25. Сутність політико-правового вчення т. Гоббса

Своєрідним було ставлення до революції одного з видатних англійських мислителів Томаса Гоббса (1588-1679), її сучасника. На певних її етапах був із тими, хто боявся революційних перемін, прихильником абсолютної політичної влади. І все ж до табору феодальної реакції Гоббс не приєднався, хоча тогочасне життя значною мірою вплинуло на його політико-правове мислення. Після здобуття університетської освіти Т. Гоббс потрапив в освічене аристократичне середовище. Як вихователь у сім´ї графів, він декілька разів відвідав Європейський континент, зокрема Францію, Італію, Швейцарію. Найбільше значення для формування його політичних і наукових поглядів мав третій, найбільш тривалий візит на континент у 1631-1637 рр. Під час цього візиту мислитель не тільки познайомився з найвидатнішими працями європейських мислителів і вчених, а й установив особисті контакти з відомими вченими того часу.

Отже, «Левіафан» (гігантська всемогутня штучна людина) - це найзначніша праця Т. Гоббса, в якій він викладав свою політичну теорію і теорію держави і права у повній та закінченій формі. Саме на «Левіафані» й грунтується його слава.

У вступі Т. Гоббс заявив, що у своїх філософських і політичних поглядах він спирався на європейську континентальну думку, щонайперше на раціоналізм.

Праця «Левіафан» складалася з чотирьох частин. У першій йшлося про людину в природному стані. На відміну від багатьох захисників деспотичного врядування, Гоббс вважав, що всі люди від природи є рівними. Природа створила людей рівними у площині фізичних і розумових здібностей, писав він, і дала кожному «право на все». Але мати право на все в природному стані - означає не мати ніякого права, бо те, що ти за правом вважаєш своїм, інший також вважає своїм. Оскільки прагнення людей - взаємні, то між ними виникає війна, притому не проста, а війна всіх проти всіх.

У природному стані війни всіх проти всіх нема ніякої влади, власності, точного розмежування між твоїм і моїм. А там, де нема загальної влади, нема закону, а де нема закону, нема несправедливості, є тільки війна, а найважливіші чесноти на війні - сила і підступність.

Звідси мислитель робить висновок, що природний стан - стан війни всіх проти всіх - найгірший період людського життя, бо ніхто не гарантований від посягань з боку іншого. Такий стан суперечить інстинктові самозбереження - цій основній рисі людської природи. Тому заради власного самозбереження природи людини він вимагав припинення війн і встановлення миру.

У другій частині йшлося про те, як людина рятується від цього лиха, гуртуючись у громади, кожна з яких має свою центральну владу. Необхідною передумовою впорядкування відносин між людьми є, на думку Гоббса, природні закони.

Але він розрізняв природне право і природний закон. Природне право, вважав філософ,- це свобода всякого індивіда використовувати власні сили на власний розсуд для збереження своєї природи, тобто власного життя. Під природним законом мислитель розумів припис, або знайдене розумом загальне правило, згідно з яким людині забороняється робити те, що небезпечно для її життя. Отже, право полягає у свободі щось робити або не робити, тоді як закон визначає і зобов´язує до цього того чи іншого члена тієї альтернативи.

Т. Гоббс доводив, що природний закон - закон розуму. Людина - істота розумна, а загальне правило і припис розуму, на його думку, звучить так: кожна людина повинна домагатися миру, оскільки в неї є надія досягнути його. У цьому приписі розуму міститься вказівка, як можна вийти зі стану війни всіх проти всіх. Цей припис розуму виступає водночас і як перший фундаментальний природний закон: необхідно шукати миру і йти за ним.