- •Предмет історії політичних і правових вчень як самостійної юридичної дисципліни
- •Методи дослідження історії політичних і правових вчень
- •Стародавній Близький Схід: витоки його політико-правової думки.
- •Вплив міфологічних і релігійних уявлень на формування і розвиток політико-правової думки у Стародавній Індії.
- •Характеристика Закона Ману як політико-правового джерела.
- •Характеристика політико-правових поглядів легістів у Китаї.
- •Характеристика поглядів Конфуція
- •Засновник даосизму Лао-цзи.
- •Вплив політичних і правових ідей Платона і Арістотеля на формування політико-правової думки у Стародавній Греції. Загальна характеристика політико-правової думки у Стародавній Греції.
- •Характеристика політико-правової думки періоду елінізму в Стародавній Греції
- •Загальна характеристика стародавньоримської політичної і правової думки.
- •Погляди Цицерона на державу і право
- •Політичні ідеали римських юристів
- •Загальна характеристика політико-правової думки та відродження доби Середньовіччя.
- •Гуманістична сутність політико-правової думки представників епохи Відродження.
- •Політична наука і вчення про закони н. Макіавеллі
- •Сутність вчення ж. Бодена про державу і державний суверенітет.
- •Виникнення і розвиток мусульманської політико-правової доктрини
- •Сутність політичного вчення Ібн Халдуна
- •Погляди мусульманських реформаторів кінця XIX ст.
- •Сутність політичної програми Володимира Мономаха
- •Українська політико-правова думка давнього періоду: "Слово про закон і благодать" Київського митрополита Ілларіона, "Повість временних літ" та "Слово і полку Ігоревім"
- •Характеристика вчення г. Гроція про державу і право
- •Особливості політичного і правового вчення б. Спінози
- •Сутність політико-правового вчення т. Гоббса
- •Вчення Дж. Локка про державу і право
- •Творчість Вольтера. Політико-правові погляди Вольтера
- •Заслуги ш.-л. Монтеск’є у розвиток вчення про поділ влади. Монтеск’є про державу і право
- •Сутність політико-правового вчення ж.-ж. Руссо
- •Основні представники політико-правової ідеології якобінців
- •Характеристика американської політико-правової думки XVIII-XIX ст.
- •Сутність політичних поглядів т. Джефферсона. Основні положення політико-правового вчення Дж. Медісона
- •Політичні погляди Огюста Конта
- •Характеристика політико-правових поглядів і. Канта
- •Основні положення політико-правової теорії і. Фіхте
- •Вчення г. Гегеля про державу і право
- •Сутність політичної доктрини Кирило-Мефодіївського братства
- •Характеристика поглядів Михайла Драгоманова
- •Історіософські концепції м. Грушевського
- •Аналіз політико-правового вчення о. Н. Радищева
- •Характеристика розвитку політичної і правової думки Росії XX століття
- •Соціально-історичні корені марксистського розуміння держави і права
- •Сутність політико-правового вчення марксизму
- •Характерні риси вчення в.Липінського та Дм. Донцова
- •Політико-правове вчення ф. Ніцше
- •Політико-правові вчення лібералізму у Європі першої половини XIX століття (і. Бента, Дж. С. Мілль, б. Констан, а. Токвіль).
- •Політичні теорії елітаризму та правлячої бюрократії другої половини XIX ст. – поч. XX століття. (г. Моска, в. Парето, м. Вебер)
- •Концепції юридичного позитивізму (Дж. Остіна, г. Кельзіна, л. Петражицького)
- •Органічна теорія права (г. Спенсера, л. Гумпловича)
- •. Соціологічний позитивізм р. Ієрінга, та прагматичний позитивізм представників американської правової думки. (Дж. Френк, л. Дюгі)
Характеристика поглядів Конфуція
Конфу́цій (孔子 — Кун-цзи чи 孔夫子 — Кун Фу-цзи, латинською: Confucius; *551 до н. е. — † 479 до н. е.) — давньокитайський філософ дрібношляхетського роду, засновник конфуціанства.
В його вченні значна увага приділяється питанням світобудови і справедливого суспільного устрою у Піднебесній, тобто сучасними словами, у глобальному суспільстві.
Добре освічений самоук, він намагався покращити людину і людське суспільство на основі традиційних цінностей. Проте його вплив на людей був незначним, і він подався у мандри з метою просвітництва. Своє вчення він виклав у творах, яке досі є каноном конфуціанства. Відповідно до нього, праведне життя і особливо справедливе правління базуються на п'яти «відносинах» — між правителем і урядовцем, між чоловіком і жінкою, між батьком і сином, старшим і молодшим братами, між друзями. Центральна роль належить родині як взірцю державного устрою. Вчення Конфуція набуло визнання лише через 200 років по його смерті.
«Літературний збірник Конфуція», компіляція його вчення, був опублікований після його смерті. За 300 років після смерті філософа його систему поглядів прийнято як доктрину Китайської держави. Основні погляди викладені в книзі «Лунь юй» («Бесіди і судження»).
Європейці познайомилися з філософією Конфуція завдяки Маттео Річчі, перу якого також належить європейське ім'я мислителя.
Засновник даосизму Лао-цзи.
Ла́о-Цзи (з кит. 老子 — Старе Немовля, Мудрий Старець) (604 до н. е. — 531 до н. е.) — китайський філософ, що вважається засновником даосизму, автор трактату «Дао де цзін» (Канон Шляху і благодаті, інша назва «Три вози» — написаний на бамбуку займав три вози). Відомий також як Лі Ер (кит. 李耳).
Приписане йому вчення «Дао де цзін» відноситься до 3 століття до н. е.
Вже в ранньому даосизмі Лао-Цзи стає легендарною фігурою і починається процес його обожнювання. Легенди оповідають про його чудове народження (мати носила його декілька десятків років і народила старим — звідки й ім'я його, «Старе немовля», хоча той же знак «цзи» означав одночасно і поняття «мудрець», так що ім'я його можна перекладати як «Старий мудрець», «Мудрий старий») і про його відбуття з Китаю.
Найвідоміший варіант біографії Лао-Цзи повідомляється Сима Цянем: Лао-Цзи народився в царстві Чу на півдні Китаю. Велику частину свого життя він служив хранителем царської бібліотеки держави Чжоу, де зустрічався з Конфуцієм. У похилому віці він відправився з країни на захід. Коли він досяг прикордонної застави, то її начальник Инь Сі попросив Лао-Цзи розповісти йому про своє вчення. Лао-Цзи виконав його прохання, написавши текст Дао Де Цзін (Канон Шляху і благодаті), де розказав про принципи свого вчення. Головні філософські категорії — Дао та Де. В цьому трактаті пропонується принцип «у-вей» (無為, «не-дія») як засіб досягнення «дао» (道, «шляху») через практику Де — правильної дії.
Багато сучасних дослідників ставлять під сумнів сам факт існування Лао-Цзи. Деякі припускають, що він міг бути старшим сучасником Конфуція, про якого, — на відміну від Конфуція — в джерелах немає достовірних відомостей ні історичного, ні біографічного характеру. Існують припущення, що Лао-Цзи міг бути автором Дао Де Цзіна, якщо він жив в 4—3 стт. до н. е.