10Державний устрій Галицько-Волинської держави

Гальцько - Волинське князівство успадкувало державницьку модель колишньої Київської Русі, але Система управління Галицько – Волинського князівства має ряд відмінності від управління Київської Русі, оскільки умови існування цих держав були значно різні.

Спираючись на сильну князівську владу, варто відмітити надзвичайно могутній боярський вплив на управління державою. Це постійне протистояння пом’якшилося лише в період влади Данила Галицького, який зміг зменшити вплив бояр на державне управління. За своїм територіальним устроєм Гальцько – Волинська держава зберігала всі риси притаманні Київській державі.

Найбільш інноваційним в системі адміністрування цього періоду, на мою думку було введення двірсько – вотчинної системи управління. Це фактично було впровадження державної служби, що позитивно зазначалося на механізмі взаємодії державного керівництва.

Стосовно виконавчої системи влади, варто зазначити, що в цьому питанні Галицько – Волинське князівство відображало загальноєвропейські тенденції. Поява таких посад як печатник, стольник, покладник, створювала різноманітно розмежену виконавчу систему і це значним чином відбивалося і на ефективності управління. Створення такої системи було обумовлено значним впливом західних країн на систему адміністрування Гальцько – Волинського князівств, що відобразилося в фактичному присвоєнні Гальцько – Волинському князівстві статус королівства.

Отже, можна стверджувати, що Гальцько – Волинське князівство, успадкувавши традиції державного управління Київської Русі спромоглося створити власну адміністративну систему, яка орієнтувалася на західні тенденції в управлінні.

11 .Характеристика внутрішньої і і зовнішньої політики князів Галицько-Волинського князівства (XII - поч.. Хiv ст.).

Князі заохочували міжнародну торгівлю, зменшуючи мита і податки з купців на торгових шляхах і міських площах.

Державна скарбниця поповнювалася за рахунок збору данини, податків, мит з населення, війни і конфіскації володінь неугодних бояр.

Епохальними для Галицько-Волинської держави стали військові реформи Данила Романовича, який одним з перших на Русі створив незалежне від боярської дружини княже військо, набране з «простих людей» і безземельного боярства. Воно поділялося на важкоозброєних «оружників» та легкоозброєних «стрільців».

У 13 столітті зазнало змін фортифікаційне будівництво. Старі руські укріплення з земляних валів і дерев'яних стін, почали замінювати замками з каменю і цегли. Перші новітні фортеці були зведені у Холмі, Кам'янці, Бересті

Про активну зовнішню політику ГВк свідчать такі факти:

Переможні походи проти Литви та Польщі Волинського князя Романа. Пропозиція Папи Римського 1204 р. в обмін на прийняття князем католицизму корону¬вати його. Данило Галицький в Угорщині та Поль¬щі намагався схилити феодальну верхівку цих держав до утворення антимонгольського воєнного союзу. У зовнішньополітичній сфері намагається створити антиординську коаліцію. Налагоджує союзницькі відноси¬ни зі своїми колишніми ворогами —

11.1.Польщею, Угорщи¬ною та Литвою. Шлюб дочки Данила та володимиро-суздальського князя Андрія Ярославича скріпив воєнний союз двох найвпливовіших руських князів. Ці зовнішньополітичні кроки не привели до утворення антиординської коаліції. Римський папа Інокентій IV пообіцяв галицько-волинському князю реальну допомогу в боротьбі з золотоординцями та королівську корону за умови укладення унії руської православної церкви з католицькою під покровительством папи. Прагнучи стабіль¬ності, Шварно укладає союз Галицького князівства з Лит¬вою. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямова¬ність.