Література:

1. Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 45-94.

2. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб: Питер, 2001. – С. 187-212.

3. Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 388-404.

4. Холодная М.А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. – СПб.: Питер, 2004. – С.128-160.

1. Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала

Становлення професіонала як психофізіологічна проблема включає професійну орієнтацію та відбір, професійне навчання, адаптацію до даної професії і раціональну організацію праці на виробництві.

Диференційно-психофізіологічні аспекти профорієнтації та профвідбору. Є думка, що оскільки працівники з різними типологічними показниками демонструють однакову продуктивність (виконують за планом 100%), то нема необхідності їх спеціально відбирати з урахуванням типологічних особливостей (В.С.Мерлін, Є.А.Климов). Однак К.М.Гуревич довів, що в професіях, пов’язаних з екстремальними ситуаціями і вищою нервово-психічною напругою, відбір потрібен.

Диференційно-психофізіологічні аспекти професійного навчання. Доведено, що в залежності від специфіки трудової діяльності успішність навчання визначається різними типологічними особливостями. Зокрема, враховуються сила нервової системи, інертність нервових процесів.

Професійна адаптація осіб з різними типологічними особливостями. В процесі виконання професійної діяльності суб’єкти зустрічаються з двома видами адаптації – довготривалою, пов’язаною з входженням у професію, з розумінням роботи, колективом, та короткотривалою, пов’язаною зі зміною робочого місця, робочої зміни.

Однак важливо враховувати ту обставину, що працівники, які повільно адаптуються, зрештою досягають тих самих виробничих показників, як і ті, що адаптуються швидко. Більше того, швидка адаптація і засвоєння трудових навиків особами з рухливими нервовими процесами може ввести психологів та менеджерів в оману щодо придатності до цієї процесії.

2. Монотонна діяльність і типологічні особливості

Монотонність у діяльності почали досліджувати у зв’язку з розвитком конвеєрної праці. Зараз до монотонної також відносять і сенсорно-інтелектуальну діяльність.

Типологічний комплекс моно стійкості. Стан монотонії швидше розвивається і сильніше виражається в осіб з сильною нервовою системою. Більш стійкі до монотонії – працівники з інертністю нервових процесів, переважанням гальмуванням за «зовнішнім» балансом і збудженням за «внутрішнім».

Монтоностійкі мають високу інертність нервових процесів (ригідність), переважає інтроверсія і низький рівень нейротизму, середній рівень домагань, низькі і середні показники самооцінки. Як правило, жінки ж є стійкішими до проявів монотонії. Особи зі слабкою нервовою системою довше відчувають сигнали зовнішнього світу, тому гальмуються значно повільніше.

Монотононестійкі – мають вищу чутливість, високу рухливість нервових процесів, схильні до екстраверсії.

3. Діяльність в екстремальних умовах

Є багато професій, де діяльність носить екстремальних характер, де наявні катастрофічні ситуації: водії, військові тощо. Головним фактором тут є наявність переживання небезпеки у зв’язку з можливими аваріями. Стресова ситуація призводить до порушень сенсорної і розумової діяльності. Людина, яка неадекватно сприймає показники приборів, приймає неадекватні рішення, іноді взагалі розгублюються і нічого не роблять.

За деякими дослідженнями (К.М.Гуревича та В.Ф.Матвєєва), ненадійними є особи зі слабкою нервовою системою і перевагою гальмування. У них частіше спостерігається розгубленість, що межує з шоком.

Найвищий ступінь надійності у водіїв, у яких середня ступінь рухливості нервових процесів.

Позитивна роль високої рухливості нервових процесів для операторів хімічної промисловості (З.Г.Туровська).

На підставі багатьох досліджень можна зробити висновок: з екстремальними ситуаціями, що виникають в процесі професійної діяльності, успішно справляються особи з сильною нервовою системою і рухливими нервовими процесами.