Вірусний гепатит каченят- НераіШв уігаїіз апайсиїагит

(ВГК, інфекційний гепатит каченят)

Визначення хвороби. Вірусний гепатит каченят - дуже контагіозне з гострим перебігом захворювання каченят перших чотирьох тижнів життя, що характеризується ураженням печінки і великою загибеллю.

Розповсюдження хвороби. Вперше хвороба зареєстрована в США в 1949 році Левіном і Фабрикантом. Від шестидесятих років минулого століття ВГК поширився на всіх континентах земної кулі. В нашій країні хворобу вперше описали М.Т.Прокоф'єва І І.М.Дорошко (1959), а першу вакцину із аттенуйованого штаму ЗМ виготовив та запропонував І.І.Панікар (1965), вона впроваджена у виробництво з 1972 року.

Економічні збитки. Хвороба наносить значні збитки, які складаються із загибелі каченят (коливається від ЗО до 95%) І включає витрати на профілактику і оздоровлення господарств.

Збудник. Таксономія, морфологія, хімічний склад, систематика. Збудник вірусного гепатиту каченят відноситься до родини Рісогпауігісїае, рід РагесЬоуішз. Вірус гепатиту каченят РНК-геномний; вірусні частки округлої форми, розміром 30-60 нм. Криптограма: Е/1 : 2,6/30 : 8/8 : У/О. В літературі описані вірус тип 2, який мав зіркоподібні частки та вірус тип 3.

Стійкість. Вірус гепатиту каченят виявляє значну стійкість до дії факторів зовнішнього середовища: витримує дію хлороформу, температури +50°С і рН від 3,0 до 7,8 , УФП; стійкий до лізолу, креоліну, кальцинованої соди; зберігає патогенність в пташниках понад 10 тижнів, в посліді - 37 діб, у воді - 74 доби і в грунті до 157 діб. Ефективною дезинфікуючою речовиною є 4 % розчини їдкого лугу та 1% розчин хлораміну.

Антигенні властивості. Більшість штамів вірусу гепатиту каченят, що ізольовані в різних країнах, мають антигенну спорідненість і відносяться до типу І. В господарствах України також виділяється вірус типу 1. Є повідомлення про ізоляцію від хворих на гепатит качок вірусів типів 2 і 3, які відрізняються від типу 1.

Встановлено, що при інфікуванні качок утворюються віруснейтралізуючі і преципітуючі антитіла. Вірус гепатиту каченят не аглютинує еритроцитів тварин і птиці та не проявляє гемадсорбуючих властивостей.

Спектр патогенності. До збудника ВГК чутливі каченята перших тижнів життя; дорослі качки клінічно не хворіють І не гинуть. Гусенята в ранньому віці чутливі до збудника ВГК. Чутливі до вірусу дикі каченята.

Нечутливі до вірусу гепатиту каченят люди, ссавці і багато видів птиці. Проведена адаптація вірусу гепатиту каченят до 4-добових курчат. Встановлено, що резервуаром вірусу можуть бути щури.

Тропізм. Вірус гепатиту каченят є гепатотропним (проявляє тропізм до клітин печінки).

Культивування. Для ізоляції і культивування вірусу гепатиту каченят застосовують 8-10-добові курячі ембріони, які інфікують на ХАО, або в алантоїсну порожнину. Інколи потрібно 3-5 "сліпих" пасажів вірусу. Можна використовувати 12-13-добові качянІ ембріони.

Культивують вірус на культурах клітин ембріонів птиці та перещеплюваних культурах пухлинних клітин. ЦПД вірус проявляє не завжди: потрібно 3-5 пасажів на культурах клітин. Є повідомлення, що ЦПД вірус проявляє на культурах клітин гусячих ембріонів.

Джерела збудника інфекції і шляхи передачі вірусу^ Джерелом збудника Інфекції є хворі каченята та ті, що загинули, І качки-вірусоносії. Резервуаром вірусу можуть бути щури. У природних умовах каченята заражаються через інфіковані корми і зоду, а також аерогенне.

Штучне Інфікування каченят вдавалося різними способами: внутрішньом'язово, внутрішньоочеревинно, контактне, через корм, воду, закапуванням вірусу в ніс І на кон'юнктиву ока, проколом плавальної перетинки лапки.

