4.2. Системність емоцій

Емоції динамічно, але водночас більш-менш стійко пов’язані між собою, тому теорія диференційних емоцій розглядає їх як систему. Деякі емоції організовані ієрархічно. Ще Ч.Дарвін відзначав, що увага може перерости у подив, а подив у страх. Розвиваючи це спостереження, Томкінс доводить, що стимули, що викликають емоції інтересу, страху й жаху, являють свого роду ієрархію, в якій стимул помірної інтенсивності викликає інтерес, а стимул найбільшої сили – жах. У справедливості цієї тези можна переконатися, спостерігаючи за реакцією дитини на незнайомий звук.

На користь системної організації емоцій свідчить і така характеристика як полярність. Очевидно, що є емоції протилежні одне одному. Радість і печаль, гнів і страх, інтерес і відраза, сором і презирство - найбільш поширені приклади. Проте полярність не завжди означає взаємне заперечення. Іноді протилежності не протистоять одна одній, а одна з них може викликати іншу. Прикладом цього може слугувати таке поняття як «сльози радості».

Інші емоції, ті, які не утворюють між собою полярних пар, теж можуть бути взаємопов’язані. Наприклад, у незнайомій ситуації емоція інтересу може змінитися на емоцію страху.

Якщо людина регулярно чи достатньо часто переживає одночасно дві або більше фундаментальні емоції, але якщо вони при цьому пов’язані з когнітивними процесами – це може привести до формування афективно-когнітивної орієнтації.

При цьому емоції не циклічні. Володіють універсальністю та гнучкістю. Кожна з емоцій може посилювати чи послаблювати інші емоції, потреби та афективно-когнітивні структури.

4.3. Біологічні складові емоцій

Можна виділити дві біологічні системи, які обслуговують роботу емоційної системи людини. Це ретикулярна система стволу мозку, що регулює зміни рівня нейронної активності, й автономно вісцерально-ендокринна система, що контролює такі параметри, як гормональна секреція, серцевий ритм, частота дихання. Вісцерально-ендокринна система допомагає організму підготуватися до спрямованої дії, що обумовлене емоцією, і допомагає підтримувати і емоцію, і дії.

Деякі емоції або комплекси емоцій практично завжди проявляються у взаємодії з перцептивною, когнітивною системами, й ефективне функціонування особистості залежить від того, наскільки збалансована й інтегрована діяльність різних систем.

4.4. Джерела емоцій

Джерела емоції можна описати у термінах нервових, афективних і когнітивних процесів. На нейронному рівні походження емоцій може бути пояснене як результат діяльності певних медіаторів і структур мозку, з допомогою яких відбувається оцінка інформації, яка надходить. На афективному рівні активацію емоції можна пояснити у термінах сенсорно-перцептивних процесів, а на когнітивному – у термінах окремих мислительних процесів.

Нейронні та нервово-м’язові активатори: гормони та нейромедіатори, наркотичні препарати, експресивна поведінка (міміка, пантоміміка), зміни температури крові мозку і наступні нейрохімічні процеси.

Афективні активатори: біль, статевий потяг, втома, інша емоція.

Когнітивні активатори: оцінка, атрибуція, пам'ять, антиципація.