- •Миколаївський державний аграрний університет
- •Методичні рекомендації
- •Частина іі “Основи іхтіології”
- •Методичні рекомендації для самостійної роботи з курсу “Технологія виробництва продукції аквакультури” Частина іі “Основи іхтіології”
- •1. Історія розвитку фізіології
- •2. Дихання. Суть процесу дихання
- •Склад сухого атмосферного повітря
- •2.1. Особливості дихання у водному середовищі
- •Кількість кисню, розчиненого в прісній і морській воді за різних температур
- •2.2. Будова та функції зябрового апарата у риб
- •2.3. Площа дихальної поверхні зябер і шкіри
- •Площа зябрової поверхні деяких видів риб
- •2.4. Механізм дихальних рухів під час зябрового дихання
- •Залежність частоти дихання у риб від температури
- •2.5. Особливості обміну газів у риб
- •2.6. Регуляція дихання
- •2.7. Залежність дихання від умов зовнішнього середовища, віку та продуктивності риб
- •2.8. Додаткові органи дихання
- •2.9. Інші пристосування риб до малого вмісту кисню у воді
- •2.10. Плавальний міхур та його функції
- •3. Травлення
- •3.1. Особливості будови травної системи риб у зв'язку з характером харчування
- •3.2. Відносна довжина травного тракту у риб з різним характером живлення
- •Відносна довжина кишечнику у коропових риб з різним типом живлення
- •Відносна довжина кишкового тракту хижих риб
- •3.3. Анатомічні особливості травної системи риб
- •3.4. Іннервація шлунково-кишкового тракту
- •3.5. Розвиток шлунково-кишкового тракту в онтогенезі
- •3.6. Особливості будови травного тракту риб різних екологічних груп
- •3.7. Час проходження їжі через шлунково-кишковий тракт
- •Швидкість спорожнення кишкового тракту
- •Час спорожнений травного тракту у коропових
- •3.8. Секреція
- •3.9. Всмоктування
- •3.10. Моторика шлунково-кишкового тракту
- •3.11. Регуляція функцій травного тракту
- •4. Розмноження
- •Терміни достигання статевої зрілості риб в умовах України
- •4.1. Особливості функціонування статевої системи самців
- •4.2. Особливості функціонування статевої системи самок
- •Розміри ікринок
- •Показники овоґенезу у товстолобиків
- •4.3. Дозрівання і розвиток статевих продуктів
- •4.4. Регуляція розвитку репродуктивної системи в риб
- •4.5. Розмноження і розвиток
- •Література
2.4. Механізм дихальних рухів під час зябрового дихання
На відміну від наземних тварин, у риб частота дихання не корелює з забезпеченням організму киснем. Тому є декілька причин, насамперед наявність протиточної системи та механізму зміни проходження крові зябровими судинами. Цей показник залежить від низки факторів навколишнього середовища та фізіологічного стану риби. Так, у севрюг він становить в нормі 100-115, а у золотої рибки за температури 24оС -50-60 дихальних рухів за хвилину (у цьогорічок за температури 19-20оС -79-94).
Долінін (1975) наводить дані зміни частоти дихання у риб, адаптованих до температури 5оС (табл. 4).
Основні фази роботи дихального насоса такі: оперкулярне всмоктування (фаза 1) і ротове нагнітання (фаза 3). Фази 2 і 4 є проміжними між фазами 1 і 3.
Таблиця 4
Залежність частоти дихання у риб від температури
Назва риби |
Температура води, ° С |
|||||
5 |
10 |
15 |
20 |
|||
|
Частота дихальних рухів за хвилину |
|||||
В'язь |
63 |
79 |
96 |
112 |
||
Щука |
46 |
56 |
63 |
75 |
||
Судак |
25 |
33 |
42 |
50 |
||
Таким чином, зябра розташовані ніби між двома насосами ротовим (пов'язаним із ротовими м'язами) і зябровим (пов'язаним із рухом зябрової кришки), робота яких забезпечує прокачування води і вентиляцію зябер, через які за добу прокачується не менше 1 м3 води па один кілограм маси тіла.
2.5. Особливості обміну газів у риб
Досконалі пристосування для дихання у риб в ембріональний період розвитку у зародків і личинок, коли зябровий апарат ще не сформований. У цей час органами дихання слугують: а) поверхня тіла і система кровоносних судин - кюв´єрови протоки, вени спинного і хвостового плавців, підкишкова вена, мережа капілярів на жовтковому мішку, голові, плавцевій каймі і зябровій кришці; б) зовнішні зябра. Це тимчасові, специфічні личинкові утворення, що зникають після утворення дефінітивних органів дихання. Чим гірші умови дихання ембріона і личинок, тим сильніше розвивається кровоносна система або зовнішні зябра. Тому у риб, близьких у систематичному відношенні, але які відрізняються за екологією нересту, ступінь розвитку личинкових органів дихання різноманітний.
Можливо, васкуляризація більш товстої шкіри дорослих риб є частково ознакою, що залишилася від личинкових стадій розвитку, коли шкірне дихання могло відігравати важливу роль. Личинки живородкових риб (Embiotocidae) - добре відомий приклад личинкового шкірного (переважно через плавці) дихання. Личинки цих риб мають великі плавці із добре розвиненою капілярною мережею, що забезпечує газообмін з оваріальною рідиною. Проте, відразу після народження ця мережа швидко зникає.
Дихальні об'єми у форелі в спокої дорівнюють приблизно 40 мл/ хв. [175 мл/(кг*хв.)] і зростають майже до 160 мл/хв. [(700 мл/(кг*хв.)] під час помірної активності риб в акваріумі. Якщо збільшується швидкість потоку, то тиск між ротовою й оперкулярною порожнинами рівномірно зростає, але опір потокові змінюється незначно.
Водяний потік можна визначити також побічно. Для цього вимірюють споживання рибою О2, різницю вмісту кисню у воді до і після його проходження через зяброві платівки а потім обчислюють об'єм води, який необхідний для доставки спожитого кисню.