4. Характеристика етапів розвитку кр

Період Київської Русі – один із доленосних в історії України, адже саме в цей час відбулись кардинальні зміни у суспільному житті східних слов'ян (становлення власної давньоруської державності, остаточне хрещення, двохсотрічне монголо-татарське іго та ін.), які на багато сторіч визначили динаміку та напрям розвитку українських земель.

Історію Київської Русі умовно можна поділити на три етапи:

І етап. Виникнення і становлення Давньоруської держави (перша половина ІХ – кінець Х ст.). Зародження державності. Перші спроби християнізації. Боротьба київських князів із місцевою родоплемінною верхівкою за

4.1.

консолідацію держави. Суттєве розширення кордонів держави. Встановлення контролю над шляхом “із варяг у греки”. Формування феодальних виробничих відносин.

ІІ етап. Піднесення і розквіт Київської Русі (кінець Х – середина ХІ ст.). Завершення процесу об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва. Зміцнення державності під впливом державних реформ (воєнної, адміністративної, релігійної). Поява кодифікованого права (“Руська правда”).

ІІІ етап. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець ХІ – середина ХІІІ ст.). Напади кочівників. Міжусобні війни. Посилення відцентрових тенденцій. Ослаблення держави.

У 1249 р. монголо-татари штурмом оволоділи Києвом, що засвідчило остаточний розпад Київської Русі.

5. Характеристика зовн. Політики держави к. Русь

Рюрик - варязький ватажок, правил спочатку в Ладозі, а в 862 р., скориставшись внутрішніми усобицами, захопив Новгород, що викликало . значне повстання проти варягів, придушене в крові Рюриком. Новгородський князь. Саме з 860 р. летоисчисление починає вживати термін. «Руська ера» і веде його майже 30 років.

Олег Вещий (882-912) - послідовник Рюрика; отримавши в 879 р. влада від мертвого Рюрика в Новгороді, зумів об'єднати Київську і Новгородську землі (убивши князів, що правили в Києві, Аскольда і Дира). Розширив територію К. Русі, присоединив древлян, северян радимичів. У 911 р. учинив переможний похід на Константинополь.

Ігор (912-945) син Рюрика, приєднав територію междуречья Дністра і Дунаю. Величезну частину часу провів у військових походах; у 915 р. першим зіткнувся з печенегами, підписав із ними; мирний договір, через 15 років порушений (через подстрекательств печенеги Візантією, не зацікавленої в посиленні К. Русі); 941 р.- поразка від Візантії; 943-944 - захоплення Дербента і Південного Прикаспия (союзника Візантії); 944 р. - незначна перемога над Візантією; через величезні витрати на військові походи збільшив данина, через що був убитий древлянами в 945 р. (при спробі зібрати данину вдруге). Ольга (945-964) - провела податкову реформу: визначивши кількість данини «уроки» і місця збору данини - «цвинтарі»; особисто прийняла християнство і встановила дипломатичні відносини з Німеччиною, піднявши авторитет К. Русі.

Святослав (964-972) - розгромив Хазарский каганат, Волзьку Болгарію, Дунайську Болгарію й ін. Ввів традицію призначати князями в інші міста своїх.

Володимир (980-1015) - схилявся до розширення зв'язків із більш культурними країнами Заходу, Болгарією, Візантією. В зовнішній політиці, як і батько, більше покладався на дипломатію, чим на зброю.

При Ярославові К. Русь досягла вищої могутності. У той же час при ньому діяла така правова норма як кревна помста.

Володимир Мономах (1113-1125) - учинив 85 успішних походів, зупинив тиск половців на Русь.