5. Відмінності у пізнавальних процесах

Уявлення. У людей неоднаково розвинуті модальності уявлення.

% людей	Домінуючі образи	% людей	Домінуючі образи
97	зорові	67	смакові
93	слухові	66	нюхові
75	кінестетичні	54	больові
70	тактильні	43	температурні

Особливо добре досліджені три типи уявлень: тактильно-кінестетичні, зорові та вербальні.

Прийнято протиставляти зорові та слухові уявлення, хоча й не вивчені достеменно. Краще досліджені „візуалізатори” та „вербалізатори” (зв’язок першої і другої сигнальної системи по Павлову). Візуалізатори кодують інформацію буквально, а вербалізатори використовують різні форми символічно-смислового кодування, вербалізуючи матеріал будь-якого типу. До візуалізації більше схильні жінки.

Уява. Це процес створення тих образів та явищ, які не сприймаються у даний момент. Зокрема, до уяви належать мрії – самостійне створення нових образів бажаного. Мрійники є більш свідомими у ставленні до себе, гарно пам’ятають сновидіння, не придушують свої думки.

Увага та пам’ять.

Увага – здатність зосереджувати свою активність на реальному об’єкті в даний момент. Відмінності пов’язані зі специфікою стратегії прийому та переробки інформації. У зв’язку цим перебуває пам’ять. Відмінності полягають у довготривалій та короткотривалій пам’яті. На пам’ять також впливають вікові особливості.

Мислення.

Абстрактність-конкретність проявляється у специфіці формування понять. Особистість «абстрактного типу» використовує більше інформації і більше число стратегій для вирішення проблеми.

Концептуальна інтегративність проявляється у вигляді схильності до співвідношення частин (понять) одного з іншим і з попередніми концептуальними стандартами. емпірично виділяють стратегії продукування та комбінування поняттями.

Величина діапазону когнітивної еквівалентності характеризує стратегію мислення суб’єкта в залежності від кількості понять, які він використовує для рішення завдань, формування категорій в процесі спілкування. Так, «аналітики», що володіють вузьким діапазоном когнітивної еквівалентності, виділяють більшу кількість груп, орієнтуючись на багатоманітність, а «синтетики», орієнтуючись на схожість, виділяють меншу кількість класів об’єкта. При цьому «аналітики» схильні переоцінювати інтервал часу, акцентують реально-емоційні властивості об’єкта, характеризують лівопівкульною активацією в потиличних областях. «Синтетики» більш схильні до реакцію гніву, а не страху, прагнуть до огляду, систематизації та компоновки даних.

Ригідність-гнучкість пізнавального контролю оцінюється з точки зору ефективності подолання стереотипу й оцінюється за швидкістю і точністю виконання завдання.

Вузькість-широта категоризації описує індивідуальні відмінності у класифікаційних стратегіях.

6. Статеві відмінності у розвитку пізнавальних процесів

Увага:

• у дівчаток-дошкільнят увага розвинута краще, ніж у хлопців;

• в 14-15 років об’єм уваги у дівчат нижчий, ніж у хлопців, але у дівчат вища стійкість та розподіл уваги;

• при виконанні завдань на увагу дівчата орієнтуються на швидкість, а хлопці – на точність роботи.

Чутливість:

• до 8 років гострота слуху у хлопчиків вища, але дівчата більш чутливі до шуму;

• у молодших класах у дівчат вища шкірна чутливість.

Емпатійність:

• жінки краще розшифровують стан іншої людини, бо вони підкорені в сімейних стосунках (механізм виживання).

Інтелект:

• розкид рівня інтелекту у чоловіків ширший;

• у жінок переважає середній рівень інтелекту, в в чоловіків зустрічається більше обдарованих та розумово відсталих;

• коефіцієнт інтелекту у жінок вищий і вони його краще зберігають у похилому віці.

Пам’ять:

• достовірних відмінностей не виявлено.