21. Холдінги.

Удосконалення форм підприємницької діяльності супроводжується розвитком господарських звўязків між ними і створенням різноманітних обўєднань підприємств на основі тісного переплетіння принципів монополії і конкуренції (це картелі, синдикати, трести, концерни і конгломерати) або на основі системи участі – холдінги. При цьому одна компанія володіє частками капіталу інших компаній або володіння взаємне.

Головними формами монополістичних обўєднань є картелі,синдикати, трести, концерни та конгломерати.

Картель - обўєднання підприємств на основі узгодження, у відповідності з яким фірми – учасниці залишаються за собою виробничу і фінансово-комерційну самостійність, але для них встановлюються певні обмеження (кводування) відносно обсягів виробництва, ціни товару, умов найму робочої сили, обміну патентами, розмежування ринків збуту тощо. Картелі стали основою для створення трестів і концернів. На сучасному етапі здійснюється як би зворотній процес – картельні узгодження заключаються переважно між концернами і трестами.

В синдикатах фірми-члени зберігають свою юридичну і в значній мірі виробничу самостійність, але обмежують комерційну самостійність. Такі обўєднання підприємств однієї галузі створюються з метою усунення конкуренції на ринках збуту і закупівлі сировини. Синдикати можуть створюватись трестами і концернами. На сучасному етапі синдикати, як форма господарчих звўязків між підприємствами однієї галузі втратили своє призначення.

Консорціум – це тимчасове узгодження між компаніями або банками для реалізації великих господарських чи фінансових операцій. на сучасному етапі вони виникають в нових галузях або на перетині різних галузей. Учасники консорційму повністю зберігають свою самостійність, але в тій діяльності, заради якої відбулося обўєднання; вони підкоряються спільно обраному керівництву.

Холдингі бувають чисті та змішані. Фактично функції холдингової компанії здійснює будь-яка компанія чи банк, яким належить контрольний пакет акцій інших фірм.

Чисті холдінги створюються спеціально для контролю та управління іншими підприємствами (наприклад, банк).

Змішані холдінги – фірма займається ще й підприємницькою діяльністю.

Переваги:

1) можливість контролю над компаніями шляхом поділеня їх власності. Щоб контролювати, необхідно володіти 25 % капіталу. У випадку розподілу капіталу достатньо володіти й 10 % її капіталу;

2) юридична самостійність;

3) захист від ризику. Компанії, які входять до холдінгу, є самостійними юридичними особами, а тому самі несуть відповідальність за свої прибутки і збитки в разі банкрутства.

Недоліки:

• неможливість регулювати діяльність холдінгів з боку держави;

• збільшення оподаткування;

• можливість легкого розпаду холдінгової системи, якщо діяльність не відповідає закону.

Перші холдінг компанії зўявились в кінці ХІХ століття в США.

Холдінгові компанії називаються материнськими, якщо їм належить 100 % капіталу підконтрольних фірм. Останні є дочірніми компаніями, які можуть підкоряти собі внучаті компанії. Усі вони юридично самостійні фірми.

Обўєднання підприємств, створені за системою участі, при якій компанії-учасниці втрачають виробничу і комерційну самостійність та підкоряються єдиному керівництву, називають трестами. Вони можуть обўєднувати підприємства однієї або декількох галузей.

Подальший розвиток міжкорпораційних звўязків призвів до появи концернів. Це обўєднання промислових, торгівельних та інших підприємств шляхом встановлення над ними контролю єлиного фінансового центру (наприклад, концерн Укрруда).

Конгломерати (обўєднання Кривбасруда) – сучасні зверх-монополії – багатогалузеві промислово-торгівельні і фінансово-кредитні комплекси, які мають внутрішню загальненість лише з лінії фінансового контролю та управління і формуються в основному шляхом злиття могутніх монополістичних підприємств за рахунок поглинання слабкіших.