Патогенез. Патогенез ВГК вивчений ще недостатньо. Встановлено, що на вірусний гепатит каченят хворіє молодняк в перші тижні життя. На відміну від дорослої птнцІ в печінці каченят менше жиру, багато глікогену та мало рибонуклеопрстеїду. В печінці 1-7-добових каченят при електронному дослідженні встановлені особливі світлого кольору клітини, в яких замало мІтохондрій і рибосом. Мабуть, ці клітини сприяють розмноженню вірусу.

Вірус гепатиту попадає в кров і розноситься в усі органи і тканини, найбільша концентрація вірусу в крові і печінці. З розвитком хвороби титр вірусу в печінці збільшується, що пояснюється тропізмом збудника. Про розмноження вірусу в печінці свідчать І гістологічні зміни: плазмоцитарно-лімфоцитаркі пролІфератга, зерниста і жирова дистрофія, вогнища колікваційного некрозу.

Гинуть каченята від незворотних змін в печінці та інших органах, Загибель коливається від 2 до 90%.

Клінічні ознаки і перебіг хвороби. Вірусний гепатит каченят має гострий перебіг; описаний хронічний перебіг, а також приховані форми хвороби. Інкубаційний період 1-5 діб, інколи більше, зокрема при штучному інфікуванні - до 8 діб.

Захворювання розвивається швидко, І перші ознаки хвороби залишаються непоміченими. В стадах, де птиця з вечора клінічне здорова, вранці знаходять загиблих каченят.

При ВГК описані, в основному, однотипні ознаки: втрата апетиту, спрага, сонливість, малорухливість, дискоординація рухів, інколи кон'юнктивіт, шронос. Через 2-5 годин від початку захворювання з'являються судоми, каченята падають на бік, роблячи плавальні рухи. У загиблих каченят характерна поза опістотонусу: голова закинута на тулуб, лапки і крила витягнуті вздовж тіла.

При хронічній формі хвороби каченята рухаються як пінгвіни - в вертикальному положенні тіла та стають малорухливими. Частина каченят гине. Прн прихованій формі гепатиту багато каченят видужують.

Для ензоотій вірусного гепатиту каченят характерна така динаміка загибелі молодняка: перші 2-3 доби - наростання кількості тих, що гинуть; пік - на 4-5-ту добу; зниження на 6-7 добу і значне зниження кількості загиблих на 8-12 добу ензоотії.

їїатологоанатошчні зміни. При розтині каченят, що загинули внаслідок гострого перебігу хвороби, найбільш характерні зміни знаходили в печінці: охряно-жовте нерівномірне забарвлення органу, під капсулою печінки яскраві випуклі крововиливи - крапкові і плямисті, жовчний міхур розтягнутий і наповнений густою жовчю. Крововиливи в селезінці, нирках. Селезінка часто має сітчастий малюнок.

При хронічній формі хвороби на розтині фіксують збільшення печінки в 1,5 рази, плямисте забарвлення; крововиливи в селезінці. У загиблих інфікованих гусенят знаходять подібні зміни, а крововиливи в паренхіматозних органах частіше плямисті.

Діагностика. Діагноз на вірусний гепатит каченят ставлять на основі епізоотологічних, клінічних І патологоанатомічних даних і підтверджують лабораторними дослідженнями. *

Епізоотологічні дані: захворює молодняк каченят, швидке розповсюдження хвороби, масова загибель з характерною динамікою по днях.

Клінічні ознаки; гострий перебіг, відсутність апетиту, спрага, судоми, каченята надають на бік і роблять плавальні рухи, характерна поза загиблих - опістотонус.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для досліджень слугує печінка, головний мозок, селезінка.

Експрес-методи діагностики. Використовують МФА, ІФА і РДП. Ці методи дозволяють знайти вірусний антиген протягом одного робочого дня.

Для постановки МФА потрібен специфічний флюоресціюючий гамаглобулін, а для ІФА - гамаглобулін, кон'югований пероксидазою, Використовують мазки-відбитки (частіше Із печінки). Фарбують мазки-вїдбитки відповідним гамаглобуліном І продивляються у люмінесцентному мікроскопі (МЛ-2, Люмам та Ін.) У випадку знаходження вірусу у мазках виявляють такі явища: при постановці МФА - яскраве зелене світіння, або при ІФА - під світловим мікроскопом виявляють на жовтому фоні коричневі невеличкі цяточки.

Для постановки РДП потрібні: стандартні преципітуючі сироватки, стандартний та досліджуваний антиген І агар (краще агар Діфко). Реакцію ставлять стандартним методом в чашках Петрі або на предметних скельцях. В позитивних випадках виявляють лінії преципітації сірого кольору.

