проекту, з розрахунку роботи в полі на протязі двох-трьох робочих днів. На креслення наносять вихідні та проектні точки, головні елементи ситуації, межі землекористувань та проектні лінії (рис. 2).

При аналітичному методі проектування записують величину кутів між проектними лініями та лініями опори і довжину всіх ліній (з матеріалів обчислення). Вихідні та проектні лінії повинні утворювати теодолітні ходи з твердими на кінцевих точках (з записаними величинами прилеглих кутів з твердим лініями).

При графічному методі проектування на креслення наносять вихідні точки для проектування і основні контури ситуації. Циркулем, за допомогою масштабної лінійки, визначають довжину проектних ліній, яку записують на кресленні (при цьому треба враховувати деформацію плану), а транспортиром вимірюють кути між лініями.

Існуючі елементи плану викреслюють на восківці тушшю чорного кольору, проектні-червоного. Довжина відрізків між межами ділянок виписується вздовж цих відрізків - з боку ділянок, до яких вони належать. Виміри до меж ділянок записують сумарним підсумком по ходу.

При складанні креслення проробляють маршрут руху виконання польових вимірів і зазначають його відповідною позначкою.

Перенесення проекту лише за допомогою мірної стрічки складається з вимірювання довжини проектної лінії і відкладення проектних відрізків. Під час вимірювання виникає лінійна нев'язка, величина якої не повинна перевищувати: якщо довжини всієї лінії обчислена аналітично – 1:1000 довжини лінії; якщо ж графічним методом (кінцеві точки лінії - контурні точки) - 0,7 мм на плані.

Проектні точки на лінії закріпляють кілками. Отримана лінійна нев'язка розподіляється пропорційно на всі відрізки між проектними точками; точки переміщуються та замінюються стовпами.

Перенесення проекту прокладанням теодолітного ходу виконується теодолітом та мірною стрічкою між двома твердими точками, з вимірюванням на початковій точці прилеглого кута між твердою лінією. Послідовно встановлюються всі проектні точки, які входять до ходу, та закріплюються дерев'яними кілками.

Після вимірювань одержують лінійну нев'язку-віддаль між центром кінцевої твердої точки до останнього кілка. Допустима величина лінійної нев'язки - 1/1000 периметра найменшого замкненого полігона, частиною якого є прокладений хід. Бусоллю вимірюють румб лінії нев'язки. Методом паралельних ліній виправляється положення всіх встановлених проектних точок ходу, які замінюються стовпами, з насипанням курганів.

Якщо кутові та лінійні елементи теодолітного ходу одержані графічним методом (кути - виміряні транспортиром, довжина ліній - циркулем та масштабною лінійкою), допустима лінійна нев'язка становить 1/200 довжини ходу.

Проект, виконаний графічним методом, який не можна перенести в натуру лише з допомогою стрічки, переноситься на мензулі. Для цього планшет мензульної зйомки або фотоплан наклеюють на тверду основу. На план наносять всі опорні та проектні точки.

На мензулі проектні точки визначають з твердих та перехідних точок, а також з точок мензульних ходів, які прокладають між твердими точками. В цьому випадку лінійна нев'язка розподіляється на всі лінії ходу методом паралельних ліній (допустима нев'язка -1/200 периметра ходу). Після перенесення проекту на місцевість між перехідними точками стрічкою вимірюється довжина ліній.

Вимірювання довжини ліній при переносі в натуру доцільно виконувати світловіддалеміром.

Встановлені межові знаки закріплюються:

а) залізобетонними стовпами;

б) дерев'яними стовпами довжиною 130-150 см, діаметром 15-20 см;

в) кам'яними валунами з вибитим центром.

Верх знаку повинен бути вище поверхні землі на 30 см. Навкруги знака насипають курган і викопують канаву (глибина - 30 см, ширина - 40-50 см) радіусом біля метра. Межі полів бажано проорювати плугом.

Перенесення проекту в натуру оформляється як окремий вид роботи з землеустрою. Потім складають технічний звіт, до якого входять:

1. Пояснювальна записка.

2. Додатки до неї.

3. Графічні матеріали.

Пояснювальна записка складається з розділів:

1. загальні відомості (назва проектної організації; час розробки проекту та перенесення його в натуру, виконавці робіт);

2. технічні методи та точність перенесення проекту в натуру (методи перенесення проекту в натуру; інструменти для виконання польових вимірів; опорні точки для виконання робіт; розходження даних розмічувальних креслень з вимірами в натурі; межові знаки на межах проектних ділянок);

3. об'єм виконаної роботи (довжина прокладених ходів; елементи проекту, винесені на місцевості; кількість межових знаків).

Додатки до пояснювальної записки містять:

1. завдання на виконання робіт з перенесення проекту внутрігосподарського

землеустрою в натуру (за підписами начальника відділу проектного інституту

та головного інженера проекту);

2. акт про перенесення проекту в натуру (зазначено об'єм виконаних робіт за підписами землевпорядника та представника підприємства-замовника);

3. акт польової прийомки робіт (за підписом головного інженера проекту).

Графічні матеріали містять: креслення розмічування в натурі проекту (копія проектного плану землеустрою, на якій виписані геодезичні дані для визначення в натурі проектних меж та елементів складеного проекту з зазначенням проектних ділянок).

XIII. Виготовлення та видача документації внутрігосподарського землеустрою.

Після перенесення в натуру (на місцевість) проекту землеустрою проводять перевірку виконаної роботи (освідчення справи), яка має на меті встановити повноту документації та складеного плану землеустрою. Складається акт освідчення та коректурний листок, в якому зазначені всі виявлені недоліки та помилки з випрямленням.

Аркуші матеріалів нумеруються і підшиваються в папки, потім складають опис документів.

Замовнику - с/г підприємству надсилають такі матеріали:

а) проект внутрігосподарського землеустрою;

б) технічний звіт про перенесення проекту в натуру;

в) літографічні копії креслення в масштабі 1:10000, 1:25000, 1:5000 - залежно від площі земель.

Якщо креслення складено на декількох аркушах - виготовлюють та надсилають збірний план в масштабні :50000.

В такому ж об'ємі матеріали землеустрою надсилають органам районної влади. В технічному архіві проектної установи зберігаються матеріали:

а) технічний звіт про підготовчі роботи і землевпорядні вишукування для розробки проекту внутрігосподарського землеустрою;

б) проект внутрігосподарського землеустрою;

в) технічний звіт про перенесення в натуру проекту землеустрою;

г) видавничі оригінали креслень планів землеустрою в масштабах 1:25000, 1:10000, 1:5000 (залежно від площі землі) та збірного плану (якщо його складено).

Примітка. На складених планах та в експлікаціях визначено територію основного землекористування (на якій проводилась робота з внутрігосподарського землеустрою), а також інших землекористувань, що розташовані на території земель сільської ради.