5.2. Основні принципи освіти дорослих

Андрагогіка виходить із двох основних положень: перше стверджує, що провідна роль у процесі навчання належить самій дорослій людині; друге – що навчання відбувається у процесі спільної діяльності тих, хто навчається, і тих, хто навчає.

Передбачається, що доросла людина має п’ять специфічних характеристик: 1) усвідомлює себе самостійною, самокерованою особистістю; 2) володіє певним запасом життєвого, професійного, соціального досвіду, який стає все більш важливим джерелом навчання її самої і її колег; 3) в основі її готовності до освіти лежить прагнення за допомогою навчання вирішити свої життєво важливі проблеми і досягти конкретної мети; 4) прагне до швидкої реалізації отриманих знань, умінь, навичок та якостей; 5) навчальна діяльність дорослої людини значною мірою зумовлена часовими, просторовими, побутовими, професійними та соціальними факторами.

У зв’язку з тим, що доросла людина стає реальним суб’єктом процесу навчання, відбувається зміщення акцентів із передачі знань на забезпечення умов, необхідних для оволодіння способами самостійної взаємодії з різними аспектами реальності: пошук необхідних знань, створення програм самоосвіти, професійного розвитку тощо. Це означає, що викладач-андрагог повинен виступати не стільки в ролі посередника між дорослими учнями і культурою, скільки в ролі консультанта. У процесі навчання маэ відбуватись поступове “зняття” викладання як одної із складових процесу у “режим саморозвитку”. Навчаючи дорослих, дуже важливо враховувати стислість часових рамок процесу формування і розвитку пізнавальної діяльності. Крім того, слід пам’ятати про орієнтацію навчального процесу на задоволення практичних потреб дорослих учнів, а також їх потреб у спілкуванні.

Виходячи із вищесказаного, сформулюємо основні принципи навчання дорослих:

• перевага самостійного навчання, коли саме самостійна діяльність дорослих учнів стає основою їх навчальної роботи;

• організація спільної роботи, пов’язаної зі спілкуванням, реалізацією й оцінюванням процесу навчання;

• опора на досвід дорослих учнів, який використовується як одне із джерел навчання;

• індивідуалізація навчання, яка передбачає створення індивідуальних програм навчання, орієнтованих на конкретні освітні потреби, рівень підготовки, психофізіологічні та індивідуальні особливості кожного;

• системність навчання,що передбачає дотримання відповідності цілей, змісту, форм, методів, засобів навчання та оцінювання результатів;

• контекстність навчання; відповідно до цього принципу навчання, з одного боку, передбачає конкретні, життєво важливі цілі, пов’язані з виконанням соціальних ролей чи вдосконаленням особистості, а з іншого боку, будується із врахуванням професійної, соціальної, побутової, економічної, політичної діяльності учнів та часових, просторових, побутових і соціальних факторів;

• елективність навчання, яка означає надання певної свободи при виборі цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання й оцінки результатів;

• розвиток освітніх потреб; згідно з цим принципом, оцінка результатів навчання здійснюється шляхом виявлення реального ступеня засвоєння навчального матеріалу і визначення того мінімуму, без якого неможливе досягнення поставленої мети, а процес навчання будується з метою формування нових освітніх потреб, конкретизація яких здійснюється після досягнення певної мети.

Сформульовані принципи навчання дорослих не можна вважати зовсім протилежними дидактичним принципам. Частково вони їх розвивають, частково корелюють із ними. Але їх дія в конкретних умовах навчання дорослих людей відрізняється конкретною специфікою.