3. Травлення

Потреби організму в енергії, пластичному матеріалі і елементах, необхідних для формування внутрішнього середовища, задовольняє травна система. Вона складається з органів, що безпосередньо виконують травну функцію, і регуляторних органів. Органи, що виконують травну функцію, об'єднані у травну трубку з пов'язаними з нею компактними залозами, які позначають як шлунково-кишковий тракт.

У травному тракті відбуваються процеси механічного здрібнювання та ферментативного гідролізу їжі. За місцем локалізації ферментативного процесу його можна підрозділити на внутрішньоклітинне, позаклітинне мембранне і позаклітинне порожнинне. За джерелами утворення травних ферментів травлення підрозділяють на автолітичне, симбіотичне і травлення, що забезпечується ферментами, які виділяє організм (порожнинне та пристінкове).

У регуляторній частині травної системи розрізняють місцевий і центральний рівні. Місцевий рівень регуляції забезпечує ентеральна нервова система і дифузійна ендокринна система травного тракту. Центральний рівень регуляції травної системи включає низку структур центральної нервової системи, що входять до складу харчового центру.

Травний центр разом із координацією діяльності шлунково-кишкового тракту здійснює регуляцію травної поведінки. Формування цілеспрямованої травної поведінки відбувається за участі гіпоталамуса й інших відділів головного мозку. Проміжним між місцевим і центральним рівнями регуляції травної системи є гангліонарний, що включає симпатичні ганглії, які розташовані між травним трактом і центральною нервовою системою.

Функції шлунково-кишкового тракту спрямовані па досягнення кінцевого результату діяльності травної системи, яким є гідроліз харчових речовин (білків, жирів і вуглеводів) до мономерів (амінокислот, моногліцеридів і жирних кислот, моносахаридів) й транспортування їх із травного каналу у внутрішнє середовище організму. Фізико-хімічні процеси, що забезпечують зазначений результат, складають сутність травлення й всмоктування. Ці процеси реалізуються під час виконання травним трактом таких функцій:

• тимчасового збереження корму;

• секреторної, яка здійснюється секреторними клітинами травного тракту;

• моторно-евакуаторної, здійснюваної за рахунок непосмугованих м'язових клітин, розташованих у стінці шлунково-кишкового тракту;

• всмоктувальної - здійснюваної за рахунок епітелію кишечнику;

• екскреторної - здійснюваної секреторними клітинами;

• інкреторної - здійснюваної інкреторними клітинами травного тракту.

Крім того, травний тракт здійснює обмінні й синтетичні функції.

3.1. Особливості будови травної системи риб у зв'язку з характером харчування

Загальний план будови травного тракту риб не відрізняється від плану будови травних органів інших хребетних тварин. Їх травний тракт підрозділяють на рот, глотку, стравохід, шлунок, кишечник; має великі застінні залози - печінку і підшлункову залозу, а у деяких риб і слинні залози. Водночас умови існування риб, їх харчові потреби вкрай різноманітні. Адаптація риб до різних видів їжі призвела до різноманітності у будові і функціях травної системи. Окремі пристосування у риб, імовірно, невластиві наземним хребетним, оскільки деякі види їжі зустрічаються тільки у водному середовищі. До яких відносять, наприклад, корали, споживані рибами-папугами, реброплави, що поїдає океанічна риба-місяць.

Загалом, за спектром живлення риб можна поділити на дві групи; стенофагів, що займають вузьку харчову нішу і живляться вузьким асортиментом кормів, та еврифагів, спектр живлення яких значно ширший. Коефіцієнт корисної дії корму у стенофагів значно вище, ніж у еврифагів, але занадто висока спеціалізація у харчуванні може виявитися небезпечною для існування виду.

За характером живлення усі риби поділяють на три основні групи: рослиноїдні (фітофаги), твариноїдні (зоофаги) і всеїдні (зоофітофаги). Ці групи у свою чергу підрозділяють на більш дрібні угрупування.

Рослиноїдних риб поділяють на:

- фітопланктофагів - харчуються фітопланктоном;

- макрофітофагів - харчуються вищою водною і прибережно-водною рослинністю;

- перифітофагів - харчуються обростаннями на макрофітах чи на інших предметах;

- детритофагів - харчуються детритом і бактеріями.

Твариноїдні риби поділяють на:

- зоопланктофагів - харчуються безхребетними тваринами планктону;

- бентосоїдних або бентофагів - споживають безхребетних тварин бентосу;

- хижих або іхтіофагів - що живляться хребетними тваринами, головним чином рибами.

У їжі всеїдних риб зустрічаються як тваринні, так і рослинні кормові організми. Більшість рослиноїдних риб харчується досить обмеженим набором рослин, вони часто мають спеціальні структури для подрібнювання їжі, які дають можливість використати максимум поживних речовин цього корму. Харчування детритом (суміш мінерального осаду, органічної речовини, що розкладається, і бактерій) можна умовно віднести до категорії рослиноїдного живлення. Всеїдні риби мають змішані раціони і органи їх травного тракту не спеціалізовані. Часто вони поїдають дрібних безхребетних. Хижі риби споживають більш великих безхребетних й інших риб і можуть спеціалізуватися па харчуванні деякими окремими групами тварин, але ця перевага може мінятися залежно від сезонної доступності окремих видів кормів. Деякі риби голодують взимку і в період розмножений. Рослиноїдних, всеїдних і твариноїдних риб можна знайти серед риб однієї родини, з чого випливає, що структури, забезпечуючи харчування, значною мірою піддаються адаптації і можуть мінятися під час еволюції.