Лекція шоста Індивідуальні особливості регуляції та саморегуляції

1. Патерни емоційної взаємодії.

2. Особливості формування емоційних переваг, регуляції та стилі.

3. Емоційні і неемоційні суб’єкти.

4. Теорія диференційних емоцій:

4.1. Визначення емоції.

4.2. Системність емоцій.

4.3. Біологічні складові емоцій.

4.4. Джерела емоцій.

5. Індивідуальні відмінності у регуляції та саморегуляції.

6. Відмінності у стилях свідомості.

1. Поняття про стиль.

2. Перцептивні, когнітивні та особистісні прояви стилю.

3. Феноменологія когнітивного стилю.

4. Пояснювальні концепції та інтерпретація.

5. Типологія стильової поведінки.

Література:

1. Анастази а. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. С англ. − м.: Апрель Пресс, Изд-во эксмо-Пресс, 2001. – с. 158-206.

2. Государев н.А. Дифференциальная психология в вопросах и ответах: Учебное пособие. – м.: «Ось-89». – с. 8-31.

3. Изард К.Э. Психология эмоций / Пер. с англ. – СПб.: Издательство «Питер», 1999. – С. 54-60.

4. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб: Питер, 2001. – С. 185-201, 202-205, 226-236, 237-242.

5. Либин а.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: учебное пособие. – м.: Эксмо, 2006. – с. 94-107, 150-180.

6. Холодная М.А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. – СПб.: Питер, 2004. – С. 38-98.

1. Патерни емоційної взаємодії

Впродовж перших місяців життя у дитини починають проявлятися дві базові реакції – насолода і незадоволення. Відчуття приємного – неприємного виявляються своєрідною перепусткою дитини у світ емоцій майбутньої індивідуальності.

Генетичний розвиток емоцій – це поступова їхня диференціація – від загального збудження до спеціалізованих реакцій смутку і насолоди. Нейрофізіологічні зміни в організмі в процесі дорослішання також впливають на широту діапазону емоційних реакцій, так і на контроль за їх інтенсивністю.

З часом емоційні патерни стабілізуються, з одного боку, під впливом інтраіндивідуальний тенденцій і, з іншого боку, під впливом взаємодії дитини з її батьками, які піклуються про неї.

Серед найбільш суттєвих форм емоційної взаємодії виділяють дві взаємопов’язані, але достатньо автономно функціонуючих параметри – «сердечність» і «прив’язаність». Існує підтвердження про відповідність цим параметрам різних нейрофізіологічних систем організму індивіда. Немовляти, які бачать матір з руками, розпростертими для обіймів, виявляють радість, що супроводжується високим рівнем активації в лівій стороні кортексу. Водночас реакції дистресу, що викликані відділенням від матері, викликають активацію у правій стороні кортексу.

Різні нейрофізіологічні структури, що лежать в основі двох емоційних систем, обумовлюють зв’язок сердечності з відчуттям щастя, а також зв’язок страху і дистресу з відчуттям «розриву» прив’язаності.

У різних культурах можуть підкріплюватися ті чи інші стратегії емоційної взаємодії. В Уганді матері уникають частих обіймів та поцілунків – основним проявам сердечності. Одначе вони частіше відгукуються на прояви у дітей дистресу, ніж американські матері, що проявляють до дітей більше сердечності.

2. Особливості формування емоційних переваг, регуляції та стилі

Індивідуальні відмінності в емоційній сфері вивчаються у двох найбільш розроблених аспектах – у зв’язку з віднесеністю первинних емоцій до темпераментального фактору, а також у зв’язку з вивченням формування емоційних реакцій під впливом соціальних інтеракцій.

Хоча відмінності у модальній забарвленості емоцій проявляються у немовлят уже в перші місяці життя, однозначно визначати у дитини емоційний стиль реагування як конституціональний фактор буде поспішно. Єдине, до яких висновків приходить Дж.Бельски: стабільність та змінюваність дитячої емоційності залежить від емоційного сімейного середовища.

Процес соціалізації сильно впливає і на емоційне регулювання процесу комунікації, що відображається в емоційних компонентах стилю соціальної взаємодії. Наприклад, схильність батьків обговорювати емоційні проблеми призводить до кращого розуміння дитиною власних емоцій і розвиває здатність до саморегуляції. Причому встановлена кореляція між кількістю подібних обговорень та якістю саморегуляції, розуміння емоційного контексту комунікації.

Також встановлено, що люди віддають перевагу тим емоційним переживанням визначеного характеру в залежності від особливостей свого темпераменту. Інтроверти-танцюристи здійснюють вибір танцювальних партій у зв’язку зі спонуканням до емоційних переживань суму і страху, тоді як екстраверти вибирали партії, що спонукають переживати гнів. Те саме з оркестрантами. Екстраверти прагнуть виконувати твори, що спонукають до емоційних переживань, що включають радість, активність, і уникають переживань, пов’язаних з печаллю; інтроверти уникають музикальні твори, що викликають переживання гніву, активності і радості.