47. Основні тенденції у соціально-економічному та політичному житті України у період "Застою" (1962-1982)

У середині 60-х рр. була почата спроба проведення господарської реформи:

— посилення економічних методів керування промисловістю;

— розширення прав підприємств, переведення на госпрозрахунок;

— посилення економічного стимулювання.

Але зроблені лише перші кроки, реформа в цілому завершилася невдачею. Вона викликала опір бюрократичного апарата, не торкалася основ командно-адміністративної системи, мала некомпетентний характер. Економіка СРСР і України продовжувала йти по екстенсивному шляху. Продовжувалися труднощі і недоліки в розвитку сільського, господарства.

Почалося згортання демократії і засилля бюрократизму, проявилися деформації в політико-

управлінській сфері: некомпетентність керівництва, відсутність рішучості в практичних справах, благодушність і самозаспокоєність. Посилюється русифікація. У соціально-політичній і культурній сферах продовжував діяти сталінізм, хоча без репресій: не здійснювалося право на волю слова, демократична активність людей визнавалася інакомисленням, за яке могла піти ізоляція від суспільства.

Наростання негараздів у радянському суспільстві викликало незадоволення різних верств населення, створюючи сприятливу атмосферу для діяльності дисидентів (дисидент — інакомислячий, не згідний з існуючим режимом).

Формою поширення ідей представників опозиційного руху був «самвидав.

Метою правозахисного руху було: захист прав людини і прав народів СРСР, боротьба проти русифікації, боротьба за незалежну Україну та націо­нальне відродження.

Нова хвиля репресій другої половини 60-х рр. (судові процеси 1967-1968 рр. над представниками української інтелігенції в Києві, Львові, Івано-

Особливістю руху опору 60-х - першої половини 80-х років було праг­нення уникати утворення формальних організацій, які легко викривав і зни­щував КДБ. Українська опозиція зуміла обійти цю загрозу, перетворивши опір режимові на широкий рух. Навіть численні індивідуальні репресії не зруйнували загальної тенденції до політичного, духовного і культурного відродження нації, до появи яскравих речників цього відродження.

48. Україна на шляху до державного суверенітету (1985-1991). Курс на перебудову: причини, етапи та особливості здійснення в Україні. Зрушення у суспільно-політичному житті республіки. Розвиток антикомуністичного руху в Україні

З приходом Горбачова до влади розпочалась перебудова, було взято курс на „прискорення”, „гласність”, демократизацію. Почались пошуки шляхів виходу з кризи. Керівництво партії намагалось зберегти соціалізм, як систему, поєднати його з ринковою економікою і демократією. Але всі спроби реформувати економіку виявились невдалими. Ключові показники розвитку економіки погіршувались. Поглиблення кризи в економіці проявилося в наростанні темпів інфляції, збільшенні дефіциту державного бюджету. Гроші перестали виконувати свої функції, з’явились бартерні обміни, що значно погіршило ситуацію. Крах комуністичної ідеології і криза в економіці призвели до падіння життєвого рівня і невдоволення населення країни.

Процес духовного відродження української культури започаткував ЇХ з'їзд письменників України (червень 1986 р.), а українські письменники очоли­ли його, ставши першою опозицією в суспільстві, яке від 30-х років опозиції не знало.

За умов горбачовської перебудови і лібералізації режиму в Україні почали утворюватись різноманітні громадські організації, політичні клуби, просвітницькі українознавчі організації.

Великого суспільного резонансу набуло перепоховання на Байковому цвинтарі у Києві в листопаді 1989 р. жертв брежнєвського режиму— поетів Василя Стуса, Юрія Литвина і літературознавця Олекси Тихого. У майві національних знамен вулицями столиці України пройшла багатотисячна процесія.

Активну діяльність розгорнули Товариство української мови (ТУМ) ім. Т. Шевченка і товариство «Меморіал».

Неформальна преса стала могутнім чинником піднесення свідомос­ті населення, відіграла помітну роль у проведенні виборів народних де­путатів України 1990 р.

Багатопартійність бере свій початок з часів перебудови. Утворення Руху як масової громадсько-політичної організації поклало край монополії Компартії України на політичну діяльність. Народний рух України за перебудову (Рух) був створений у вересні 1989 р. з ініціативи інтелігенції.

Наприкінці 1989-1990 рр. було створено цілу низку політичних партій:

- правих — Українська національна партія (Львів, жовтень 1989 р.);

- центристських— Українська Республіканська партія (УРП;

- соціал-демократичних— Соціал-демократична партія України, Об'єднана соціал-демократична партія України;

- екологічних — Партія зелених України, яка утворилась на осно­ві масової організації «Зелений світ» у вересні 1990 р.;

- лівоцентристських— Партія демократичного відродження України, яка утворилась в грудні 1990 р. на базі прихильників Демократичної платформи в КПРС.

Багатопартійність є великим кроком на шляху перетворення Укра­їни в демократичну державу. Але наявність такої великої кількості полі­тичних партій свідчить не про силу демократії в Україні, а про її слаб­кість. Між партіями точиться боротьба за посилення впливу на маси, залу­чення до своїх лав нових членів, що визначає політичну атмосферу українсь­кого суспільства в умовах незалежності.