- •Література:
- •Предмет та завдання диференціальної психології
- •Дослідження індивідуальних відмінностей в ранніх психологічних теоріях
- •3. Передумови виникнення диференціальної психології: експериментальна психологія та біологія
- •4. Основні диференціально-психологічні конструкти
- •5. Диференційно-психологічна парадигма у вивченні людини:
- •5.1. Організм – тілесний фактор індивідуальності
- •5.2. Індивід – передумова особистості
- •5.3. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •5.4. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •5.5. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •Лекція друга загальні принципи диференційно-психологічного аналізу
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 33-74.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 54-64.
- •Принципи Формального підходу до індивідуальності
- •2. Компоненти Структури індивідуальності
- •3. Елементи індивідуальності та їх інтеграція в цілісну структуру
- •4. Ендофактори та екзофактори у детермінації міжіндивідуальної варіативності
- •Лекція третя-четверта диспозицІйні та ситуаційні фактори поведінкових відмінностей
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 413-492, 707-738.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 31-37, 55-94.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 54-64, 194-218.
- •1. Диференційно-психологічні аспекти особистості
- •Концепція особистісних рис
- •Теорії особистісних факторів.
- •Формально-динамічна модель особистості
- •Інтра- та інтеріндивідуальний статус особистості
- •Проблема слабкості індивідуальних відмінностей
- •Ситуаційні фактори поведінки
- •Передбачуваність людської поведінки
- •4.1. Принцип ситуціонзіму
- •4.2. Принцип суб’єктивної інтерпретації
- •4.3. Уявлення про напружені системи
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 158-206, 242-277.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 75-94.
- •Дослідження сенсорної сфери новонароджених
- •Сенсорні стратегії немовлят
- •Психомоторні стилі
- •Види пізнавальних стилів
- •5. Відмінності у пізнавальних процесах
- •6. Статеві відмінності у розвитку пізнавальних процесів
- •7. Тілобудова і поведінка
- •Лекція шоста Індивідуальні особливості регуляції та саморегуляції
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 158-206.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 94-107, 150-180.
- •Патерни емоційної взаємодії
- •Особливості формування емоційних переваг, регуляції та стилі
- •Емоційні і неемоційні суб’єкти
- •Теорія диференційних емоцій
- •4.1. Визначення емоції
- •4.2. Системність емоцій
- •4.3. Біологічні складові емоцій
- •4.4. Джерела емоцій
- •Індивідуальні відмінності у регуляції та саморегуляції
- •Відмінності у стилях свідомості
- •Поняття про стиль
- •Перцептивні, когнітивні та особистісні прояви стилю
- •Феноменологія когнітивного стилю
- •Пояснювальні концепції та інтерпретація
- •Типологія стильової поведінки
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 242-277.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 32-45.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 374-387.
- •Типологічні особливості і успішність виконання різних розумових дій
- •2. Типологічні особливості і навчальна діяльність
- •3. Індивідуальні детермінанти процесу навчання і шкільна успішність
- •4. Пізнавальні стилі в учбовій діяльності
- •Лекція восьма ДиференціЙно-психологічні аспекти професійної діяльності
- •Література:
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 45-94.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 388-404.
- •Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала
- •2. Монотонна діяльність і типологічні особливості
- •3. Діяльність в екстремальних умовах
- •4. Стилі професійної діяльності
Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 242-277.
Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 32-45.
Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб: Питер, 2001. – С. 212-236.
Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 374-387.
Холодная М.А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. – СПб.: Питер, 2004. – С. 325-358.
Типологічні особливості і успішність виконання різних розумових дій
Критеріями успішності навчальної діяльності є швидкість і точність виконання завдань. Але успішність виконання навчальних завдань за цими критеріями буде по-різному пов’язана з типологічними особливостями властивостей нервової системи.
Наприклад, особам з інертною нервовою системою притаманне більш повільне засвоєння інформації, при навчанні вони частіше за інших вимагають повторення інструктажу. Зате завдання вони виконують точніше і ретельніше.
