5.5. Освітні системи дорослих

Навчання дорослих людей здійснюється в закладах, які входять до державної системи освіти. Але така освітня практика здебільшого дотримується рамок традиційного педагогічного підходу, звертаючись лише частково до врахування вікових особливостей дорослих учнів, їх професійних інтересів, специфіки навчальної мотивації.

Зоною андрагогічного розгляду мають стати численні види освітніх закладів (курси, лекції, центри, інститути та університети), які є, по суті, ланками системи підвищення кваліфікації. Вони призначені для максимального задоволення різноманітних освітніх запитів дорослих.

У змістовому плані ці освітні заклади реалізують два основні напрямки: сприяють удосконаленню (набуттю чи зміні) професійної підготовки та забезпечують загальнокультурний розвиток дорослого. Основними структурними елементами освітньої системи дорослих є програмно-цільова підсистема, навчально-методична, кадрова та матеріально-технічна підсистема. Однією з найважливіших підсистем освітнього закладу є контингент дорослих учнів (схема 2).¹

Як можна бачити зі схеми 1, центральним моментом функціонування освітньої системи є взаємодія і співробітництво андрагогічних кадрів та контингенту дорослих учнів. Послаблення цього співробітництва, тим більше виникнення формальних чи конфліктних взаємовідносин між ними, призводить до взаємного відчуження, а по суті – до розпаду всієї системи. Хоча зовнішні показники навчальної роботи можуть демонструватися і дотримуватися.

Професійний Саморозвиток

і життєвий досвід андрагога

Взаємодія і співробітництво

Професійний Саморозвиток дорослого

і життєвий досвід як фахівця і особистості

+ - + - + -

Схема 2

Як основні вхідні параметри освітньої системи дорослих пропонується розглядати професійний і життєвий досвід як андрагогічних кадрів, так і контингенту дорослих учнів.

Як основні вихідні параметри слід розглядати саморозвиток дорослого як спеціаліста і особистості, а також саморозвиток самого андрагога.

Від того, наскільки успішно проходить саморозвиток дорослих учнів, можна робити висновки про ефективність діяльності освітньої системи в цілому.

Діяльність андрагогічних кадрів зумовлена, з одного боку, рядом внутрішніх факторів (підготовленість кадрів, їх професійна мотивація, ціннісні орієнтації), з іншого – програмно-цільовою і навчально-методичною підсистемами.

У програмно-цільову підсистему необхідно включити навчальні плани і програми, цілі навчання дорослих, традиції і норми, що склалися у даному освітньому закладі. Основна функція цієї підсистеми – стратегічна орієнтація андрагогічних кадрів, узгодження їх ціннісних орієнтацій, досягнення прийнятного взаєморозуміння. Крім того, програмно-цільова підсистема забезпечує організаційний бік освітнього процесу, практичну координацію дій викладачів, керівників, допоміжного персоналу.

Програмно-цільовий блок важливий і для забезпечення відповідності результатів функціонування освітньої системи висунутим критеріям освіти дорослих.

Від характеру висунутих завдань залежить дуже багато. Як справедливо зазначає Л.І. Фішман: “…інноваційні підходи до формування управлінських цілей діяльності всієї системи освіти знаходять відображення не лише в її демократизації, гуманізації, спрямованості на всебічний розвиток особистості, але й у врахуванні вироблених у теорії управління вимог конкретності, реальності, контрольованості цілей”.¹

Освітню систему дорослих ми повинні розглядати у взаємодії з навколишнім соціокультурним середовищем, яке є джерелом різних зовнішніх взаємодій як позитивного, так і негативного характеру.

Звичайно, успішне функціонування конкретної освітньої системи можливе лише за певних умов:

• стан кожної підсистеми відповідає загальним цілям і завданням, які стоять перед освітнім закладом;

• між окремими підсистемами налагоджені і підтримуються адекватні взаємозв’язки і співвідношення;

• забезпечується синхронність взаємодії всіх підсистем (планування, координація, регулювання);

• налагоджені механізми саморегулювання і самоорганізації у кожній підсистемі і системі в цілому;

• забезпечується стратегія розвитку для всієї освітньої системи.

Попри багатовимірність освітніх закладів для дорослих, можна виділити найбільш типові моделі освітніх систем: корпоративна, спеціалізована і віртуальна.¹

Корпоративні освітні системи створюються великими підприємствами, фірмами, корпораціями для навчання своїх працівників, різних категорій свого персоналу.² Тут найбільшою мірою проявляється значущість андрагогічного підходу.

Ефективна організація освітнього процесу безпосередньо на підприємстві має важливі соціально-економічні та культурно-психологічні наслідки не лише для самої фірми, але й для суспільства в цілому. Сучасні великі фірми стають місцем концентрації величезних інтелектуальних, духовних, культурних ресурсів, успішно конкуруючи із системою освіти як такою.

Спеціалізовані освітні системи функціонують на базі навчальних закладів, які спеціально призначені для навчання працівників будь-якої галузі народного господарства, певної професійної групи. Класичним прикладом таких систем є факультети та інститути післядипломної освіти (учителів, лікарів, інженерів).

Віртуальні освітні системи контролюються самими дорослими з використанням комп’ютерно-інформаційних технологій для задоволення особистісних освітніх потреб. Вони дозволяють людині побудувати для себе “освітній заклад” відповідно до своїх запитів, здібностей, життєвих і професійних планів.

Зрозуміло, що представлена класифікація освітніх систем умовна і відносна, розглянуті моделі на практиці перетинаються, взаємопроникають, підсилюючи свої переваги і компенсуючи об’єктивно притаманні недоліки. Дану класифікацію відобразимо в таблиці 4.

Таблиця 4

Типи освітніх систем	Освітні цілі	Характер освітньої діяльності дорослих
Корпоративні освітні системи	Формування спеціаліста, потрібного для фірми. Забезпечення високого ступеня адаптивності працівників. Підвищення професійної кваліфікації працівника, орієнтація його на саморозвиток і тощо.	Засвоєння визначених освітніх програм. Чітка регламентація освітнього процесу. Плановий характер участі в освітній діяльності. Контроль і оцінка результатів навчання.
Спеціалізовані освітні системи	Задоволення освітньо-професійних потреб спеціалістів. Підвищення професійної кваліфікації працівників. Підготовка та перепідготовка кадрів, орієнтація слухачів на саморозвиток і самовдосконалення.	Добровільність участі в освітній діяльності. Можливість вибору освітніх програм і курсів. Контроль і оцінка результатів навчання. Залучення до інноваційної і дослідницької діяльності.
Віртуальні освітні системи	Задоволення особистісних (індивідуальних) освітніх запитів. Стимулювання саморозвитку, самоосвіти.	Самонавчання, самоорганізація освітньої діяльності. Вільний вибір освітніх програм, курсів. Самоконтроль результатів навчання.

Загалом три моделі освітніх систем для дорослих у реальній практиці існують паралельно, якоюсь мірою контролюючи і доповнюючи одна одну.