Туризм стає новим джерелом зростання національної економіки Китаю

Г енеральна асамблея Всесвітньої туристської організації 2003 р. відбудеться в Пекіні. Рішення про проведення в Китаї ГА Всесвітньої туристської організації має важливе значення для підвищення репутації китайського туризму. Це свідчить про те, що туризм, який бурхливо розвивається в Китаї, привертає все більшу увагу туристських агентств інших країн і регіонів світу.

В останні роки в Китаї зберігається тенденція сприятливого розвитку туризму. Згідно з даними Державного управління у справах туризму КНР, в 2000 р. прибутки Китаю від туристичного бізнесу становили 451,9 млрд юанів (1 дол. США = 8,2769 юаня), тобто 5 % ВВП країни.

У 2000 р. число туристів, що відвідали Китай, з-за кордону уперше перевищило 10 млн осіб. Валютна виручка від міжнародного туризму досягла 16,2 млрд дол. США, що становило 6,5 % від загального обсягу експорту країни. За цими двома показниками Китай посів 5-те і 7-ме міс­ця у світі.

У країні спостерігається бум внутрішнього туризму. У зв’язку зі збільшенням числа офіційних вихідних днів, пов’язаних зі святом Весни, святом Першого травня і Національним святом Китаю, в країні неухильно зростає число китайців, що скористалися цими днями для екскурсій. Турпоїздки китайців у ці дні відіграють помітну роль у стимулюванні зростання внутрішнього попиту, сприянні зростанню споживання, розвитку суміжних галузей і підвищенні якості рівня життя населення. У 2000 р. у Китаї число «зоряних» готелів досягає 10 481, що на 49 % вище за показник, який було зареєстровано в 1999 р. Коефіцієнт заповнюваності готелів досяг 55,9 %. На кінець 2000 р. основні фонди китайського туристичного бізнесу становили 647,362 млрд юанів.

За прогнозом відповідних відомств, перспективи розвитку китайського ринку туризму величезні і надихають на великий оптимізм. Згідно з даними Всесвітньої туристської організації, у 2020 р. Китай посяде перше—четверте місця у світі відповідно до числа прийнятих туристів з-за кордону і числа вітчизняних туристів, що здійснили закордонні турпоїздки. На думку співробітників Державного управління у справах туризму КНР, проведення Олімпійських ігор 2008 р. у Пекіні створить нові можливості для розвитку туризму в Китаї.

Згідно з планом розвитку туризму, розробленим Державним управлінням КНР у справах туризму, протягом майбутніх 20-ти років валові прибутки від туризму становитимуть 8 % ВВП країни.

Время азиатских новостей, 08.10.01; Мировая экономика: тенденции раз­вития. — Новостной выпуск от 15.10.01 (3-я часть). <http://subscribe.ru/ archive/business.globalec>.

2.11.4. Інститути та інструменти регулювання міжнародного туризму в Україні

Виходячи з такого розуміння сутності туризму та характеру його забезпечення, можна стверджувати, що в Україні є можливості для задоволення практично всіх видів туристичних потреб. Усвідомлення важливості розвитку туристичного бізнесу в Україні дістало своєрідне вираження у прийнятті Верховною Радою 15 вересня 1995 р. закону «Про туризм». Метою Закону, як визначено в самому документі, є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захисту законних прав та інтересів туристів і суб’єктів туристичної діяльності, визначення їхніх обов’язків і відпові- дальності.

Юридичною базою Закону «Про туризм» є Конституція, що природно для демократичної держави, а окремі аспекти цільового об’єкта врегулювання підлягають дії й інших законів, регламентуються (стимулюються) за допомогою підзаконних актів.

У самому ж Законі «Про туризм» було визначено, що туризм є одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки. Проте увага до цієї галузі національної економіки, як і до фінансових проблем, які ускладнюють реалізацію наявного потенціалу туристичних ресурсів, явно недостатня.

Головним державним органом, що здійснює регулювання відносин у сфері туризму, згідно з Законом «Про туризм», є Державний комітет України з туризму, який забезпечує комплексну реалізацію відповідної державної політики, здійснює ліцензування залучених до туризму фірм та сприяє розвиткові у галузі конкурентного середовища. На нього покладена відпові­дальність і щодо координації дій міністерств і відомств у справах, що стосуються розвитку туризму. Комітет бере участь і в законотворчому процесі з питань туризму, у підготовці відпо- відних нормативних актів.

Перелік формальних вимог, які держава може надавати ту- ристам, було наведено в Додатку до Гаазької декларації Між- парламентської конференції з туризму. Він зводиться до таких пунктів:

a) паспорти і візи;

б) валютний контроль і контроль за обміном валюти;

в) митні правила;

г) медична формальність.

Можна стверджувати, що перші три пункти підпадають під сферу компетенції прикордонних та митних служб у місцях перетину державного кордону України. Щодо останньої позиції, то медичні формальності для громадян, які виїжджають з території України, як правило, залежать від законодавства та адміністративної системи приймаючої сторони. Туристи, що приїздять в Україну, користуються, як правило, системою медичного страхування, яка є більш розвинутою, ніж в Україні, отже, цей факт дещо звужує сферу компетенції відповідних українських інститутів медичного контролю.

У Законі «Про туризм» спеціально регламентовані повноваження Державного комітету України з туризму. Зокрема, відзначається, що він представляє і реалізує інтереси України у галузі туризму у відносинах з іншими країнами на міжвідомчому рівні, а також у міжнародних туристичних організаціях, укладає у встановленому порядку міжнародні договори з питань туризму. За погодженням з Кабінетом Міністрів України Державний комітет України з туризму відкриває в зарубіжних країнах туристичні представництва, які сприяють розширенню зв’язків і поширенню об’єктивної інформації про туристичні можливості України, збільшенню потоку іноземних туристів.