Українська мова (для шкіл з російською мовою навчання)

В основу критеріїв і норм оцінювання досягнень молодших школярів з української мови так само, як і з російської, покладено функціональний підхід до шкільного мовного курсу, який передбачає таке співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма. Мовні знання й уміння хоч і важливі, однак підпорядковуються формуванню практичних умінь з мови і мовлення.

Таким чином, об’єктами перевірки й оцінювання у 1-4 класах є:

• усі види мовленнєвої діяльності;

• знання про мову і мовлення, мовні уміння і навички;

• орфографічні та пунктуаційні уміння і навички;

• графічні уміння і навички;

• етнокультурознавчі знання.

Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів проводиться в рівнях і балах – за 12 бальною шкалою.

У 1-2 класах оцінювання в балах не проводиться. У 1 класі на кінець року, а, починаючи з 2 класу, – у кінці кожного семестру (двічі на рік) проводиться підсумкова перевірка досягнень учнів, за результатами якої виводяться рівні оволодіння навчальним матеріалом: високий, достатній, середній, початковий.

Перевірка й оцінювання навичок мовленнєвої діяльності

І. Аудіювання

Перевіряються уміння сприймати на слух незнайомий текст і розуміти його з одного-двох прослуховувань (у 1-2 класах) й одного – у 3-4 класах.

У 1 класі перевіряється розуміння фактичного змісту (про кого, що розповідається, що саме). У 2-4 класах, крім фактичного змісту, перевіряється розуміння:

• основної думки;

• причиново-наслідкових зв’язків;

• виражально-зображувальних засобів тексту (починаючи з 3 класу).

Методика перевірки така сама, як і з російської мови .

Якщо учень з різних причин не брав участі в роботі, він має пройти додаткову перевірку.

Матеріалом для контрольної перевірки сформованості аудіативних умінь є зв’язний текст (невелика за розміром казка або уривок, оповідання, сюжетний вірш).

Основні обсяги текстів для аудіювання та часу їх звучання

Клас	Кількість слів	Час звучання (в хв)
1	80 – 100	1 – 1,2
2	120 – 160	1,5 – 2
3	180 – 240	2 – 2,5
4	260 – 300	2,5 – 3

За результатами перевірки визначаються рівні аудіювання. У 1-2 класах учень вибрав правильні відповіді на 4 запитання – високий рівень, на 3 – достатній, на 2 – середній, на 1 – низький. У 3-4 класах відповідно на 5 запитань високий рівень, на 4 – достатній, на 3 – середній, на 2 і менше – початковий.

ІІ. Говоріння (діалогічне й монологічне мовлення)

1. Діалогічне мовлення.

Перевіряються уміння:

• складати й розігрувати діалог відповідно до запропонованої ситуації (теми) й мети спілкування (мовленнєвого завдання);

• додержуватись правил етикету (не перебивати співрозмовника, уважно слухати, дивлячись у вічі);

• вживати етикетну лексику й українські форми звертання;

• дотримуватись норм української літературної мови.

Методика перевірки.

У 1-2 класах учитель пропонує ситуативний малюнок на побутову тему або тему з шкільного життя. На ньому художник змалював обставини реальної дійсності, у зв’язку з якою учні мають будувати діалог. Учні розглядають малюнок, учитель призначає їх на ролі, ставить мовленнєве завдання залежно від змісту малюнка і діти після обдумування вступають у діалог.

У 3-4 класах для перевірки умінь діалогічного мовлення пропонується уявна ситуація, у зв’язку з якою учні мають провести діалог. Учитель призначає двох учнів на ролі й визначає мовленнєве завдання. Наприклад:

• Уяви собі, що тебе, Михайлику (Оленко і т.д.), запросив до себе в гості твій друг (подруга) … . Але ти не знаєш, де він (вона) живе – уявна ситуація мовлення. Отже, ти, …, будеш другом (подругою) і запрошуєш у гості, а ти , Михайлику (Оленко), … маєш розпитати свого друга (подругу), де він живе, як доїхати – мовленнєве завдання.

Після 1-2 хвилин обдумування учні вступають у діалог. Перевірка умінь діалогічного мовлення здійснюється у парах. У процесі перевірки береться до уваги не тільки кількість реплік, але й самостійність (без підказки вчителя чи з підказкою (допомогою) – однією чи кількома), а також інші вимоги, які ставляться до діалогічного мовлення.

Обсяги діалогів у 1 класі становлять 2-3 репліки, у 2 класі – 3-4; у 3 – 4-5 реплік, у 4 – 5-6 .

2. Монологічне мовлення

У початкових класах, починаючи з 1, формуються уміння монологічного мовлення: від дослівного переказування, творення тексту за аналогією до розповіді за опорними словами, малюнком, планом та без них з орієнтацією на слухача чи слухачів.

У середині та в кінці навчального року (у 1 класі лише в кінці) перевіряються уміння:

• дослівно переказувати текст, сприйнятий на слух (1 клас);

• переказувати стисло чи вибірково (2-4 класи) текст, сприйнятий на слух або прочитаний самостійно);

• будувати зв’язне висловлювання (розповідь чи опис) за змістом малюнка (2-4 класи).

При оцінюванні враховуються такі критерії:

• самостійність (міра допомоги) при переказуванні тексту чи при його побудові;

• рівень розкриття теми;

• змістовність, логіка викладу, стилістична вправність;

• орфоепічна, граматична й лексична правильність мовлення.

Методика перевірки. Перевірка сформованості діалогічного та монологічного мовлення проводиться так, щоб кожен учень протягом року мав можливість одержати одну оцінку за діалогічне й одну – за монологічне мовлення. Оцінки накопичуються в окремих колонках журналу, не позначені датою, орієнтуючись на які учитель виводить підсумковий бал.

Усний переказ. Для переказування близько до тексту добирається невеликий за обсягом художній текст-розповідь, який читається вчителем безпосередньо перед перевіркою рівня умінь монологічного мовлення: у 1 і 2 класах – двічі, а в 3-4 класах – один раз.