18. Індивідуальна форма організації підприємництва

Існує велике різноманіття промислових, торгівельних та банківських підприємств і організацій.

Окремі підприємства або їх обўєднання, створені в комерційних цілях, називають фірмами. Відомі три основні форми організації бізнеса: власне діло (одноособове володіння), товариство, корпорація. Кожна з цих форм відіграє свою робль в господарстві країни, а їх близька співпраця забезпечує гнучкість механізму функціонування еконмоіки.

Від 70 до 80 % всіх підприємств за кордоном є одноособовими володіннями, але їх частка в загальному обсязі продажу товарів і послуг складає лише 10 %. Чому? Спробуємо розібратись.

Власне діло – це найдавніша форма організації бізнеса (справи), при якій власником є одна людина, один власник. Власник особисто керує діяльністю свого підприємства і контролює його. Це найпростіша форма організації підприємництва. Маєш гроші (або береш кредит) – оформлюєш ліцензію, отримуєш документ (сертифікат – свідоцтво про державну реєстрацію субўєкта підприємництва) приватного підприємця, придбаєш приміщення, обладнання і відкриваєш магазин, ресторан, пекарню, приватну медичну або адвокатську практику.

Переваги власної справи:

1. Простота і відносна дешевизна його створення, так як не потрібно розробляти та реєструвати статут фірми. Практично відсутня бюрократична волокита та витрати на юридичні послуги, виняток складають деякі професії, де необхідна ліцензія на право приватної практики.

2. Управління підприємством здійснюється самим власником. Держава регламентує лише деякі питання. Перевагою є також пряме оподаткування. Власник діла декларує свій щорічний доход. Інформація про фінансово-економічну діяльність не підлягає обовўязковому розголошенню.

До недоліків можна віднести:

1. Обмежений початковий капітал та обмеженість фінансових можливостей, які залежать від матеріального стану власника підприємства. Банки неохоче дають їм великі суми кредиту, тому що серед власників власного діла відносно високий відсоток банкрутств. Комерційні банки – під великі відсотки, трасти – ще більше.

2. Відповідальність власника “власного діла” за борги є необмеженою, і на випадок банкрутства він може загубити не лише кошти, інвестовані у підприємство, а й частину власного майна.

3. Період існування підприємства невизначений (не відомо на скільки років створено) і обмежується тривалістю життя її засновника, діяльність фірми може бути припинена за його бажанням, що є фактором нестабільності.

4. Прибуток “одноособового володіння” розглядається як особистий доход його власника, а тому оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Це не можна вважати перевагою, тому що в будь-якому випадку – чи будуть всі доходи реінвестовані у справи фірми, чи використані для власних потреб – податок на фізичних осіб повинен сплачуватись повністю. А також ставки податку на доходи фізичних осіб, як правило, вище, ніж при оподаткуванні прибутку юридичних осіб.

5. Недоступність засобів фінансового ринку – це коли власник не може користуватись послугами організованого фінансового ринку. А саме: випускати акції та облігації для залучення необхідного капіталу. Все це обмежує можливості для розширення бізнесу.

Таким чином, ця форма організації підприємництва – малі підприємства. їх ресурси і можливості фінансування обмежені. Деякі закордонні економісти роблять висновок, що “Власне діло” – не настільки привабливе для інвесторів як товариства (партнерства) або корпорації.