- •1.Предмет і метод аналізу.
- •2.Обєкти і суб’єкти аналізу.
- •3.Інформаційне забезпечення аналізу
- •4. Мета аналізу
- •5.Основні принципи аналізу.
- •7. Прийоми??? та методи аналізу
- •8. Економічна суть та види банківського капіталу.
- •9. Методика розрах-ку регулятивного кап-лу (рк) банку згідно інструкції нбу.
- •10. Поняття регулятивного капіталу банку та порядок його розрахунку.
- •11. Основні нормативи, що регулюють достатність капіталу.
- •12. Аналіз динаміки змін розміру статутного капіталу (ск) та факторів і причин.
- •13. Аналіз дивідендної політики банку.
- •14. Аналіз складових власного капіталу (вк).
- •15. Аналіз резервного капіталу, спеціальних фондів та інших резервів.
- •16.Аналіз нерозподіленого прибутку як складової власного капіталу
- •17.Аналіз субординованого капіталу. Осн. Вимоги до коштів, залучених на умовах субборгу
- •18. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу зобов’язань банку.
- •19. Аналіз динаміки та структури зобов’язань банку
- •21.Аналіз строкових депозитів за показниками.
- •22. Аналіз нестабільності депозитів.
- •23.Аналіз диверсифікації депозитів.
- •24. Аналіз з динаміки та структури депозитів до запитання.
- •25. Аналіз оборотності депозитів та рівня їх осідання на поточних рахунках клієнтів, та плинності залучення та закріплення клієнтів.
- •26. Аналіз рівня залежності ресурсної бази банку від залучення міжбанківських кредитів (мбк).
- •1. Питома вага мбк від загального обсягу зобов'язань банку:
- •2. Питома вага мбк, отриманих у валюті балансу, тобто в усіх джерелах:
- •27. Аналіз оцінки ефективності залучених і позичених ресурсів банку.
- •Аналіз ефективності та повноти використання ресурсної бази
- •28. Значення, завдання та інформац. Забезпечення заг. Аналізу актив. Операцій банку.
- •29. Аналіз основних напрямів активних операцій.
- •30.Аналіз динаміки складу та структури активів.
- •31. Аналіз активів банку за допомогою системи коєфіієнтів.
- •32. Аналіз активів банку з позиції ринку.
- •33. Аналіз активів із позиції ліквідності.
- •34. Осн. Завдання, інформаційна база, об’єкти та суб’єкти аналізу кредитних операцій.
- •35. Аналіз масштабів кредитної діяльності.
- •36. Аналіз руху кредитів (в т.Ч. І за коефіцієнтами надання і погашення кредиту).
- •2) Відсоток погашення кредитів (коефіцієнт)
- •37. Аналіз повернення позик.
- •38. Аналіз оборотності позик.
- •39. Аналіз диверсифікації кредитних вкладень.
- •40. Аналіз структури кредитного портфеля (за термінами надання; за галузями; за ризиком; за формами надання; за формами забезпечення тощо).
- •41. Аналіз якості кредитного портфеля за терміном погашення.
- •42. Аналіз якості кредитного портфеля з точки зору ризику.
- •43. Аналіз динаміки відсоткових ставок за кредитами.
- •45. Основні завдання та інформаційна база аналізу операцій з цінними паперами.
- •46. Аналіз масштабів операцій з цінними паперами порівняно з попередніми періодами та іншими банками 47. Аналіз динаміки і структури операцій з цінними паперами за напрямками вкладень
- •48. Аналіз дотримання нормативів нбу щодо інвестицій
- •49. Основні завдання та інформаційна база валютних операцій банку.
- •50. Аналіз масштабів вал. Операцій, виходячи з їх факт. Обсягів порівняно з поперед. Періодами.
- •51.Аналіз валютної позиції банку.
- •52. Аналіз кореспондентської мережі банку.
- •53. Аналіз обмінних валютних операцій
- •54. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку
- •55. Аналіз виконання плану доходів.
- •56.Аналіз структури доходів
- •57. Аналіз динаміки доходів в цілому та за складом і структурою
- •58. Оцінка впливу осн. Факторів на рівень форм-ня доходів у цілому та за їх видами.
- •59. Аналіз рівня доходності активів банку
- •61.Аналіз динаміки витрат у цілому, за складом та структурою
- •62. Аналіз і оцінка впливу осн. Факторів на форм-ня рівня витрат у цілому та за їх видами
15. Аналіз резервного капіталу, спеціальних фондів та інших резервів.
До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви.
Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.
Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.
Якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього.
Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу банку мають становити 10 % чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу банку.
16.Аналіз нерозподіленого прибутку як складової власного капіталу
Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження.
Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить переважно від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам (учасникам).
Типи дивідендної політики, яку проводить банк: 1)консервативний,2) помірний; 3) агресивний.
Консервативному типу відповідають а)залишковий метод та б)метод постійного розміру дивідендних виплат. А) розмір прибутку для виплати дивідендів визначається як залишок після задоволення інвестиційних можливостей банку. Б) полягає в збереженні стабільної суми дивідендних виплат протягом тривалого проміжку часу.
Помірному типу дивідендної політики відповідає метод постійної та змінної частини дивіденда. Полягає в регулярності виплат стабільних, невеликих за розміром дивідендів у тісному взаємозв’язку з результатами фінансової діяльності банку, яка дає змогу збільшувати розмір виплачуваних дивідендів у періоди його ефективної роботи.
Агресивний тип дивідендної політики включає: а)метод стабільного приросту дивідендів та б)метод постійного коефіцієнта виплат.
А)передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Для цього встановлюється, як правило, фіксований розмір процента приросту дивідендів до їх розміру в попередньому періоді. Б)передбачає додержання встановлених пропорцій розподілу отриманого прибутку між акціонерами (засновниками) та банком