За даними В.А.Суздалєвої, швидкість асоціативних і розумових процесів пов’язана з лабільністю і рухливість нервових процесів. Смислова переробка інформації краще здійснюється особами з високою лабільністю, слабкою нервовою системою і переважанням другої сигнальної системи. Також „слабкі” краще справляються з вирішенням логічних задач.
Запам’ятовування інформації ефективніше відбувається в осіб з сильною нервовою системою, інертністю нервових процесів переважанням першої сигнальної системи. Швидкість вирішення невербальних розумових задач краще відбувається в осіб з сильною нервовою системою.
Е.П.Гусєва та І.А.Льовочкіна виявили, серед обдарованих учнів-математиків більш високі інтелектуальні показники демонструють особи з сильною нервовою системою (тому що спокійні, флегматичні, раціональні, реалістичні). Особи з слабкою нервовою системою схильні до нейротизму, а тому програють „сильним”.
Учні з високою лабільністю нервової системи витрачають менше часу на виконання завдань, але успішністю вони не вирізняються на тлі інших з інертною нервовою системою.
На успішність навчальної діяльності впливає, у якому стані перебуває учень на уроці. Внаслідок одноманітної роботи наступає стан монотонії, що послаблює увагу та активність. Слабкі допускають менше помилок, ніж сильні.
Зв’язок успішності розумової діяльності від ситуацій, пов’язаних з рівнем нервово-емоційного напруження. Ситуації, що не викликають сильного напруження, підвищують продуктивність уваги у „слабких”, внаслідок чого нівелюються відмінності між „слабкими” і „сильними”. При великій напрузі у „сильних” продуктивність уваги зростає, а в „слабких” – знижується. Ситуації загрози викликають помилки і в тих, і в інших, але більше – у „слабких”.
При виявленні інтересу до завдання, відмінності у продуктивності уваги між ними зникають.
Таким чином, успішність навчальної діяльності може визначатися типологічними особливостями двома шляхами:
через вплив на розумові здібності;
через сплив на виникнення тих чи інших психічних станів при наявних методиках навчання, при впливах вчителя на учня.
2. Типологічні особливості і навчальна діяльність
При дослідженні такого роду досліджень повинні існувати три закономірності:
тісний зв’язок успішності з загальними здібностями (інтелектом), що проявляються в усіх видах навчальної діяльності;
наявність загальних властивостей нервової системи, а не аналізаторних, парціальних;
зв’язок інтелекту з загальними властивостями нервової системи.
Проте однозначних безсумнівних даних досі немає.
В лабораторії Ананьєва знайдений слабкий зв’язок між інтелектом (по Векслеру) та активованістю: інтелект вищий в осіб зі слабкою нервовою системою, особливо вербальна його складова. Деякі вчені довели, що загальний інтелект вищий в осіб з високою лабільністю.
В.С. Мерлін пояснює відсутність зв’язку властивостей нервової системи з успішністю тим, що учні з різними типологічними особливостями пристосовуються до діяльності за рахунок формування стилю діяльності. Але головна причина в негативній мотивації до навчання, адже стиль діяльності формується тільки при позитивному ставленні до навчання. Саме тому (негативне ставлення до навчання, окремих предметів, рівняння на найгірших, підтягування оцінок) успішність не є адекватним показником інтелекту.
Психологічна стійкість. „Слабкі” менш стійкі до психологічної напруги, тому можуть демонструвати гірші результати при опитуванні, написанні контрольних, екзаменів. Але при цьому їхня тривожність змушує їх більш відповідально ставитися до навчання. Саме тому у „слабких” успішність можу бути вищою (дівчата краще вчаться за хлопців).
Також краще навчаються студенти з вищою лабільністю нервових процесів та високою активованістю (переважанням збудження).
Отже, успішність має однозначний зв’язок з високою лабільністю нервової системи. Інші властивості не дали чіткої картини.