- •Література:
- •Предмет та завдання диференціальної психології
- •Дослідження індивідуальних відмінностей в ранніх психологічних теоріях
- •3. Передумови виникнення диференціальної психології: експериментальна психологія та біологія
- •4. Основні диференціально-психологічні конструкти
- •5. Диференційно-психологічна парадигма у вивченні людини:
- •5.1. Організм – тілесний фактор індивідуальності
- •5.2. Індивід – передумова особистості
- •5.3. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •5.4. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •5.5. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •Лекція друга загальні принципи диференційно-психологічного аналізу
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 33-74.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 54-64.
- •Принципи Формального підходу до індивідуальності
- •2. Компоненти Структури індивідуальності
- •3. Елементи індивідуальності та їх інтеграція в цілісну структуру
- •4. Ендофактори та екзофактори у детермінації міжіндивідуальної варіативності
- •Лекція третя-четверта диспозицІйні та ситуаційні фактори поведінкових відмінностей
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 413-492, 707-738.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 31-37, 55-94.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 54-64, 194-218.
- •1. Диференційно-психологічні аспекти особистості
- •Концепція особистісних рис
- •Теорії особистісних факторів.
- •Формально-динамічна модель особистості
- •Інтра- та інтеріндивідуальний статус особистості
- •Проблема слабкості індивідуальних відмінностей
- •Ситуаційні фактори поведінки
- •Передбачуваність людської поведінки
- •4.1. Принцип ситуціонзіму
- •4.2. Принцип суб’єктивної інтерпретації
- •4.3. Уявлення про напружені системи
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 158-206, 242-277.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 75-94.
- •Дослідження сенсорної сфери новонароджених
- •Сенсорні стратегії немовлят
- •Психомоторні стилі
- •Види пізнавальних стилів
- •5. Відмінності у пізнавальних процесах
- •6. Статеві відмінності у розвитку пізнавальних процесів
- •7. Тілобудова і поведінка
- •Лекція шоста Індивідуальні особливості регуляції та саморегуляції
- •Література:
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 158-206.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 94-107, 150-180.
- •Патерни емоційної взаємодії
- •Особливості формування емоційних переваг, регуляції та стилі
- •Емоційні і неемоційні суб’єкти
- •Теорія диференційних емоцій
- •4.1. Визначення емоції
- •4.2. Системність емоцій
- •4.3. Біологічні складові емоцій
- •4.4. Джерела емоцій
- •Індивідуальні відмінності у регуляції та саморегуляції
- •Відмінності у стилях свідомості
- •Поняття про стиль
- •Перцептивні, когнітивні та особистісні прояви стилю
- •Феноменологія когнітивного стилю
- •Пояснювальні концепції та інтерпретація
- •Типологія стильової поведінки
- •Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 242-277.
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 32-45.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 374-387.
- •Типологічні особливості і успішність виконання різних розумових дій
- •2. Типологічні особливості і навчальна діяльність
- •3. Індивідуальні детермінанти процесу навчання і шкільна успішність
- •4. Пізнавальні стилі в учбовій діяльності
- •Лекція восьма ДиференціЙно-психологічні аспекти професійної діяльності
- •Література:
- •Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 45-94.
- •Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 388-404.
- •Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала
- •2. Монотонна діяльність і типологічні особливості
- •3. Діяльність в екстремальних умовах
- •4. Стилі професійної діяльності
Психомоторні стилі
Психомоторний стиль – стійка система способів, або прийомів, здійснення суб’єктом різних форм активності. Психомоторний стиль характеризує індивідуальність з точки зору її психомоторної експресивності, тобто тілесної, невербальної виразності.
Виділяють різні рівні в організації психомоторного стилю, що відповідають:
фізичному виміру (розмір, швидкість, плавність);
фізіологічному виміру (тонічні скорочення м’язів в результаті прийняття пози, перевага направлених всередину чи назовні рухів рук);
кодування значень рухів як наслідок індивідуальної або міжособистісної поведінки (експансивні, агресивні рухи, аутистичні жести), тобто як частини комунікативного процесу.
Вчені Д.Кемпбел і Д.Фіске за допомогою факторного аналізу виявили міжіндивідуальну стійкість щодо незалежних між собою показників графомоторики (розмір, тиск, вуглуватість, протяжність) при виконання різних завдань (копіювання, письмо, малювання).
Також люди вирізняються рівнем перцепції (сприйняття) за шкалою „заниження-завищення”. В залежності від індивідуальних особливостей, у сприйнятті суб’єкта переважає тенденція або применшувати, або перебільшувати сприйняте („з мухи робити слона”). Люди, які не проявляють таких тенденцій, вчені називають „виваженими”. Ті, що занижують сприйняття, виявилися менш здатними переносити сенсорну деривацію (створену в спеціальному експерименті), що підтверджує гіпотезу про їх нестійкість до впливу середовища, сенсорна стимуляція якого знижена до мінімуму. Але вони також краще переносять викликану тиском біль, підтверджуючи властиву їм тенденцію занижувати інтенсивність зовнішніх стимулів.
Види пізнавальних стилів
Аналітичний (деталізуючий) – синтетичний (інтегруючий). Аналітики проявляють тенденцію сприймати скоріше окремі частини, відчувати труднощі у побудові цілісної структури, орієнтуються на відмінності. Синтетики сприймають явище як інтегроване ціле, виділяють схожість між частинами.
Об’єктивісти – суб’єктивісти. Об’єктивісти мають стійке, вузько спрямоване і точне сприйняття. Суб’єктивісти мають більш широке поле сприймання з суб’єктивною інтерпретацією, що доповнює сприйняття.
Концептуальні (активні) – перцептивні (пасивні). Концептуальні працюють раціонально, формулюючи гіпотези про вірне рішення при виконанні класифікації. Перцептивні використовують метод проб і помилок, керуючись безпосереднім сприйманням стимулу.
Впевнені (оцінюючі) – обережні (неоціннюючі). Впевнені одним реченням формулюють те, що сприймають, включаючи неіснуючі деталі. Обережні дають детальний звіт, включаючи найдрібніші деталі.
Дезінтегровані – інтегровані. Сприймання дезінтегрованих нестабільне, незакономірне і не пов’язане прямо з реальністю, яка сприймається. Сприймання інтегрованих систематичне, логічне та реалістичне.
Візуальні – гаптичні. Візуальні будують інтерпретацію, спираючись на зоров образи. Гаптичні надають перевагу тактильно-кінестетичному каналу інформації.