- •Практикум зі спеціальної ветеринарної вірусології
- •Список скорочень
- •1. Хвороби, що викликаються рнк-геномними вірусами
- •Сказ - НаЬіе»
- •Грип свиней - Сгіррп» зиит
- •Грип птиці - Сгіррия
- •Лейкоз великої рогатої худоби - Іеисовіа
- •Парагрип-3 великої рогатої худоби- Рага8пррч8 Ьоуит
- •2) При розтині - слизова оболонка носової, ротової порожнини,трахеї, шлунку,тонкого відділу кишечника, легенів, бронхи, лімфовузли (бронхіальні, брижовІ), нирки, селезінка, мигдалики.
- •Чума свиней - рє8гі8 8гшт
- •Вірусна геморагічна хвороба кролів -
- •Ньюкаслська хвороба
- •Вірусний гепатит каченят- НераіШв уігаїіз апайсиїагит
- •Перебіг хвороби і клінічні ознаки
- •2. Хвороби, що викликаються днк-геномними вірусами
- •Хвороба ауєскі - МогЬиз Аи)є8куі
- •Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби -
- •Міксоматоз кролів - Мухота*05і5 сипісніопіт
- •Міксоматоз кролів - Мухота*05і5 сипісиїогит
- •Хвороба марека
- •Хвороба марека
- •Віспа птиці -Уагіоіа
- •3. Хвороби, що викликаються іїрюнами
- •Особливості вірусів та пріонів як патогенних агентів
- •Скрейпі овець і кіз
- •Губчастоподібна енцефалопатїя врх
Парагрип-3 великої рогатої худоби- Рага8пррч8 Ьоуит
(ПГ-3, параіифлюенца-3, транспортна лихоманка)
Визначення хвороби. Гїарагрип - гостра контагіозна хвороба телят віком до І року, що характеризується лихоманкою І ураженням органів дихання (респіраторним синдромом).
Розповсюдження хвороби Реєструється у всіх країнах світу з розвиненим тваринництвом.
Економічні збитки дуже великі через високу захворюваність (до 90%) і летальність (до 20%), а також витрат на лікувально-профілактичні заходи.
Збудник. Морфологія, хімічний склад, систематика. Збудник із родини Рагатіхоуігісіае підродини РагатіхоуІгпае роду Кезрігоуігиз. Криптограма -КЛ:6-8/1:8/Е:У/О. Містить ліпопротеїнову оболонку, діаметром від 150 до 300 нм, 6 структурних білків. Віріони містять одноланцюгову мінус-РНК. Репродукується в цитоплазмі, дозріває шляхом брунькування на цитоплазматичній мембрані. Вірус має гемаглютиніни та нейрамінідазу; добре аглютинує еритроцити морської свинки і з меншою активністю -еритроцити кроля, свині, корови, мавпи, миші, буйвола, голуба, вівці, кози; не аглютинує еритроцити коня і курки.
Стійкість. Вірус виявляє незначну стійкість до виливу фізико-хімічних факторів, їнактивується ефіром, хлороформом, розчинами кислот і лугів, ультрафіолетовими променями, нагріванням (при температурі +56°С гине протягом 15-30 хвилин), але добре переносить ліофілізацію.
Антигенні, властивості. Вірус парагрипу-3 антигенне стабільний. Штами вірусу, виділені в різних країнах, ідентичні і антигенне близькі до вірусу парагрипу-3 людини.
Спектр патогенності, У природних умовах хворіє велика рогата худоба, зрідка вівш.
Тропізм. Вірус виявляє тропізм до епітелію респіраторного тракту (пневмотропний).
Культивування вірусу. З цією метою використовують первинні культури клітин нирок, легень, тестикул (НЕК, ЛЕК і ТБ) і інших органів великої рогатої худоби. Викликає ЦПЕ. Розмноження вірусу
супроводжується утворенням еозинофільних включень у цитоплазмі і ядрах клітин. Інфіковані вірусом культури клітин набувають властивості адсорбувати еритроцити морської свинки або кроля. Розмножується вірус парагрипу і в курячих ембріонах, не викликаючи у них помітних змін.
Джерела зараження і шляхи передачі, Джерелом і резервуаром вірусу в природі є хвора велика рогата худоба. Заражаються тварини повітряно-крапельним шляхом, перорально з молоком хворих корів. Можлива передача вірусу і статевим шляхом, тому що його виявляють у спермі, вагінальних виділеннях, тканинах абортованих плодів. Появі (і прояву) хвороби сприяють стресові фактори, особливо скупченість і транспортування. Тому хвороба й одержала додаткову назву „транспортна лихоманка".
Патогенез. Вірус, потрапивши до організму з вдихуваним повітрям, проникає в клітини слизової оболонки дихальних шляхів і викликає їх загибель. Оголюються більш глибокі шари слизової оболонки; у них проникають різні мікроорганізми. Розвивається пневмонія (при ускладненні коками або пастерелами).
Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період 24-30 годин. Вірус розмножується в клітинах слизової оболонки дихальних шляхів, викликає риніт і нерідко набряк гортані. Поширюється у організмі з кров'ю, викликаючи лихоманку з температурою до 41-42°С, У телят, частіше 5-6-місячного віку, знижується апетит, з'являються витікання з носа, очей. Пульс прискорений до 120 ударів, а дихання - до 84 дихальних рухів на хвилину. Іноді спостерігається важке дихання з кашлем. Може бути салівація й ерозії на слизовій оболонці рота. У деяких тварин розвивається діарея. У тільних корів - аборти.
