4.2. Особливості функціонування статевої системи самок

За тривалістю періоду ікрометання розрізняють дві групи риб: з одноразовим і порціонним нерестом. У риб першої групи ікра відкладається відразу. Наприклад, вобла нереститься на протязі одного ранку. Багато тропічних риб метають ікру протягом години. Риби другої групи відкладають ікру порціями з проміжками у 7-10 днів. Типовий представник - каспійські оселедці. У гонадах ікра дозріває і метають її порціями. Індивідуальна плідність у разі порціонного ікрометання збільшується, і за сезон самка виметує у 2-3 рази ікри більше, ніж самка з одноразовим нерестом.

Порційність ікрометання характерна головним чином для риб тропіків і субтропіків, у помірних широтах таких риб значно менше, а в Арктиці майже немає.

Порціонне ікрометання сприяє збільшенню плідності риб і забезпеченості потомства їжею, а також кращій виживаності молоді в несприятливих умовах існування. Наприклад, у водоймах із коливним рівнем зустрічається більше видів риб з порціонним нерестом.

Основні типи гаметогенезу протягом щорічно повторюваного статевого циклу можуть бути подані в такому вигляді: 1) інтенсивне накопичення живильних речовин завершується до зими (особини зимують із зрілими статевими продуктами); 2) інтенсивне накопичення живильних речовин протікає незадовго до весняно-літнього розмноження особин (самки зимують із незрілими статевими клітинами); 3) інтенсивне накопичення живильних речовин протікає протягом короткого часу незадовго до осіннього розмноження особин (самки зимують із яєчниками післянерестової стадії зрілості гонад).

У зв'язку зі зміною умов існування плідників, наприклад із зміною температурного режиму у водоймах, може істотно змінюватися час інтенсивного накопичення живильних речовин в овоцитах і, таким чином, у деяких видів риб один тип розвитку статевих клітин протягом року переходить в інший. У водоймах середніх широт у судака, ляща, липа відзначений перший тип сезонного розвитку статевих клітин, у водоймах півдня в цих же видів риб відзначається другий тип гаметогенезу. У деяких же видів риб (плітка, сазан і деякі інші) такої зміни не спостерігається. Ці зміни сезонного розвитку статевих клітин риб можна передбачати і спрямовувати процес гаметогенезу в потрібний для людини бік для одержання повноцінної ікри і проводити зсуви нересту риб у необхідні терміни.

Всі типи овоґенезу і нересту обумовлені інтенсивністю і тривалістю генеративного обміну. Останній, у свою чергу, визначається температурою води, кормовими умовами, розмірами і масою плідників, особливостями річних життєвих циклів. Можливі три засоби реалізації безупинного овоґенезу: хвилястий, накопичувальний і стабілізований.

Переривчастий овоґенез характерний для видів, що живуть за порівняно низьких температур і значних річних коливань океанологічних умов; звичайно в них є чіткий поділ річного циклу на нагульний, зимувальний, нерестовий періоди, вони не завжди харчуються в нерестовий сезон. Порційність риб із переривчастим овоґенезом визначається співвідношенням між реалізованими за нагульний період можливостями генеративного обміну і максимальною кількістю гідратованої ікри, що може бути викинута самками за один раз.

Дійсне одночасне ікрометання характерне для арктичних і антарктичних риб, що живуть в умовах низьких температур і, певне, не спроможних за нагульний період нагромадити генеративну продукцію, що перевищує можливість однократного нересту. Порційне ікрометання під час переривчастого овоґенезу характерне для багатьох бореальних і нагальних пелагофілів, спроможних за період нагулу створити генеративну продукцію, що перевищує можливості однократного метання.

Безупинний овоґенез характерний для видів, що живуть в умовах порівняно високих температур; для них характерний збіг за термінами періодів нересту і відгодівлі. До того ж енергія, одержувана в результаті харчування, надходить безупинно в гонади і перетворюється в генеративну продукцію, що відразу викидається. Мабуть, тип безупинного овоґенезу залежить від швидкості надходження енергії. Дрібні риби в змозі постійно підтримувати нерест і характеризуються стабілізованим овоґенезом (чорноморська хамса, індоокеанський діаф); порівняно великі риби не можуть підтримувати нерест на рівні морфологічних можливостей, у них відбувається попереднє накопичення овоцитів на завершальних етапах (перуанська ставрида, скумбрія).

Статевий цикл у більшості видів риб протікає протягом року і лише в деяких він триває протягом декількох років (лососеві, осетрові й інші види). У деяких випадках у разі хиби харчування молоді самки можуть пропускати нерестовий період.

Викинуті ікринки в більшості риб кулясті, але є овальні (хамса), сигароподібні (бички, ротан), каплеподібні і циліндричні (деякі бички). Забарвлення ікринок здебільшого жовтувате і жовтогаряче різних відтінків. В осетрових ікра чорна, у бичків - зелена. Жовтуватий і жовтогарячий колір обумовлений присутністю каротиноїдів.

Розміри ікринок (мм) сильно варіюють (табл. 10).

Таблиця 10