18. Причини виникнення укр. Козацтва. Реєстрове козацтво. Запорізька Січ.

Основними причинами виникнення козацтва були:

а) економічні (нестача власної орної землі, народна колонізація вільних земель Придніпров'я та Дикого поля - степів за Дніпровськими порогами);

б) соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);

в) політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);

г) стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

д) національно-релігійні (політична полонізація українського населення та наступ католицької церкви на права православної);

Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти. Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв'язанні ключових питань українського життя. У пошуках волі українські козаки просувалися все нижче Дніпром і його південними притоками за прикордонні застави Канева та Черкас. На цих щедрих, але й небезпечних землях вони огороджували уходи, тобто мисливські та рибальські виправи, а також займалися випасанням худоби та коней, Сільським господарством, хліборобством.

19. Реєстрове козацтво

Польський уряд сподівався залучити до себе на службу міське козацтво або певну його частину. В 1572 році король Август санкціонував утворення загону з 300 оплачуваних козаків на чолі з польським ватажком, який формально не підпорядковувався урядовим чиновникам. І хоча цей загін незабаром розформували, його поява стала важливим прецендентом. Вперше польський уряд визнав козацтво як окрему соціальну верству, що мала право на самоврядування.

Друга більш вдала спроба створення санкціонованого урядом козацького загону мала місце в 1578 році. Король встановив плату шести сотням козаків і дозволив їм розташовувати в місті Трохтемирові свій арсенал і шпиталь. За це козаки погоджувалися визнати за старшин призначених шляхтичів. Завдання цих негайно внесених до реєстру козаків полягало в охороні кордонів та в контролі за реєстровими козаками. До 1589 року реєстрових козаків налічувалося 3 тисячі. Реєстрові козаки мали великий вплив на рішення ради в Січі. Тому стосунки між 3 тисячами і близько 40-50 тисяч нереєстрових козаків часто досягали крайнього напруження.

20. Воєнно – морські походи

В 1606 году запорожцы напали на Килию и Белгород, попутно разгромив в море турецкую эскадру. В тот же год казаки взяли крепость Варну, считавшуюся неприступной.В этом же году Петро Сагайдачный, возглавивил поход на Кафу осободив. На следующий год он одержал победу у Очакова,В1609 году 16 казацких чаек навели ужас на Измаил, Килию, Аккерман, а другой отряд напал на Кафу. К 1613 году запорожцы разорили практически все южное побережье Крыма, 1614 год -начало широкого вторжения в Турцию с моря. В том году 40 чаек спалили Синоп. На следующий год казачий флот напал на Стамбул. султан приказал своему адмиралу Капудан-паше догнать и отомстить налетчикам--в устье Дуная казаки разгромили всю турецкую эскадру и взяли в плен самого адмирала.

В 1614 г. напали на Трапезунд, сожгли весь турецкий флот возле Синопа .В следующем году казаки на 80 чайках объявились в порту Стамбула, сожгли весь порт и поспешили как можно быстрее уплыть . Турки бросились вдогонку. Неподалёку Очакова произошёл бой. Казацкая флотилия разбилатурецкие галеры

В 1616 году гетман Сагайдачный с двумя тысячами казаков одержал победу в Днепровском лимане, разгромив 14-тысячную турецкую армию на 116 судах.Осенью Сагайдачный подошел со своим флотом к Синопу.Потом неожиданно напал на порт Минер В 1616 г. под водительством Пэтра Сагайдачного они взяли штурмом с моря город Кафу – самый мощный в бассейне Чёрного моря центр работорговли. Захватили турецкие галеры и снова захватили Трапезунд, продефилировали вдоль напуганных жителей Стамбула – и без проблем вернулись на запорожские пороги.

Практически в каждом морском походе, козаки освобождали множество пленных, даровали свободу невольникам.Сдерживали нападки Турции на соседние гос-ва.Розшатывалось и сковывалось могущество Оттаманской империи.Козачество оберегало этническую территорию укр.народа

21. ЗС — християнсько-демократична республіка

Запорозька Січ була своєрідною військово-адміністративною організацією. Військо Запорозьке мало два поділи — військовий і територіальний.

Соціальний устрій Війська Запорозького був демократичний. Усі запорожці мали однакові права.

Писаного кодексу законів не було, в основі життя козацької громади лежали звичаї, традиції.

Верховна влада належала військовій раді — загальній раді запорожців. Рада збиралась у визначений час, а іноді — на термінову вимогу козаків. На військових радах вирішувалися найважливіші питання життя Війська Запорозького, зокрема відбувалися вибори адміністративно-судового апарату.

На чолі Війська Запорозького стояла виборна військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул і військовий писар, яких обирали на раді. Кошовому отаманові належала військова, адміністративна, судова і духовна влада, а у воєнний час він був головнокомандувачем і мав необмежену владу. На раді йому вручали булаву як символ влади. Влада кошового обмежувалася трьома умовами — звітом, часом і радою. Щороку 1 січня кошовий під час виборів військової старшини мав звітувати про свої дії щодо війська. Якщо він скоював якісь злочини, його могли навіть стратити. Кошового отамана обирали лише на рік. Виняток робили для дуже популярних отаманів.

Без скликання загальної ради всього Війська Запорозького кошовий отаман не міг ухвалювати важливих рішень

Другим за значенням у Війську Запорозькому був військовий суддя. Писар завідував військовою канцелярією, осавул стежив за порядком і гідною поведінкою козаків у мирний час на Січі, а у воєнний — у таборі.

Після запорозької військової старшини йшли курінні отамани. їх обирали на курінних радах. Вони виконували роль інтендантів, тобто зобов'язані були стежити за постачанням продуктів і дров у свій курінь, зберігати гроші та майно в курінній скарбниці.

За військовою старшиною йшли військові службовці. Так, військовий довбиш скликав козаків для воєнних походів, на ради, релігійні свята, виконував "поліційні" обов'язки. Військовий гарматник завідував всією запорозькою артилерією і боєприпасами. Військовий тлумач був перекладачем.

Для керування життям паланок обиралися паланкові начальники на чолі з полковником. Полковник був також начальником бойової частини війська — полку — у воєнному поході.Основною військовою одиницею був полк, який поділявся на сотні.

З огляду на викладене випливає, що запорізькі козаки мали всі основні характерні для республіки елементи самостійного державного устрою.

У ХУІ-ХУПІ ст. Запорозька Січ відіграла велику роль в історії українського народу. Запоріжжя стало зародком нового українського (козацького) державницт ва.

Вона Cтала основою нового українського козацького держав-ництва у період визвольної війни 1648-1654 рр.

Уже в XVI ст. Запорозька Січ почала відігравати помітну роль у міжнародних справах. Із Запорозькою Січчю встановлювали відносини Росія, Туреччина, Кримське ханство, Австрія, Венеція, Ватикан. Січ діяла як суверенна держава і в зовнішніх відносинах, і під час воєн.