Питання для роздумів і дискусій

1. Чим пояснюється, на вашу думку, актуальність проблеми неперервної освіти?

2. Назвіть канали реалізації неперервної освіти.

3. Вкажіть етапи вивчення проблеми неперервної освіти.

4. Назвіть основні принципи функціонування системи неперервної освіти.

5. Яке місце у системі неперервної освіти, на вашу думку, постає освіта дорослих?

6. У чому полягає завдання освіти дорослих?

7. Назвіть основні напрямки вдосконалення і розвитку фахівця в умовах системи неперервної освіти.

8. Вкажіть на основні показники ефективності СПК.

Література

1. Архипова С.П. Соціально-педагогічні перспективи розвитку єдиної системи неперервної освіти на порозі ХХІ століття // Вісник Ческаського університету. Вип. 8. — Черкаси, 1998.

2. Владиславлев А. Непрерывное образование: проблемы и перспективы. — М., 1978.

3. Воронцова В.Г. Гуманитарно-аксиологические основы постдипломного образования педагога. — Псков, 1997.

4. Вуз в системе непрерывного образования:/Межвуз. сб. науч. трудов. — СПб., 1992.

5. Образование взрослых и социальные перемены /Под. В.Г. Онушкиным. — СПб.: Совет Европы, НОВ РАО, 1993.

6. Онушкин В.Г., Огарев Е.И. Образование взрослых: Междисциплинарный словарь терминологии. — СПб., 1995.

7. Перспективы развития непрерывного образования / Под ред. Б.С. Гершунского. — М.: Педагогика, 1990.

8. Проблемы непрерывного образования взрослых: Сб. науч. тр. — Л., 1979.

9. Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. — Чернівці, 1996.

Розділ 5. Особливості навчання дорослих

1. Соціально-педагогічні аспекти змісту освіти дорослих

Під освітою дорослих розуміють відокремлену частину системи освіти, основним завданням якої є сприяння всебічному розвитку людини в період її самостійного життя.¹

Освіта дорослих суттєво відрізняється від дитячо-юнацької освіти трьома головними особливостями:

а) специфікою контингенту: суб’єктами навчальної діяльності є особи, включені до сфер професійної праці, які мають певний професійний досвід чи потенційно здатні до трудової діяльності;

б) своєрідністю освітніх закладів, форм та методів їх діяльності – їх орієнтація на освітні потреби осіб, які є суб’єктами різних видів практичної діяльності, і на режим їх соціального життя;

в) змістом цілей і завдань освітнього процесу, особливостями форм і методів педагогічної роботи із суб’єктами навчальної діяльності.

Освіта дорослих — це особливий соціальний інститут, основними функціями якого можемо вважати:

1) культурно-історичну (корекція, адаптація і передача новим поколінням дорослих накопиченого соціального досвіду);

2) соціальну (соціалізація індивідів і подальший розвиток їх особистості);

3) соціально-економічну (підготовка функціонально грамотних працівників для постійного ринку праці і, як наслідок, зменшення соціальної поляризації).

У центрі уваги освіти дорослих постають завдання соціальної корекції й адаптації безробітних (тих, хто раніше працював, але втратив роботу; тих, хто добровільно залишив роботу, непрацевлаштованих випускників навчальних закладів тощо); військовослужбовців, звільнених у запас; пенсіонерів та людей похилого віку; жінок; біженців; інвалідів; функціонально неграмотних працівників та представників етнокультурних меншин тощо.

Можемо передбачити, що визначальним в орієнтації дорослих у сфері освіти (чого і як учитися) стане субкультура кожної соціально-професійної групи. Найбільш значущим компонентом змісту освіти в даному випадку стане комплекс проблем, пов’язаних із життєвим і професійним самовизначенням представників цих груп.

