25. Суть та особливості промислового перевороту

Промисловий переворот – це світовий процес, який передбачає впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей. Промисловий переворот був сукупністю економічних, соціальних і політичних змін, що ознаменували перетворення машин в основі засіб виробництва. Критерієм, який допомагає визначити початок промислового перевороту в тій чи іншій країні, прийнято вважати початок формування фабричної системи, що пов'язано з появою значної кількості справжніх фабрик. В Англії, яка стала на цей шлях раніше інших, фабрики стали виникати всюди в 80-х роках XVIII ст. в кінці століття до неї приєдналася Франція, а вже в ХIХ ст. їхній приклад наслідували й інші європейські країни. Незважаючи на особливості промислового перевороту в кожній країні, можна простежити його певну логічну послідовність. Спочатку машинне виробництво освоює текстильна промисловість. Потім освоєні методи переносять на інші галузі й у нові райони. Виготовлення машин, доти кустарне, виділяється в окрему галузь виробництва.

26. Досягнення промислового перевороту

Протягом ХІХ ст. високо розвинулася взаємодія науки і техніки з виробництвом. Розвиток промисловості і сільського господарства підштовхував науку до вивчення нових проблем, а в свою чергу на основі наукових відкриттів створювалися нові засоби виробництва.

З особливою силою такий взаємовплив виявився в ході промислового перевороту. Його початковим моментом прийнято вважати винахід і широке застосування робочих машин у текстильному виробництві, що практично збіглося за часом зі створенням англійським інженером Джеймсом Ваттом універсальної парової машини. Незабаром парові машини стали масово застосовуватися й у всіх галузях виробництва. Справжній переворот у промисловості настав тоді, коли виник паровий молот і точні універсальні металорізальні верстати, тобто коли машини стали виробляти машини, виникло машинне виробництво. У зв'язку з цим різко зріс попит на метал і необхідне для його виробництва вугілля. Незабаром деревне вугілля у виробництві металу було замінене кам'яним. ХІХ сторіччя пізніше назвали «віком пари, вугілля і металу», хоч в кінці його вже почалося промислове застосування електрики.

27. Розвиток господарства в Англіі в сер хvii- пер пол. Хіх

Активне впровадження капіталістичного виробництва в сільському господарстві. Аграрний сектор економіки Англії XVI—XVII ст. у розвитку капіталізму багато в чому випереджав промисловість. Значне зростання товарності землеробства і тваринництва, осушення боліт, меліорація, запровадження травосіяння, використання органічних добрив, удосконалення плуга, сівалки, поширення агрономічної літератури, збільшення попиту на вовну, хліб, молоко — все це приваблювало в село багатьох заможних людей, які потім стали капіталістичними фермерами. Формуванню земельної власності буржуазного типу значною мірою сприяла Реформація, внаслідок якої в країні було закрито 3 тис. католицьких монастирів. Їхні землі підлягали конфіскації на користь держави, їх продавали на комерційній основі лендлордам. Рядові монахи поповнювали ряди обезземелених. Монастирські приміщення часто використовували для створення ткацьких мануфактур.

Франції сер.ХVII- пер пол. ХІХ

Сама техніка сільського господарства носила вкрай примітивний характер. Саморобна дерев'яна соха, мотика і заступ були головними сільськогосподарськими знаряддями. Селянин вдягався в домоткане грубо пофарбоване сукно, взувався в дерев'яні башмаки (сабо). Приблизно половина всієї землі у Франції -- у різних провінціях від 30 до 60% -- знаходилася в триманні селян. Основною формою селянського землекористування у Франції XVII-XVIII ст. була цензива.

У Франції сільське господарство розвивалося на основі парцелярного землеволодіння. У 1815 p. 1,5 млн. селян (37,9 % усіх власників) володіли 19,5 % землі, середній розмір господарства коливався від 3 до 12 га землі. Більше половини з них користувалися ділянками 0,5 га. Протягом XIX ст. йшов повільний процес концентрації земельних володінь і одночасного зростання кількості парцелярних господарств. Формувалося фермерство. В 1908 p. 84% всіх господарств належало 28,8 % оброблюваних земель, з них менше 1 га мали 38 %, від 1 до 10 га — 46 %. Великі господарства займали 2/3 землі. Селянське господарство складалося з невеликих парцел розміром від 0,05 до 0,4 га. Для зміцнення матеріального ("становища селяни орендували землю. Була поширена як "чиста" (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали під заставу. В кінці XIX ст. селяни сплачували у лихварям щорічно 2 млрд. фр., значна частина їх була номінальними власниками землі.

Гальмом розвитку сільського господарства Франції була його парцелярність, залишки такої оренди, як половинщина, заборгованість селян в Іпотечному банку, державні прямі та непрямі податки. Торгова неспроможність селян гальмувала розвиток внутрішнього ринку.