Повне, вірусологічне дослідження. Виділяють вірус інфікуванням курячих або качиних ембріонів, використовуючи загальноприйняті методи. В позитивних випадках у загиблих ембріонів знаходять відставання в розвитку, набряки в ділянці голови та шиї, сірі вогнища некрозу в печінці.

Ідентифікацію вірусу проводять в РН, РІФ, ІФА або в РДП.

Постановка біопроби на 1-3-добових каченятах. При наявності вірусу в патматеріалі майже всі каченята гинуть, а в печінці виявляють характерні для вірусного гепатиту крововиливи.

Для ретроспективної діагностики беруть проби сироватки крові качок для виявлення антитіл проти вірусу гепатиту в реакції нейтралізації або РДП.

Диференційна діагностика. Вірусний гепатит каченят диференціюють за даними лабораторних досліджень від сальмонельозу, грипу, аспергільозу і чуми качок, а також гострих отруєнь.

Противірусний імунітет. У перехворілих і вакцинованих качок в сироватці крові накопичуються віруснейтралізуючі антитіла, що передаються нащадкам. У вакцинованих каченят антитіла встановлювались уже через 96 і більше годин після імунізації. Дорослих качок, як правило, вакцинують двічі з інтервалом ЗО і більше днів; антитіла від таких качок передаються нащадкам.

Профілактика та заходи боротьби. З метою специфічної профілактики використовують вакцинацію каченят живими або інактивованими вакцинами, а качок батьківських стад вакцинують патогенним або аттенуйованим вірусом гепатиту.

В усіх країнах світу найчастіше застосовують живі вірусвакцини із аттенуйованих штамів вірусу гепатиту каченят. В нашій країні використовують вакцину із штаму ЗМ, а також із штаму УНДІП та ін.

Заходи боротьби. В боротьбі з вірусним гепатитом каченят на птахогосподарство накладають обмеження, застосовують для лікування сироватку, вакцинацію - для профілактики, медикаментозну терапію - при ускладненнях хвороби.

Вакцинують каченят в добовому віці внутрішньом'язово в дозі 0,2 см³/гол. Розроблений і використовується у виробництві аерозольний метод вакцинації каченят. Качок батьківських стад вакцинують перший раз при формуванні стад і другий - за місяць до початку яйцекладки в дозах 1,0 і 2,0 см /гол.

Нами запропонована методика повного оздоровлення птахогосподарств від вірусного гепатиту та контроль оздоровлення, які впроваджені у виробництво.

Основні моменти методики покного оздоровдення господарства від вірусного гедатиту качок такі:

- Охоплення вакцинацією всього качиного поголів'я 2-3 сезона вирощування каченят;

- Знезараження епізоотичного штаму вірусу в оточуючому середовищі (на території ферми протягом трьох місяців не повинно бути сприйнятливого поголів'я каченят);

- Попередження можливого нового зараження оздоровленого поголів'я;

- Заміна в навколишньому середовищі патогенного вірусу на вакцинний (нешкідливий для каченят) з допомогою вакцинації качок-

несучок;

- Серологічний і вірусологічний контроль оздоровлення: відсутність віруснейтралізуючих антитіл в сироватці крові і вірусу в печінці є показником оздоровлення птахогосподарства від вірусного гепатиту качок.

ЛЕЙКОЗИ ПТИЦІ - Ьеисозія ауішп у

(лімфоматоз птиці, лімфоїдний лейкоз птиці)

Визначення хвороби. Лейкози - це хронічні інфекційні хвороби птиці, які характеризуються злоякісною проліферацією незрілих кровотворних клітин лімфоїдного ряду та утворенням пухлин у різних органах.

Розрізняють такі форми лейкозу птиці: лімфоїдний лейкоз, еритробластоз, мієлобластоз, ретикулоендотеліоз, саркома Рауса. Лімфоїдний лейкоз - найпоширеніша форма лейкозу (92-97% по відношенню до усіх інших форм лейкозу).

Розповсюдження хвороби. Реєструється в усіх країнах з розвиненим промисловим птахівництвом.

Економічні збитки складаються з таких факторів: захворюваність птиці до 70%, смертність - 15%, необхідність вибракування хворої птиці, витрати на профілактику.

