Перебіг хвороби і клінічні ознаки

Хвороба, за звичай, перебігає хронічно. Розрізняють приховану (тривалу) стадію хвороби і клінічну (короткочасну) стадію.

Ознаки лейкозу не специфічні: млявість, сонливість, зниження апетиту, анемічність гребінця і сережок, діарея, виснаження, водянка грудо-черевної порожнини. При пальпації черевної порожнини виявляють щільні вузли новоутворень (пухлини). Печінка збільшена (виступає за край ребер і грудної кістки). Деякі дані про форму лейкозу дає дослідження крові: збільшення кількості тих чи інших клітин - лімфоідних, мієлоїдних .

Патологоааатомічні зміни. Шкіра та м'язи білого кольору. При розтині виявляють збільшення та сіро-білі ділянки або вузлики в печінці, селезінці, яєчниках, рідше у серці, легенях та інших органах. На розрізі ці ділянки салоподібні.

Діагностика. Патматсріал: при житті: проби крові, мазки крові, ембріони курей-вірусоносіїв, хвора птиця; після загибелі - свіжі трупи, печінка, селезінка, нирки, легені, яєчники, серце, шлунок, кишечник, підшлункова залоза, фарицієва сумка.

Експрес-методи: вірусний антиген в патматеріалі виявляють у РІФ, РЗК(при лейкозі це кофал-тест), РИГА (крапельний метод із препаратом для діагностики лейкозу птиці - ПДЛП), ПЛР, ЕЬІ5А-метод, Крім цього використовують РІФ-тест, або проба Рубіна - визначення резистентно-індукуючого фактору.Вірусологічне дослідженням 3 органів або з ембріонів, що одержані з яєць курей-вірусоносіїв, готують безклітинний субстрат (використовують фільтр Зейтца). Для ізоляції вірусу проводять зараження одержаним фільтратом первинної культури фібробластів КЕ. ЦПД - відсутнє. З культурами клітин третього пасажу вірусу ставлять пробу Рубіна, РИГА або кофал-тест.

Для постановки біопроби проводять зараження 1-добових курчат у черевну порожнину. Спостерігають 5-6 місяців. Раз на місяць проводять серологічні дослідження. Потім в кінці досліду курчат забивають та вивчають патологоанатомічнї зміни і ставлять пробу Рубіна, РИГА, кофал-тест або РЗК. Бажано використовувати безлейкозну птицю, або ЗРР-птицю.

Ретроспективна діагностика: РН, РИГА, ІФА, ЕІДЗА-метод.

Диференціальний діагноз. Лейкози птиці необхідно диференціювати від туберкульозу, хвороби Марека, авітамінозів В і Е.

Імунітет, Кури, хворі на одну з форм лейкозу, сприйнятливі до інших форм. При саркомі Рауса у крові хворої птиці знаходять віруснейтралізуючі антитіла. Як правило, хвора птиця гине. Запропоновані живі вакцини проти лімфоїдного лейкозу та еритробластозу курей не припиняють трансоваріальну передачу вірусу, а попереджують горизонтальну передачу збудника.

Профілактика та заходи боротьби. Суворе виконання ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і ферм. Важливо використовувати безлейкознІ лінії птиці, завозити птицю та інкубаційне яйце із благополучних ферм. Боротьба з лейкозом можлива тільки при використанні вакцин, неконтамінованих пухлинними вірусами (наприклад, вакцин проти віспи, ХН, ІЛТ, ІБ). Необхідно виводити і використовувати птицю, генетичне стійку до вірусів лейкозу. ^

ІНФЕКЦІЙНА БУРСАЛЬНА ХВОРОБА КУРЕЙ -іпїекгіо$а }»а11і (ІБХ, хвороба Гамборо, ХГ, інфекційний бурсит)

Визначення хвороби. ІБХ - контагіозна хвороба з гострим перебігом, яка уражує частіше курчат 2-І5-тижневого віку і характеризується відсутністю апетиту, діареєю, інколи тремором, нефрозом, внутрішньом'язовими геморагіями та ураженням фабрицієвої сумки.

Розповсюдження хвороби. Вперше хвороба зареєстрована в містечку Гамборо (США) в 1957 році. Зараз реєструється в усіх країнах світу. Дані серологічних досліджень вказують, що зараженість стад птиці коливається від 2 до 100%. ІБХ розповсюджена найбільше в птахогосподарствах промислового типу, причиною цього, як вважають, є постійний імпорт птиці.

Економічні збитки значні і складаються із загибелі курчат 5-30% і більше, зниження продуктивності у перехворілих. Інфекція призводить до

імунодепресії і зниження відповіді на вакцинацію та підвищення чутливості птиці до секундарної інфекції. Крім цього, додаються витрати на ліквідацію вогнища ШХ і профілактику її.

Збудник. Морфологія, хімічний склад, систематика. Збудник ШХ відноситься до родини ВігпаУІгШае, роду АуіЬігааУігібае. Віріоии діаметром 55 нм. Виявлено два типи віріонів: великі 55-60 ям. І менші - 18-22 нм. Геном вірусу представлений дволанцюговою фрагментованою РНК (А і В). Капсид ікосаедральний, складається Із 92 капсомерів, включає 4 структурні білки. Реплікація відбувається у цитоплазмі клітини, вихід віріонів - після руйнування клітини. Криптограма - КУ2; 2,2£/10,0:5/8:У/О.

Стійкість. Вірус резистентний до ефіру, хлороформу і рН від 2 до 11; інактивується при рН 12. Зберігає активність при +56° С 5 годин, а при +60° С - ЗО хвилин. Формальдегід і фенол в 0,5% концентрації інактивують вірус за 6 годин. Збудник ІБХ чутливий до актиноміцину Д. Виявляє стійкість до УФП.

