- •Практикум зі спеціальної ветеринарної вірусології
- •Список скорочень
- •1. Хвороби, що викликаються рнк-геномними вірусами
- •Сказ - НаЬіе»
- •Грип свиней - Сгіррп» зиит
- •Грип птиці - Сгіррия
- •Лейкоз великої рогатої худоби - Іеисовіа
- •Парагрип-3 великої рогатої худоби- Рага8пррч8 Ьоуит
- •2) При розтині - слизова оболонка носової, ротової порожнини,трахеї, шлунку,тонкого відділу кишечника, легенів, бронхи, лімфовузли (бронхіальні, брижовІ), нирки, селезінка, мигдалики.
- •Чума свиней - рє8гі8 8гшт
- •Вірусна геморагічна хвороба кролів -
- •Ньюкаслська хвороба
- •Вірусний гепатит каченят- НераіШв уігаїіз апайсиїагит
- •Перебіг хвороби і клінічні ознаки
- •2. Хвороби, що викликаються днк-геномними вірусами
- •Хвороба ауєскі - МогЬиз Аи)є8куі
- •Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби -
- •Міксоматоз кролів - Мухота*05і5 сипісніопіт
- •Міксоматоз кролів - Мухота*05і5 сипісиїогит
- •Хвороба марека
- •Хвороба марека
- •Віспа птиці -Уагіоіа
- •3. Хвороби, що викликаються іїрюнами
- •Особливості вірусів та пріонів як патогенних агентів
- •Скрейпі овець і кіз
- •Губчастоподібна енцефалопатїя врх
3. Хвороби, що викликаються іїрюнами
ПРІОНИ
Пріони (від англійського - ргоїеіпасоиз іпіесїіоиз рагїісіез) це новий вид збудників інфекційних захворювань, патогенний пріонний білок. Пріонними (або повільними) інфекціями називають такі, які мають ряд спільних особливостей:
довгий Інкубаційний період,
схожі клінічні ознаки (прогресуюче порушення чутливості, координації рухів та поведінки),
стовідсоткова летальність,
відсутність імунної відповіді,
здатність пріона долати захворювання у інших видів тварин,
локалізація патологічних змін у головному мозку (розвиток дистрофій з утворенням множинних дрібних кіст, що надає тканині мозку вигляд губки. За характерними змінами у мозку ці хвороби ще називають губчастоподібнимиенцефалопатіями.
Зараз відомо кілька пріонних заворювань людей І тварин. У тварин описані скрейпі овець і кіз, губчастогюдібна енцефалопатія великої рогатої худоби, трансмісивна енцефалопатія норок, хронічна виснажлива хвороба диких жуйних (олені, лосі, антилопи, бізони), спонгіоформна енцефалопатія котячих (коти, гепарди, пуми, тигри, леви). У людей до пріонних інфекцій
відносять хворобу Крейтцфельдта-Якоба, синдром Герстманна-Штройсслера-ШеЙнкера, хворобу куру, аміотрофічний лейкоспонгіоз (хвороба Міотча), "фатальне сімейне безсоння", хронічну прогресуючу енцефалопатію дитячого віку (хворобу Альперса).
Особливості вірусів та пріонів як патогенних агентів
Показник |
Віруси |
Пріони |
Хімічний склад |
Складні макромолекулярні комплекси з ДНЮ або РНК та білків, деякі містять вуглеводи та жири |
Білкова молекула з молекулярною масою 33-35 кД, ізоформа нормального пріонного білка |
Відношення до живої матерії |
У інфікованих клітинах мають властивості живого (здатні репродукуватися, мають власну генетичну Інформацію, характеризуються спадковістю та мінливістю) |
Відсутній власний генетичний матеріал, синтез білка кодується генами хазяїна, перетворюється в патогенний агент під дією різних факторів |
Чутливість до ДІЇ дезинфікуючих речовин, температур вище +60°С |
Чутливі, рівень чутливості залежить від виду вірусу |
Нечутливі |
Пріонний білок (його означають РгР) синтезується у багатьох тканинах організму тварин І людини, але найбільшу його кількість виявляють у центральній нервовій системі. Функція пріонного білка вивчена недостатньо, можливо, він необхідний для функціонування синапсів. Вважають, що всі пріонні хвороби є результатом зміни конформації нормального пріонного білка. У здорових клітинах синтезується нормальний пріонний білок - так звана клітинна ізоформа (РгРс), а в аномальній: (патологічній) клітині конформація білка змінюється, і білок набуває скрепійної ізоформи (РгР5С)-Такий аномальний пріонний білок здатний формувати агрегати, які у вигляді амІлоїдних скрейпі-асоційованих фібрил відкладаються у нейронах головного мозку. Виявлення характерних змін у клітинах мозку при мікроскопічному дослідженні - один з головних методів діагностики пріонних інфекцій.
Пріонні білки різних видів не ідентичні, але з'ясовано, що між иріонними білками ВРХ та овець ступінь гомології дуже високий - 98%, ВРХ та людини - 89%, овець і людини - 87,5%, хом'яка і людини - 89,3%. Поліморфізм генів, що кодують синтез нормального пріонного білка, впливає на розвиток пріонних хвороб у людини (інфекційної, спадкової або спорадичної форм).