Збудник. Морфологія, хімічний склад, систематика. Збудники лейкозу птиці належать до родини КеІгоУІгіеІае роду АІрЬагеІІхппшз (близько 10 видів вірусів). Віріон містить дві молекули одноланцюгової РНК. Віріони сферичної форми, діаметр біля 100 нм, є зовнішня ліиоротеїнова оболонка з поверхневими виступами, серцевина включає два спіральні нуклеокапсиди, 7 структурних білків, клітинну тРНК. Криптограма: КУ1 : 8/1-2 : 3/8 : У/О.

Реплікація вірусів відбувається у ядрі з утворенням ДНК-провірусу, який інтегрує з клітинним геномом. Вихід віріонів здійснюється шляхом брунькування через плазмолему.

Стійкість. Чутливий до ефіру, формаліну, рН 4.5, температури: при +60°С Інактивусться за 1,5-2 години, при 100°С - за 5-10 хвилин, УФП інактивують віруси за 45-60 хвилин. Зберігає свої властивості при -70° С та при ліофільному висушуванні (до 9 років).

Антигенні властивості. Збудники лейкозу входять до групи лейкозно-саркоматозних вірусів, яка поділяється за типоспецифічними антигенами на 7 антигенних підгруп: А, В,С, В, Е, Р, О. Усі віруси мають специфічний груповий §з-антиген - білок, що входить до складу оболонки вірусів. Найбільшу антигенну властивість має вірус саркоми Рауса (індукує синтез нейтралізуючих антитіл), на інші віруси лейкозів формується назначна кількість антитіл.

Спектр патогенності. Найчастіше хворіють кури. Хворобу реєструють також у індиків, фазанів, цесарок, , гусей, голубів; рідше хворіють домашні качки та перепели. В експериментальних умовах віруси лейкозу патогенні

позитивних випадках у загиблих ембріонів знаходять відставання в розвитку, набряки в ділянці голови та шиї, сірі вогнища некрозу в печінці.

Ідентифікацію вірусу проводять в РН, РІФ, ЇФА або в РДП.

Постановка біопроби на І-3-добових каченятах. При наявності вірусу в патматеріалї майже всі каченята гинуть, а в печінці виявляють характерні для вірусного гепатиту крововиливи.

Для ретроспективної діагностики беруть проби сироватки крові качок для виявлення антитіл проти вірусу гепатиту в реакції нейтралізації або РДП.

Дш^ершцшнадагностика, Вірусний гепатит каченят диференціюють за даними лабораторних досліджень від сальмонельозу, грипу, аспергільозу І чуми качок, а також гострих отруєнь.

Противірусний^імунітет, У перехворілих і вакцинованих качок в сироватці крові накопичуються віруснейтралізуючі антитіла, що передаються нащадкам. У вакцинованих каченят антитіла встановлювались уже через 96 і більше годин після імунізації. Дорослих качок, як правило, вакцинують двічі з Інтервалом ЗО і більше днів; антитіла від таких качок передаються нащадкам.

Профілактика та заходи боротьби. З метою специфічної профілактики використовують вакцинацію каченят живими або інактивованими вакцинами, а качок батьківських стад вакцинують патогенним або аттенуйованим вірусом гепатиту.

В усіх країнах світу найчастіше застосовують живі вірусвакцини із аттенуйованих штамів вірусу гепатиту каченят. В нашій країні використовують вакцину із штаму ЗМ, а також із штаму УНДІП та ін.

Заходи боротьби. В боротьбі з вірусним гепатитом каченят на птахогосподарство накладають обмеження, застосовують для лікування сироватку, вакцинацію - для профілактики, медикаментозну терапію - при ускладненнях хвороби.

Вакцинують каченят в добовому віці внугрішньом'язово в дозі 0,2 см³/гол. Розроблений і використовується у виробництві аерозольний метод вакцинації каченят. Качок батьківських стад вакцинують перший раз при формуванні стад і другий - за місяць до початку яйцекладки в дозах 1,0 і 2,0 см /гол.

Нами запропонована методика повного оздоровлення птахогосподарств від вірусного гепатиту та контроль оздоровлення, які впроваджені у виробництво.

Основні моменти методики повного оздоровлення господарства від вірусного гепатиту качок такі:

- Охоплення вакцинацією всього качиного поголів'я 2-3 сезона вирощування каченят;

- Знезараження епізоотичного штаму вірусу в оточуючому середовищі (на території ферми протягом трьох місяців не повинно бути сприйнятливого поголів'я каченят);

- Попередження можливого нового зараження оздоровленого поголів'я;

- Заміна в навколишньому середовищі патогенного вірусу на вакцинний (нешкідливий для каченят) з допомогою вакцинації качок- несучок;

- Серологічний і вірусологічний контроль оздоровлення: відсутність віруснейтралізуючих антитіл в сироватці крові і вірусу в печінці є показником оздоровлення птахогосподарства від вірусного гепатиту качок.

