2) При розтині - слизова оболонка носової, ротової порожнини,трахеї, шлунку,тонкого відділу кишечника, легенів, бронхи, лімфовузли (бронхіальні, брижовІ), нирки, селезінка, мигдалики.

Експрес-методи діагностики: РІФ, ІФА - виявлення вірусного антигену. В інфікованих культурах клітин - симпласти і цитоплазматичні еозинофільні тільця-включення.

Повне вірусологічне дослідження. Виділяють вірус інфікуванням культур клітин: НЕК, ЛЕК, ТБ. Через 5-6 днів вірус проявляє ЦПД у вигляді зморщування клітин, утворення зернистості, симпластів і тіпець-включень.

Ідентифікація вірусу в РН, РДП, РСК, РІФ.

Біопроба: інфікування 1-місячних телят інтраназально. Через 4-5 днів спостерігається клініка РСХ. В мазках-відбитках із слизової носа виявляють антиген в РІФ. Якщо є необхідність, то з витікань із носа виділяють вірус.

Диференціальна,діагностика. З допомогою лабораторних досліджень виключають ІРТ, ПГ-3, ВД, мікоплазмоз і хламідіоз.

Противірусний імунітет. У перехворілих тварин утворюється імунітет (до повторного Інфікування). Засобів специфічної профілактики не розроблено. Використовують бичачий лейкоцитарний інтерферон в період можливого зараження. Лікування — симптоматичне.

Профілактика і заходи боротьби. Профілактика спрямована, в основному, на знищення віруса в приміщеннях шляхом дезинфекції. Для дезинфекції використовують: 5%-ві розчини лізолу, 1%-ві розчини формальдегіду; 3%-вий гарячий розчин гідроокису натрію; розчин хлорного вапна із вмістом 3% активного хлору.

ІНФЕКЦІЙНА АНЕМІЯ КОНЕЙ - Апетіа іпГесїіока е^ио^ит

(болотна лихоманка, ІНАН)

Визначення хвороби. ІНАН - переважно хронічна хвороба однокопитних, що характеризується ураженням кровотворних органів, рецидивуючою лихоманкою та анемією.

Розповсюдження хвороби. Інфекційна анемія зустрічається у багатьох країнах світу.

Економічні збитки складаються із втрат від загибелі коней (Іноді досягає 80%) та вимушеного забою, а також великих витрат на проведення карантинних заходів.

Збудник. Морфологія, хімічний склад, систематика. Вірус інфекційної анемії коней відноситься до родини КеІготігШае роду іепгіуішз. Віріон містить дві молекули однолаицюгової РНК. Характерна особливість вірусу - наявність конічного капсиду довжиною 120 нм та шириною 60 і 20 нм відповідно на широкому та вузькому кінці. ВірІон має 6 основних білків, до складу зовнішньої оболонки входять два глікопротеїни - §р90 та £р45. Криптограма вірусу- КЛ:9-12/1-2:3/3:У/О,Оі.

Стійкість. Вірус стійкий до дії трипсину, РНК-ази та ДНК-ази, до висушування та гниття, в ліофілізованому стані при кімнатній температурі зберігає вірулентність 7 місяців. Вірус інактивується при дії високих температур (при +60°С за ЗО хвилин, при 100⁽¹С -1-2 хвилини), дії УФЛ - 1-3 години, розчинів їдкого натру та хлорного йагша.

Антигенш властивості. Описано З антигенні групи вірусу ІНАН, які мають один загальний специфічний О-антиген (С-АГ). Цей антиген знаходиться в середині віріону, звільняється при обробці вірусу ефіром та виявляється у РЗК, РДП і РІФ. Штами вірусу, що виділені у різних частинах світу, ідентичні за цим антигеном. Вірус ІНАН дає перехресні серологічні реакції з вірусом імунодефіциту людини (СНІД). Вірус аглютинує еритроцити морської свинки.

Спектр патогенності. У природних умовах хворіють коні різного віку усіх порід, а також віслюки та мули. Хворі лошата часто гинуть. Віслюки та мули більш стійкі. Описані випадки захворювання свиней (поросят) та людей.

Культивування. Вірус культивують у перещеплюваних культурах клітин коней; нирок (лінія У-26), селезінки, наднирників, лімфовузлів, лейкоцитів, шкіри. Часто репродукція вірусу не супроводжується ЦГІЕ, для цього необхідно провести ряд пасажів. Пасажування вірусу в культурі клітин коней призводить до його атенуації. Щоб запобігти цьому для серійного пасажування використовують культуру лейкоцитів віслюка.

