Скрейпі овець і кіз

("свербець", російське - почесуха овец)

Визначення хвороби. СкрейпІ - повільна пріонна інфекція овець та кіз, яка характеризується розвитком дегенеративних змін у. клітинах ЦНС, сильною сверблячкою, атаксією, паралічами, виснаженням, майже 100%-вою летальністю.

Розповсюдження хвороби. Реєструється у Великій Британії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Індії, Південно-африканській республіці, Франції, Болгарії, Росії. Чутливість тварин різних порід неоднакова, що вказує на генетичну схильність до розвитку патології.

Джерела зараження і шляхи передачі. Тварини заражаються при поїданні інфікованої трави на пасовищах, можлива передача збудника через уражену плаценту, навколоплідні води, інфіковані родові шляхи.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період від 7 місяців до 5 років. Перші ознаки з'являються періодично, і їх не завжди помічають (тремор, порушення координації рухів). Через місяць тварини починають чухатися і розчісують різні ділянки шкіри.

Патологоанатомічні зміни виявляють лише при гістологічному дослідженні мозку.

Діагностика. Діагноз ставлять на- основі клінічних ознак та результатів гістологічного дослідження мозку овець, які загинули або були забиті (виявляють вакуолізацію нейронів довгастого мозочка).

Профілактика та імунітет не розроблені.

Губчастоподібна енцефалопатїя врх

(ГЕ ВРХ, "коров'ячий сказ")

^Визначення хвороби. Це зооантропонозна пріонна Інфекція центральної нервової системи дорослої великої рогатої худоби з 100%-вою летальністю. МЕБ відносить ГЕ ВРХ до списку "В" як особливо небезпечне захворювання тварин і людей.

Розповсюдження хвороби. Вперше зареєстрували у 1986 році у Великобританії та Ірландії, з 1990-1991 років виявили у Швейцарії, Франції, Омані, пізніше - в інших країнах світу. Уся велика рогата худоба, яка була імпортована в Україну з інших держав, є підозрюваною щодо зараження.

Економічні збитки величезні через необхідність ретельного активного та пасивного нагляду за всім поголів'ям ВРХ у всіх країнах та необхідністю знищувати тварин з клінічними проявами хвороби і туші хворих тварин.

Збудником є патогенний пріон овець або ВРХ.

Стійкість. Пріон стійкий до дії фІзико-хімічних факторів. При +37°С не інактивується, витримує 100°С 15 хвилин, 10%-вий розчин формаліну за 20 місяців знизив інфекційний титр пріона не більше, ніж на 31%, дія ефіру протягом 18 годин знижувала інфекційну активність незначно. Пріон руйнується проказою.

Спектр патогенності. ГЕ ВРХ передається вівцям, козам, котам та іншим видам котячих, норкам, людям. Експериментальну Інфекцію викликали у кіз, норок, скунсів, єнотів, білок, мавп макак-резус.

Джерела зараження і шляхи передачі. Вважають, що основною причиною ГЕ ВРХ є згодовування тваринного (м'ясного, м'ясокісткового, кісткового) борошна, ураженого патологічним пріоном. У ВРХ доведена лише оральна передача інфекції, горизонтальна передача відсутня, можливість вертикальної від матері до плода становить близько 10%.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період від 20 місяців до 20 років і більше. Основні симптоми: порушення чутливості (гіперестезія шкіри, виражена реакція на звуки, рідше на світло), координації рухів (атаксія, спотикання, падіння на тазові кінцівки) і поведінки (збудження, агресивність, буйство, лякливість). З часу появи перших ознак хвороби до смерті може пройти від 3 тижнів до б місяців, що залежить від кількості збудника в організмі й джерела інфікування (прІон від ВРХ є більш інфекційним, ніж від овець).

Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика базується на даних патологоанатомічних досліджень. Виявляють губчастоподібну енцефалопатію тільки при гістологічних дослідженнях. Ураження локалізуються у сірій речовині довгастого мозку, де спостерігають симетрично розміщені дистрофічні зміни з утворенням великої кількості мікрокіст круглої обо овальної форми.

Диференціальна діагностика. Необхідно виключити сказ, хворобу Ауескі, лістеріоз, нервові форми кетозу.

Профілактика і заходи боротьби спрямовані на постійний контроль за всією худобою, яку завезли в Україну з інших країн. В усіх тварин, які забиваються у віці понад 24 місяці, досліджують мозок. Заборонено: 1) використовувати у корм жуйним та свиням м'ясне, м'ясо-кісткове і кісткове борошно, 2) використовувати замінник цільного молока, який містить жири великої рогатої худоби, 3) виготовляти тваринне борошно з трупів жуйних тварин, 4) використовувати сировину і продукти тваринного походження, імунологічні засоби та інші ветеринарні препарати, де є білки жуйних.

Список використаної літератури

І.Апатенко 8. М. Вируснне -инфекции сельскохозяйственньїх животньїх.- Харьков: ХГЗВА, 2003.-188 с.

2. Вербицький Петро Профілактика губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби //Ветеринарна медицина України.- №8,- 2004,- С. 8-Ю

3. Влізло Василь, Вербицький Петро, Поспішіль Юрій, Вовк Володимир Взаємозв'язок між пріокними захворюваннями тварин і людини //Ветеринарна медицина України.- №10.- 2001.- С. 16-37

4. Довідник з хвороб птиці /В.В.Герман, Б.Т.Стегній, П. І. Вербиць кий та ін.- Харків: Фоліо, 2002.- 294 с.

5. Калініна О. С., Панікар І. І., Скибіцький В. Г. Ветеринарна вірусологія.— Київ: Вища освіта, 2004.- 432 с.

6. Кзришева А. Ф. Спеціальна епізоотологія. - Київ: Вища освіта, 2002. - 703с.

7. Паникар И.И. Практикум по частной ветеринарной вирусологии.- Харьков, 1990,-71 с.

З.Панікар І. І, Скибіцький В. Г., Калініна О. С. Практикум з ветеринарної вірусології. — Суми : Козацький вал, 1997.- 236 с.

9.Сюрин В. Н., Белоусова Р. В., Фомина Н. В. Диагностика зирусньїх болезней сельскохозяйственньїх животньїх. — Москва: Агропромиздат, 1991.-528с.

10. Сюрин В. Н., Самуйленко А.Я., Соловьев Б.В., Фомина Н.В. Вируснне болезни животньїх.- Москва: ВНИТИБП, 1998,- 928с.

11. Троценко Н.И., Белоусова Р.В., Преображенская З.А. Практикум по ветеринарной вирусологии: Учеб. пособие для студ. вузоа.- Изд. 2-е, испр. й доп.- Москва: Колос, 1999.- 271с.