40.Створення Радянського урядові України (грудень 1917 р.).

11-12 (24-25) грудня 1917 р. у Харкові працював I-й Усеукраїнський з'їзд Рад робітників, солдатських і частини селянських депутатів (від села не було ні одного представника). Він проголосив на території України радянську владу (110 голосів— «за», 75 — «проти», 15 — відмовилися голосувати взагалі). На ньому був обраний ЦИК Рад України, головою якого став член УСДРП Ю. Медведєв. 17-го грудня був затверджено радянський уряд України на чолі з И. А. Скрипником, що звернувся до Раднаркому Радянської Росії з проханням про збройну допомогу. Почалася збройна боротьба між Центральною Радою і більшовицькою радянською Росією, 26-го січня 1918-го року загони колишнього полковника М. А. Муравйова після обстрілу Києва з важких знарядь бронепоїздів, вступили в місто. Протягом трьох діб вони знищили не менш 3—5 тисяч киян, проводячи політику «червоного терору».

Створена 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Укр. Національно-визвольної Спілки в Києві, як межпартийный орган соцпартій У (політичний керівник - В. Винниченко, військовий - С. Петлюра. Директорія домоглася нейтралітету німців і за допомогою корпуса стрільців під командуванням Е. Коновальца розгромила 18 листопада 1918 р. війська гетьмана Скоропадското в 30 км південніше Києва (причина слабості гетьмана - див. попереднє питання). У середині грудня Скоропадський, зрозумівши безнадійність ситуації, відрікається від влади на користь Директорії і біжить у Німеччину. Внутрішня політика директорії носила закономірно суперечливий характер: а) видала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не могла його реалізувати, забороняючи самовільний поділ землі; б) уникаючи беззакония, лишила в недоторканності польські маєтки на У; в) у січні 1919 р. провела вибори в парламент («Трудовий конгрес»), але реальної законодавчої влади створити не могла; г) оголосила про об'єднання ЗУНР з УНР («Злука »). Зовнішня політика Директорії: 1) відношення із Сов. Росією: а) ворожість друг до друга; б) підтримка супротивників один одного (Росія - Радянську У, Директорія - ринулася до спілки з білогвардійцями, Антантою); в) відкрита війна один з одним (січень-лютий 1919 р.). 2) Відношення з Антантою: а) після поразки Німеччини - прагнення ввійти під заступництво Антанти; б) ставка на Антанту на Польщу; 3) Відношення з Польщею: а) постійна боротьба з польськими домаганнями на західно-укр. землі (В. Галичина й ін.); б) проте в 1920 р. Петлюра йде на спілку з Пилсудским проти Сов. Росії (див. таке питання). Влада Директорії була нестійкою, через суперечливий характер внутрішньої і зовнішньої політики, чим і скористалася Сов. Росія в січні 1919 р., захопивши територію УНР; офіційно Директорія була ліквідована 20 листопада 1920 р. указом Петлюри, що привласнив собі усе її повноваження.

41.Встановлення Радянської влади

Радянська влада вперше встановилася на Харківщині 12 грудня 1917р.Була утворена Укр.-рад республіка до неї переходили: Харківщіна, Донецько- Криворізький басейн 9 січня 1919 утворена Рада народних комісарів (РНК) яку очолив Раковський. 21 грудня 1919р рад. влада – створення третього українського уряду. Протягом першої половини 1919р. війська Директорії були витіснені, і радянська влада встановилася на всій території України, крім Західної України. Почався процес установлення контролю РРФСР над українським суспільством і в першу чергу над українською економікою. Стару назву республіки (УНР) було відкинуто і встановлено нову - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Урядом стала Рада Народних Комісарів. Очолив її присланий з Москви Християн Раковський, болгарин за національністю. Українці в українському уряді становили незначну меншість. У 1919р. більшовики запроваджують нову політику, яка отримала назву «воєнний комунізм». В основі цієї політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі Грунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін, без посередництва грошей. Основні напрями політики «воєнного комунізму»: > націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства;

> ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі;

^ встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари. Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. На всій території України вводилася продовольча розкладка: У містах було введено систему пайків, які розподілялися за «класовим принципом»: У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі. Початком договірної практики молодої Української держави стало підписання 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську мирного договору з Центральними державами, який був першою угодою такого характеру під час Першої світової війни підписання 12 червня 1918 року прелімінарного договору між Українською Державою й РСФСР. В зазначеному договорі закріплювалася згода обох сторін зупинити бойові дії на весь час ведення переговорів, створити умови для вільного переїзду громадян з Росії в Україну й в зворотному напрямку. Одним з останніх міжнародних договорів Української держави був так званий Варшавський договір, а точніше — Політична конвенція між Україною та Польщею, підписана 21 квітня 1920 року

42.Нова економ політика в Україні. Українізація. (1921-1929). Наслідки. НЕП - форма, перехідного періоду від капіталізму до соціалізму базирующаяся на "ринковій економіці. Була прийнята на Х з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.) і проводилася в країні до зими 1927-1928 р. Сутність НЕПу - встановлення економічної основи політичної спілки робітничого класу і селянства. Причини, прийняття НЕПу - криза Радянської влади (кінець 19 - початок 1921 р.), що показав на практику неможливість просування політики «військового комунізму» після закінчення цивільної війни. Основні зміни за НЕПу. 1) У сільському господарстві: а) заміна пророзкладки продналогом; б) встановлювався прогресивний податок (максимум для куркульства). 2) У промисловості: а) продаж у приватні руки дрібної і частини середньої промисловості; б) об'єднання значних підприємств у трести і перехід їх на госпрозрахунок; в) перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати робітників (за результатами праці); г) скасування загальної повинності і перехід до добровільного притягнення робочої сили. 3) У області торгівлі: перехід до вільній купівлі-продажу на ринку. 4) В області фінансів - випуск червінця. Результати і значення НЕПу: 1) під час НЕПу були досягнуті найвищі темпи розвитку країни за всі 70 років Сов. влади; 2) в найкоротші терміни відновлене господарство країни; 3) виріс життєвий рівень населення. Причини згортання НЭПа: 1) НЕП не міг бути довговічним, тому що базувався на 2-х несумісних основах. 2) НЕП мішав планам лідерів РКП(б) по встановленню однопартійної диктатури. У результаті: на початку 1928 р. НЕП був згорнутий і замінений сталінським тоталітарним режимом (перші кроки: примусове вилучення хліба в селян, закриття ринків і арешти за приватну торгівлю, уведення карткової системи і т.п.).

42.1.

Українізація

Росія була в’язницею народів. Партія більшовиків та Ленін дуже обережно ставилися до нац. питання ще за часів громадянської війни. У Бресті більшовики визнали ЦР та її генеральний секретаріат; а потім визнали й У як незалежну державу. За часів громадянської війни більшовики визнали незалежність укр. рад. держави( республіки). 28 грудня 1920 р. представники від рад. Росії (Ленін та Чечерін) та преставник від У. Х. Раковський у Москві підписали угоду про воєнний та економічний союз між У та Росією. 30 грудня 1922 р. в Москві відбувся І з’їзд Рад СРСР. Цей з’їзд ухвалив Декларацію та Союзний Договір. На цьому з’їзді була затверджена нова Конституція. Укр. Ленін вмирає. Після його смерті влада перейшла до Сталіна. Він практично перетворив СРСР на єдину централізовану унітарну державу. Республіки втратили свій суверенітет. Після того, як У. ввійшла, вона втратила свою незалежність. На початку 30-х років починається нац. гніт укр.. народу.

42.2.

Політика Українізації: причини, суть, наслідки.

1923 р. – 12 З’їзд РКП(б), прийнята політика коренізації. Ця політика передбачала підсилення підготовки кадрів з корінної нації. Ця політика проводилася по таким напрямкам: створення політичних та економічних умов для всебічного культурного розвитку нац. меншин. Перші кроки – впровадження укр. мови у державний та партійний апарат. У серпні 1923 року прийнята спеціальна постанова за якої всі урядовці повинні були пройти курси вивчення укр. мови. З 1922 р вся партійна документація велась укр. мовою. Зросла кількість укр. установ. Укр. мова почала використовуватись у військових частинах, інших вищих навчальних закладах. В 1934 р Київ став столицею У. Водночас в У багато робилося для національних меншин.