1.4 Відмінності життєвої психології від наукової

Будь-яка наука має своєю основою деякий життєвий, емпіричний досвід людей. Наприклад, фізика опирається на здобуті нами в повсякденному житті знання про рух і падіння тіл, про тертя та інерцію, про світло, звук, теплоту тощо. У кожного з нас є запас життєвих психологічних знань: кожна людина певною мірою може зрозуміти іншу, вплинути на її поведінку, пророчити її вчинки, врахувати її індивідуальні особливості, допомогти їй. Є навіть видатні життєві психологи. Це великі письменники, а також деякі (хоча й не всі) представники професій, які постійно спілкуються з людьми: педагоги, лікарі, священнослужителі та інші. Чим же відрізняються життєві психологічні знання від наукових? За Ю.Б. Гіппенрейтер, виділяються п'ять таких відмінностей.

По-перше: життєві психологічні знання носять конкретний характер, вони присвячені конкретним ситуаціям, конкретним людям, конкретним завданням. Конкретні прагматичні завдання вирішує дитина, поводячись певним чином з матір'ю, іншим – з батьком, і зовсім інакше – з бабусею. У кожному конкретному випадку вона точно знає, як слід поводитися, щоб добитися бажаної мети. Але навряд чи ми можемо очікувати від неї такої самої проникливості відносно чужої бабусі або мами.

Наукова ж психологія, як і будь-яка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. У наукових поняттях відбиваються найбільш істотні властивості предметів і явищ, загальні зв'язки й співвідношення. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв'язуються в закони.

По-друге: життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їхнього одержання: вони здобуваються шляхом практичних проб і пристосувань. Подібний спосіб особливо чітко виявляється у дітей. Щодня й навіть щогодини вони піддають дорослих випробуванням, про які останні не завжди здогадуються. І от у ході цих випробувань діти виявляють, з кого можна „вити мотузки”, а з кого – ні.

На відміну від життєвих, наукові психологічні знання раціональні та цілком усвідомлені.

По-третє: дана відмінність виявляється в способах передачі знань і навіть у самій можливості їхньої передачі. У сфері практичної психології така можливість досить обмежена. Це безпосередньо випливає з двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду – його конкретного та інтуїтивного характеру. Тонкий психолог Ф.М. Достоєвський виразив свою інтуїцію в написаних ним творах, ми їх усі прочитали – стали ми після цього настільки ж проникливими психологами? Чи передається життєвий досвід від старшого покоління до молодшого? Як правило, з великими труднощами й дуже незначною мірою. Вічна проблема „батьків і дітей” в тому, що діти не можуть і навіть не хочуть переймати досвід батьків.

У науці знання акумулюються й передаються досить ефективно. Накопичення і передача наукових знань можливі завдяки тому, що ці знання кристалізуються в поняттях і законах. Вони фіксуються в науковій літературі та передаються за допомогою вербальних засобів, тобто мовлення й мови.

Четверте розходження виявляється в методах одержання знань у сферах життєвої та наукової психології. У життєвій психології ми змушені обмежуватися спостереженнями й міркуваннями. У науковій психології до цих методів додається експеримент. Із введенням у психологію експериментального методу психологія оформилася в самостійну науку.

П'ята відмінність і разом з тим перевага наукової психології полягає в тому, що вона має у своєму розпорядженні великий, різноманітний та унікальний матеріал, недоступний у всьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології. Матеріал цей накопичується й осмислюється, в тому числі у спеціальних галузях психологічної науки.

Таким чином, наукова психологія має перед життєвою ряд значних переваг, які допомагають їй вирішувати свої завдання максимально об'єктивно й ефективно. Проте, відношення наукової психології до життєвої не повинне носити характер повного відкидання. Науковий психолог має бути одночасно добрим життєвим психологом. Наукова психологія, по-перше, спирається на життєвий психологічний досвід; по-друге, здобуває з нього свої задачі; нарешті, по-третє, ним перевіряється.