Вивчення освітніх орієнтацій дозволяє зробити припущення про те, що зміст освіти дорослих має бути спрямований на соціалізацію особистості, при цьому доцільно розглядати кілька позицій:

• освіта як джерело неперервного морального, духовного вдосконалення людини, її гармонійного розвитку, як засіб “особистої самостійності”, обгрунтованого вибору життєвих цінностей з урахуванням особливостей (національних, статевих, майнових, регіональних);

• освіта як засіб, що сприяє виконанню різних соціальних ролей (жінки, чоловіка, воїна, вихователя, члена сімї тощо);

• освіта як можливість отримання професії;

• освіта як опора, що дозволяє “триматись на плаву” в екстремальних ситуаціях (освіта для біженців, для переселенців, для колишніх воїнів, освіта в пенітенціарних закладах тощо);

• освіта, яка дозволяє готувати фахівців в умовах нестабільності (освіта для фронтових медсестер, підготовка людей, які використовують нову військову техніку, навчання фахівців для проведення дезінфекцій та ін.).

Зміст освіти дорослих у загальному вигляді означає сукупність досягнень у різних сферах життєдіяльності людського суспільства, які необхідно зробити надбанням осіб, залучених в освітній процес. Характерним є обсяг соціально-культурного досвіду, який потрібно засвоїти, що залежить від конкретних обставин, місця і часу, зокрема від типу і рівня освітнього закладу. Названа сукупність визначає предметний зміст різних напрямків освітньої діяльності, виділених відповідно до структури соціального досвіду. До його основних складових відносяться: а) досвід ефективної практичної діяльності, тобто успішного виконання завдань у трудовій, економічній, політичній, соціальній та інших галузях;

б) пізнавальний досвід – методи і результати засвоєння закономірностей навколишньої дійсності;

в) досвід соціальної взаємодії у процесі досягнення загальної мети; г) морально-етичний досвід, відображений у моралі, праві, інших нормах людського співжиття; д) духовно-культурний досвід – образно-емоційне сприйняття життя, естетичне ставлення до його проявів.

Для розвитку активності дорослих учнів неабиякого значення набуває визначення і специфічна дидактична переробка змісту освіти. Було б наївно думати, що дорослі стануть активно вчитися, якщо в системі післядипломної освіти їм пропонують прослухати повторно в скороченому варіанті вузівський курс навчання (як це, на жаль, доволі часто практикується у системі підвищення кваліфікації).

Основний курс навчання (без грунтовної перевірки його змісту для навчання дорослих) допускається тоді, коли дорослі опановують новий фах, тобто не мають попередньої підготовки у даній галузі чи переучуються за іншим фахом. У всіх інших випадках потрібна спеціальна переробка змісту навчання відповідно до конкретного контингенту учнів. Така переробка перш за все передбачає:

1. Суттєве ущільнення інформаційної насиченості навчального матеріалу.

2. Навчальний матеріал має бути адаптований відповідно до рівня підготовки контингенту учнів.

3. Зміст освіти повинен бути якомога більше зорієнтований на практичне застосування.

Для подання змісту освіти (як на одному занятті, так і під час вивчення навчального курсу в цілому) доцільно виділити в ньому шість найбільш актуальних фаз:¹

• актуалізація проблеми, що вивчається, визначення її місця у даній науці, а також серед інших галузей знань, її користь;

• конкретизація: передбачає розгляд суті проблеми, її основних понять і закономірностей;

• проблематизація: передбачає розкриття протиріч у розділі знань, що вичаються, показ невирішених поки що питань;

• практизація: переведення теоретичних питань проблеми, що вивчається, у практичну площину;

• рекомендація: поради викладача щодо подальшого вивчення проблеми шляхом самоосвіти.

Освіта дорослих багато в чому залежить від характеру навчальних програм, в яких вибудовується зміст освіти. Простіше за все в подібній програмі в компактному вигляді подати всі відомості з одного навчального предмета (наприклад, традиційний курс бухгалтерської справи), що й роблять деякі платні курси. Але ж сучасна бухгалтерська справа – це і врахування кон’юнктури, і маркетинг, і моніторинг, і відрахування податків, й уміння вести розрахунки через комп’ютер, і багато іншого, що виходить за рамки традиційного навчального предмета. Значить, у сучасній освіті дорослих і в програмах їх навчання необхідна не предметна, а міжпредметна, інакше кажучи, проблемна побудова змісту освіти. Комплексні проблеми вимагають від андрагога високої компетентності, ретельної розробки навчальних програм і кожного окремого заняття.