1.3. Предмет і завдання андрагогіки

У сучасних умовах розширення функцій народної освіти і освіти зокрема актуалізується завдання переосмислення практики і теоретичного обгрунтування структури освіти дорослих, розробки закономірностей і принципів обгрунтування цілей, змісту, форм, методів і засобів навчання дорослих. Це завдання має практичне і теоретичне значення. Воно може бути вирішене лише з урахуванням даних низки суміжних наук – філософії, етики, естетики, історії, педагогіки, психології та багатьох інших, що посідають певне місце у загальнофілософському вченні про людину.

З цих позицій необхідно висвітлити питання про предмет порівняно нової галузі науково-педагогічного знання – андрагогіки.

Як наука, що пізнає й узагальнює практику освіти дорослих, андрагогіка дає знання, що дозволяють формулювати і реалізовувати основні цілі освіти дорослих. Вона створює теоретичні і методичні основи діяльності, яка допомагає дорослим набути загальних і професійних знань, освоїти досягнення культури і сформувати (чи переглянути) життєві принципи. Андрагогіка розглядає освіту в контексті життєвого шляху людини. Її предмет – соціальна освіта, тобто багатоаспектна неперервна освіта дорослих, яка здійснюється в інститутах формальної, неформальної і інформальної освіти відповідно до соціокультурних умов. Вона розкриває принципи, засоби і методи, за допомогою яких підвищується соціалізуюча (і соціально-реабілітаційна) функція освітнього процесу.

Поглиблюючи наші уявлення про дорослість і можливості навчання на різних етапах життя, андрагогіка вносить істотний вклад в андрологію, комплексну науку про дорослих і особливості їх життєдіяльності. Одночасно андрагогіка збагачує педагогічну теорію, зокрема в галузі сімейного виховання, і педевтологію – науку про навчання і підвищення кваліфікації вчителів.

Розвиток будь-якої галузі наукового знання пов’язаний з розвитком понять, які, з одного боку, вказують на певний клас близьких за значенням явищ, а з іншого — створюють предмет даної науки.

Андрагогіка як наука має свої поняття. Понятійно-термінологічний апарат андрагогіки включає понад 850 термінів¹. Основними з них є “освіта дорослих”, “неперервна освіта”, “самоосвіта”, “самовдосконалення”, “саморозвиток” та ін.

Розглянемо деякі з них.

Освіта дорослих – складова системи освіти, її відносно відокремлений підрозділ, основним завданням якого є сприяння всебічному розвитку людини в період її самостійного життя.

Неперервна освіта – це цілеспрямована й узгоджена система освіти і виховання в умовах науково-технічного і соціального прогресу, адекватна його сучасному змісту, важливими характерними особливостями якої є довічність процесу самостійного навчання, виховання і орієнтації на оволодіння знаннями; постійне оновлення змісту освіти; поєднання навчання з практичною діяльністю; постійна самоосвіта.

Самоосвіта (в широкому розумінні) – це усвідомлена, запланована і саморегульована самостійна пізнавальна діяльність особистості, спрямована на гармонійний розвиток та задоволення пізнавального інтересу чи спонукана прагненням чогось навчитися, підвищити адаптивність професійної діяльності чи засвоїти якийсь новий вид діяльності.

Саморозвиток особистості – процес збагачення здібностей і особистих якостей людини в ході різних видів доцільної діяльності. В основі саморозвитку лежить засвоєння соціального досвіду і досягнень культури, втілених у реаліях, залучених до того чи іншого виду діяльності. Хід саморозвитку і його результати визначаються двома факторами: а) здатністю індивіда до діяльності “зі знанням справи”, тобто якістю і рівнем освіти; б) характером і мірою втілення соціально-культурного досвіду в реаліях, з якими має справу суб’єкт діяльності.

До ряду актуальних проблем андрагогіки можна віднести:

• осмислення предмета андрагогіки, ролі освіти в житті і діяльності дорослої людини;

• прогнозування розвитку освіти дорослих як загальноцивілізаційного процесу;

• становлення і розвиток освіти дорослих в Україні;

• розробка, опис і систематизація понятійного апарату для системи освіти дорослих;

• формування, вимірювання й оцінка професійної компетентності спеціаліста;

• відбір змісту освіти і форм навчання дорослих;

• розвиток активної позиції дорослого в процесі освіти;

• розвиток диференціації й індивідуалізації навчання відповідно до соціальних і особистісних потреб дорослих;

• розвиток післябазової професійної і неформальної освіти безробітних, забезпечення психологічної підтримки, орієнтації й адаптації в нових соціально-економічних умовах;

• розвиток соціально-економічних передумов освіти людей похилого віку, інвалідів, пенсіонерів, жінок;

• вивчення досвіду зарубіжних країн в організації освіти дорослих і організація співпраці з міжнародним освітнім товариством;

• розробка нової парадигми освіти дорослих у суспільстві соціальних змін;

• створення спеціальних служб, здатних обєднати інформаційні функції з умінням діагностувати потреби і можливості дорослих, і розробка на цій основі оптимальних “освітніх маршрутів”;

• у сучасних умовах особливої значущості і гостроти набуває вирішення ряду проблем для подальшого розвитку освіти дорослих у нашій країні. До них належать:

• освіта дорослих і розвиток людських ресурсів;

• співвідношення формального і реального рівня освіти дорослих і шляхи їх зближення;

• загальна грамотність, функціональна грамотність і професійна компетентність дорослих;

• освіта дорослих і проблеми соціалізації і ресоціалізації в умовах соціальних змін;

• правове забезпечення, стимули і пільги для освіти дорослих;

• співвідношення централізації і децентралізації в управлінні освітою дорослих.

Все це вказує на необхідність створення нової освіти для дорослих як з точки зору її змісту, так і організації і доступу до неї. Освіта дорослих має бути визнана як одне з фундаментальних прав людини, а для її реалізації повинні бути створені необхідні умови, тобто забезпечені право на вільний і рівний доступ до освіти хорошої якості впродовж усього життя людини, право на освітню відпустку і т. ін.

Для забезпечення подальшого розвитку сфери освіти дорослих необхідно організувати підготовку кадрів для роботи з дорослими, включаючи як педагогічні кадри, так і кадри керівників і організаторів освіти дорослих усіх рівнів.

Залежно від поглиблення аналізу процесу освіти дорослих усе більш актуальним ставав пошук особливостей позиції викладача, що працює з ними. На основі ряду досліджень можна окреслити деякі характеристики “моделі вчителя дорослих”. Він повинен розуміти специфічні завдання, що стоять перед різними категоріями, що навчаються, мотиви їх освітньої діяльності; уміти не тільки надавати освітню допомогу, але й забезпечувати соціально-психологічну підтримку і тим самим пробуджувати в людях віру в себе; розвивати рефлексивні уміння дорослих, допомагаючи зменшити їхню залежність від попереднього життєвого досвіду.