Патологоанатомічні зміни. Спостерігаються в основному в органах дихання: гіперемія слизової носових порожнин, трахеї і бронхів, слизово-гнійний ексудат; у легенях - ущільнені ділянки червоного кольору. Іноді збільшені регіонарні лімфатичні вузли (заглоткові, бронхіальні).
Діагностика. Лабораторна діагностика. Матеріал для досліджень: змиви з носової порожнини; від трупів - шматочки легень і слизових облонок верхніх дихальних шляхів. Для серологічного дослідження - сироватки крові (парні), для гістологічного - мазки-відбитки з слизової оболонки носа.
Експрес-методи діагностики: РІФ. ПЛР, виявлення у цитоплазмі та ядрі клітин слизової оболонки носа специфічних тілець-включень при гістологічному дослідженні.
Вірусологічне дослідження включає: виділення вірусу в НЕК, ЛЕК, ТБ. Ідентифікують вірус у РЗГА, РІФ або РЗГАд. При ретроспективній діагностиці - виявлення приросту антитіл у РЗГА, РН або РЗК у пробах сироваток крові, взятих у перші дні хвороби і через 2-3 тижні.
Диференціальна діагностика, Парагрип необхідно диференціювати (в основному, лабораторними дослідженнями) від Інфекційного ринотрахеїту, аденовірусної інфекції, вірусної діареї і хламідійної пневмонії.
Противірусний імунітет. Колостральний імунітет триває 3-9 місяців. Перехворілі тварини три місяці не сприйнятливі до повторного зараження. Гуморальні антитіла зберігаються у вакцинованих 6-12 місяців. Важливим фактором в імунітеті є утворення секреторних анти/гіл та інтерферону клітинами слизових облонок. Більш результативними є живі вакцини, ніж інактивовані. Готують їх з атенуйованих штамів вірусу парагрипу ВРХ або з овечого штаму. Живі вакцини Паравак та Бівак (містить вірус ПГ-3 та ЇРТ) вводять інтраназально. Є комбіновані живі вакцини, що містять віруси ІРТ, ПГ-3, ВД та аденовіруси.
Профілактика і заходи боротьби передбачають введення обмежень у неблагополучному господарстві і складаються з вакцинопрофілактики, неспецифічного захисту за допомогою бичачого інтерферону й ефективної дезинфекції приміщень. Лікування симптоматичне. Для дезинфекції використовують: 5%-овий розчин лізолу, 1%-овий розчин формальдегіду; 3%-вий гарячий розчин гідроокису натрію; розчин хлорного вапна із вмістом 3% активного хлору.
ресшраторно-синцитїальна хвороба великої рогатої худоби (рсх)
Визначення хвороби. РСХ - це контагіозна хвороба з гострим перебігом, яка проявляється лихоманкою, переважним ураженням (запалення слизових) органів дихання і помірною інтоксикацією.
Розповсюдження хвороби. Реєструється в багатьох країнах світу, в господарствах промислового типу.
Економічні збитки. В основному через недоотримання продукції: молока і приросту живої маси.
Збудник. Морфологія, хімічний склад, систематика. Збудник РСХ із родини Рагатпухоуігіо'ае, рід Рпеитоуішв; криптограма: К/І:б-8/1:8/Е:УУО. Розмір 120-200.НМ. Вірус вкритий білковою оболонкою з ліпідами.На відміну від інших представників родини Параміксовірусів, вірус РСХ не містить фермент нейрамінідазу І не має гемаглютияуючих властивостей.
Стійкість. Вірус чутливий до ефіру, хлороформу, трипсину, РН 3,0. При температурі 56° С інактивується за 15-30 хвилин. Нестійкий до заморожування і зберігання при +4° С.
Антигенні властивості. У збудника РСХ знайдені комплементзв'язуючі, віруснсйтралізуючі і преципітуючі антигени . Має антигенну спорідненість з вірусом РСХ людини.
Спектр патогенності. Хворіє в природних умовах молодняк і доросла ВРХ.
Тропізм. Вірус епітеліотропний.
Культивування. Вірус культивується в культурах клітин: НЕК,ЛЕК, ТБ та ін. Необхідно зробити 3-4 пасажи для ізоляції вірусу. ЦПД характеризується утворенням синцитіальних клітин з ацидофільними цитоплазматичними включеннями.
Джерела зараження і_шдяхи передачі. Джерелом збудника РСХ є хвора ВРХ. Передається повітряно-крапельним шляхом.
Патогенез. Вірус проникає в епітеліальні клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і в бронхи. Виникає патологічний процес, в якому приймає участь т.зв. вторинна мікрофлора.
Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період короткий -кілька годин, Ознаки хвороби: підвищення температури до 41,5 С, утруднене дихання, кашель, водянисті витікання з носу. Потім з'являються ознаки бронхопневмонії різної важкості. Тривалість хвороби у телят 3-5 днів, у дорослих - 8-10 днів. Прогноз хвороби, як правило, сприятливий.
Патологоанатомічні зміни. Знаходять вогнища пневмонії і емфізему легень; бронхіальні лімфатичні вузли збільшені.
Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика. Патматеріал: 1) при житті від хворих - кров, змиви із носової і ротової порожнини, кон'юнктиви і прямої кишки.