Антигенні властивості. Відомо два серотипи вірусу ІБХ: серотип 1-виділений від курчат і патогенний для них, нараховує 6 підтипів; серотип 2 -виділений від індиків, не патогенний для курчат і індиченят, але в окремих випадках викликає ураження респіраторного тракту і суглобів індиченят до Іб-тижневого віку. Всі штами вірусу ІБХ імуносупресивні. Смертність і імуносупресивність пов'язані з високовірулентними штамами 1 -го серотитту.

Серотип 1 представлений двома варіантами УА і ЇМ, недавно в СЩА ізольований новий антигенний варіант вірусу ІБХ.

Спектр патогенності. До вірусу ЇБХ 1-го серотипу сприйнятливі курчата 2-15-тижневого віку, а до вірусу серотипу 2 - індиченята до 16-тижневого віку. Вірус ІБХ був виділений від летючих мишей, каченят і москитів.

Тропізм - до слизової оболонки фабрицієвої сумки. Вірус у великій концентрації накопичується в фабрицієвій сумці і селезінці та в меншій -мозку і крові. Розмножується вірус в макрофагах, ретикулярних, епітеліальних клітинах І лімфоцитах.

Культивування. Вірус культивують на курячих ЗРР-ембріонах. Накопичується вірус в жовтковому міхурі та в ХАО, менше - в алантоїсній рідині. Гинуть ембріони через 3-8 діб після зараження. Є штами вірусу, наприклад японські, що розмножуються в качиних ембріонах та культурі качиних фібробластів. У ембріонів, що загинули, основна ознака -крововиливи та некрози на тілі І в різних органах. На ХАО змін не спостерігають. Більшість штамів вірусу ІБХ розмножуються в культурах нирок курячого ембріону, викликаючи на 5-6 день ЦГТД у вигляді округлення клітин, вакуолізації та утворення симпластів. Для розмноження на перещеплюваних культурах клітин необхідно провести декілька пасажів на ембріонах, або первинних культурах фібробластів. Використовують різні перещеплювані культури: УЕКД ВНК-21, СУ-1, СО-9І .

Джерела зараження і шляхи передачі. Джерелом збудника інфекції е. хвора птиця; передається вірус з кормом, водою, аерогенне, через яйця та

ін.Гельмінти і воші вважаються прямими векторами передачі, а дикі птахи можуть бути прямими і непрямими векторами передачі збудника ІБХ.

Патогенез полягає в ураженні лімфоїдної тканини, при цьому першими руйнуються лімфоцити фабрицієвої сумки, селезінки та ін. Найчутливіші до вірусу лімфоцити на поверхні яких фіксуються імуноглобуліни М -І§ М, тому основна мішень для вірусу підклас В-лімфоцитів.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період короткий- від 36-48 до 96 годин. Захворює частіше до 100% поголів'я.

Патологоанатомічні зміни. Трупи без ознак схуднення. Фабрицієва бурса збільшена в 2-3 рази. Серозна оболонка жовтого кольору, слизова набрякла, почервоніла, із петехіями, Між складками буває ексудат з пластівцями фібрину. У важких випадках - кривава рідина з сироподІбним вмістом.Крапкові і плямисті крововиливи в грудних м'язах, на стегнах і м'язах крил з медіальної поверхні. Печінка і селезінка збільшені. Нирки набряклі з білим вмістом уратів. Катаральний або катаральне-геморагічний ентерит.

Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомІчних даних та результатах лабораторних досліджень.

Експресгметоди діагностики: Використовують ІФА, РІФ, ПЛР, РДП, РИГА.

Вірусологічне дослідження. Матеріал для досліджень відбирають від загиблих, або вимушено забитих курчат після прояву клініки хвороби в перші 7 днів: бурсу, печінку, селезінку, нирки.

Повне вірусологічне дослідження включає Ізоляцію вірусу на 9-11-добових курячих ЙРР-ембріонах, яких заражають на ХАО. Інфіковані ембріони у позитивних випадках гинуть на 3-7 добу з характерними ознаками; ізоляція вірусу на культурі фібробластів курячих ембріонів. Вірус виділяють зараженням 10-15 голів 21-25-добових курчат, використовуючи такі методи інфікування: інтраназально, на кон'юнктиву, в фабрицієву сумку, орально. Спостереження 15 діб.

Ретроспективна діагностика. Досліджують парні проби сироватки крові в РН, РДП, ЕША-методом.

Диференціальна діагностика. Необхідно диференціювати

(лабораторними дослідженнями) від інфекційного бронхіту, ньюкаслської хвороби, хвороби Марека, а також від авітамінозів і отруєнь.

Противірусний імуншітет__з'являється у перехворілої і вакцинованої птиці. Для специфічної профілактики використовують живі вакцини із кількох атенуиованих штамів вірусу ІБХ: В-78, Уіпїегїїею!, Е-228, Вигеіп -1, Вигзіп -2, БГ. В ІЕКВМ УААН (м. Харків) одержана інактивована вакцина проти ІБХ із штаму 52/70 М.

Профілактика і заходи боротьби.

При появі ІБХ у раніше благополучному господарстві рекомендують знищити усю птицю і провести ретельну дезинфекцію. У неблагополучних господарствах основний метод профілактики - проведення щеплень усіх курчат сприйнятливого віку та курей перед відкладанням яєць. З метою

дезинфекції використовують розчини їдкого натру, формальдегіду, хлорного вапна.