Джерела зараження і шляхи передачі. Джерело інфекції - хворі коні у період гострого перебігу хвороби та хроніки під час загострення захворювання, а також латентне хворі (вірусоносійство спостерігається 7-18 років). Фактори передачі - виділення хворих коней, корми, вода, гній, предмети догляду. Головний шлях передачі збудника - кровосисні та жалкі комахи (ґедзі, мухи-жигалки, комарі). Вірус може попадати до організму через шкіру, слизові оболонки, при спарюванні та через плаценту під час вагітності, а також при взятті крові, вакцинації, інших ветеринарних обробках.

Патогенез вивчений недостатньо. Після попадання в організм вірус розноситься по всіх органах і тканинах. Особливо інтенсивно він розмножується в кістковому мозку та крові. Антитіла, що синтезуються при проникненні вірусу, адсорбуються на інфікованих еритроцитах, через що вони стають ламкими, швидко і у великих кількостях руйнуються та фагоцитуються макрофагами. Для. утилізації зруйнованих еритроцитів у селезінці, печінці, а потім і у нирках розвивається проліферація лімфоїдної тканини, відкладається гемосидерин. Через ураження кровотворних органів зменшується вироблення еритроцитів, і їх кількість падає до 1,0-3,0 млн в 1 мкл крові. Вірус виділяється з сечею, фекаліями, молоком, сльозами, слиною, носовим слизом.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Розрізняють надгострий, гострий, хронічний і латентний перебіг інфекційної анемії. Гострий перебіг характеризується лихоманкою (41-42°), пригніченням, гіперемією, набряком кон'юнктиви та слизової оболонки носової та ротової порожнини, порушенням серцевої діяльності, іноді кривавим проносом, схудненням при збереженні апетиту, крововиливами на третій повіці, хиткою ходою. Кров стає водянистою, погано згортається, зменшується кількість еритроцитів. Захворілі тварини гинуть на 15-30-ту добу. При хронічному та латентному перебігу у разі зниження резистентності може наставати загострення хвороби.

Патологоанатомічні зміни. При розтині виявляють явища важкого геморагічного діатезу у всіх органах, дистрофічні зміни в паренхіматозних органах, їх збільшення у об'ємі, жовтяницю.

Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень. Для досліджень використовують при житті кров, посмертно •- шматочки печійки, селезінки, серця, легень, лімфовузлів, нирок.

Експрес-методи діагностики дають точні результати серологічних досліджень при взятті крові у період першого підйому температури, коли вірусу у крові найбільше. Використовують РДП, РЗК, РГА.

Вірусологічне дослідження включає гістологічні, гематологічні, серологічні дослідження, іноді біопробу. При гістологічному дослідженні б клітинах печінки та селезінки скупчення гемосидерину. Результати гематологічних досліджень такі: різро збільшена швидкість осідання еритроцитів, зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну (дивись таблицю).

Для серологічних досліджень використовують сироватку крові, з якою ставлять РДП, РЗК, РЗГА, непряму РІФ. За кордоном розроблено ЕЬІЗА-метод.

Вид досліджень	Здорові коні	Коні, хворі на ІНАН
Еритроцити, млн/мм^	5-9	4,5 та нижче
Гемоглобін, г%	7,6	5, Ота нижче
ШОЕ, ділень за годину	45-60	66 та більше
Лейкоцити, тисяч/мм	7-10	Без змін або зменшено
Лімфоцити, %	25-35	60-75

У сумнівних випадках або при дослідженні цінних коней ставлять біопробу на двох б-12-місячних лошатах. Попередньо лошат обстежують гематологічне та серологІчно, при негативних результатах їх заражають сироваткою крові або дефібринованою кров'ю досліджуваних коней. Біопроба вважається позитивною, якщо протягом 90 днів у лошат розвиваються клінічні ознаки хвороби або встановлюють діагноз за результатами гематологічних і серологічних досліджень.

Диференціальна діагностика. Необхідно виключити піроплазмоз, трипаносомоз, лептоспіроз, грип, ринопневмонію.

Противірусний ІмунІштет вивчено недостатньо. ВіруснейтралІзуючі антитіла, що утворюються після попадання вірусу, не здатні попередити рецидиви хвороби та повністю нейтралізувати вірус. За час перс потенції в організмі коня вірус значно змінює свої біологічні властивості, що утруднює можливість ефективної вакцинопрофілактшш хвороби, але вчені окремих країн ведуть дослідження по створенню вакцинних препаратів.

Профілактика і заходи боротьби. Заходи по оздоровленню господарств проводять згідно з інструкцією. Хворих коней та тих, у яких двічі одержані позитивні результати в РДП з сироваткою крові, забивають на санітарній бойні. Дезинфекцію проводять 2%-вим розчином формальдегіду або 4%-вим - їдкого натру. Гній знезаражують біотермічним методом. Для боротьби з комахами використовують інсектициди.