ЛЕЙКОЗИ ПТИЦІ - Ьеисояія аушт (/

(лімфоматоз птиці, лІмфоїдний лейкоз птиці) \

Визначення хвороби. Лейкози - це хронічні інфекційні хвороби птиці, які характеризуються злоякісною проліферацією незрілих кровотворних клітин лімфоїдного ряду та утворенням пухлин у різних органах.

Розрізняють такі форми лейкозу птиці: лІмфоїдний лейкоз, еритробластоз, мієлобластоз, ретикулоендотеліоз, саркома Рауса. ЛІмфоїдний лейкоз - найпоширеніша форма лейкозу (92-97% по відношенню до усіх інших форм лейкозу).

Розповсюдження хвороби. Реєструється в усіх країнах з розвиненим промисловим птахівництвом.

Економічні збитки складаються з таких факторів: захворюваність птиці до 70%, смертність - 15%, необхідність вибракування хворої птиці, витрати на профілактику.

Збудник. Морфологія.„хімічний_свдад,,_ систематика. Збудники лейкозу птиці належать до родини ЯеІгоУІгісіае роду АІрЬагеігоуішз (близько 10 видів вірусів). Віріон містить дві молекули одноланцюгової РНК. Віріони сферичної форми, діаметр біля 100 нм, є зовнішня ліпоротеїнова оболонка з поверхневими виступами, серцевина включає два спіральні нуклеокапсиди, 7 структурних білків, клітинну тРНК. Криптограма: К/1 : 8/1-2 : 5/8 : У/О.

Реплікація вірусів відбувається у ядрі з утворенням ДНК-провірусу, який інтегрує з клітинним геномом. Вихід віріонів здійснюється шляхом брунькування через плазмолему.

Стійкість. Чутливий до ефіру, формаліну, рН 4,5, температури; при +60°С інактивується за 1,5-2 години, при 100°С - за 5-Ю хвилин, УФП інактивують віруси за 45-60 хвилин. Зберігає свої властивості при -70° С та при ліофільному висушуванні (до 9 років).

Антигенні властивості. Збудники лейкозу входять до групи лейкозно-саркоматозних вірусів, яка поділяється за типоспецифічними антигенами на 7 антигенних підгруп: А, В,С, В, Е, Р, О. Усі віруси мають специфічний груповий @з-антиген - білок, що входить до складу оболонки вірусів. Найбільшу антигенну властивість має вірус саркоми Рауса (індукує синтез нейтралізуючих антитіл), на інші віруси лейкозів формується назначив кількість антитіл.

Спектр патогенності. Найчастіше хворіють кури. Хворобу реєструють також у індиків, фазанів, цесарок, , гусей, голубів; рідше хворіють домашні качки та перепели. В експериментальних умовах віруси лейкозу патогенні

для птахів усіх видів., а вірус саркоми Рауса виявився здатним долати міжвидові бар'єри та виявляти онкогенну активність на плазунах і ссавцях.

Тропізм. Віруси лейкозів птиці тропні до кровотворної тканини та клітин макрофагальної системи.

Культивування. Усі віруси лейкозу (саркоми Рауса, лімфоматозу, мієлобластозу та еритробластозу) можна культивувати на 9-10-добових курячих ембріонах та культурах клітин з КЕ. На 1-добових курчатах (бажано - безлейкозних ліній) добре культивуються вірус саркоми Рауса та лімфоматозу.

Джерела „збудника, і шляхи передачі. Джерелом збудника є хвора птиця. Інфікування може бути горизонтальним (через корми, воду, підстилку, повітря) та вертикальним шляхом (трансоваріально). Півні не передають вірус нащадкам.

Патогенез. Виникнення лейкозу пов'язане зі спадковою схильністю до цієї хвороби та дією екзогенних І ендогенних факторів, які активізують вірус; Із наявністю, або відсутністю інтерференції в асоціації вірусів, що циркулюють в господарстві.

При лейкозі порушуються процеси дозрівання і диференціювання кровотворних клітин та спостерігається надмірне розмноження клітин з утворенням пухлин. В залежності від клітинного складу клітин пухлин розрізняють: лімфоїдний, мієлоїдний, еритробластичний лейкоз, гемоцитобластоз та ретикулоендотеліоз.