Список літератури
В LaTeX існує можливість оформити список літератури, елементи якого нумеруються автоматично; в тексті при цьому необхідно посилатися не на ці номери, які можуть змінитися в процесі роботи над документом, а на встановлені умовні позначення для елементів списку літератури («джерел»).
Список літератури оформляється як оточення thebibliography. Це оточення має обов’язковий аргумент – номер джерела, що займає найбільше місця на друці (у стандартних шрифтах всі цифри мають однакову ширину, тому досить навести в якості аргументу, наприклад, номер 99, якщо джерел буде менше 100).
Кожен джерело вводиться командою \bibitem. У неї є один обов’язковий аргумент – умовне позначення («мітка джерела»). В якості такого позначення можна використовувати будь-яку послідовність з букв і цифр.
У тексті посилання на джерело виконується за допомогою команди \cite. У неї є обов’язковий аргумент – умовне позначення того джерела, на який ви посилаєтесь, див. рис. 8.5. Можна послатися відразу на кілька джерел –для цього в аргументі команди \cite необхідно вказати їх позначення через кому.
Приклад:
В~\cite[Гл. ~4]{Lvovsky} розглянуто принципи оформлення тексту.
В~\cite{Notshort} описано всі команди системи.
\begin{thebibliography}{99}
\bibitem{Lvovsky}Львовский С. М. Набор и верстка в пакете LaTeX, 3-е издание. — М.: МЦHМО, 2003, 448 с.
\bibitem{Notshort}Оетикер Т., Партль Х., Шлегл Э., Хина И. Не очень краткое введение в LaTeX2e, или LaTeX2e за 94 минуты. Перевод с английского Б. Тоботраса, 1999, 108 с.
\end{thebibliography}
Рис. 8.5. Приклад реалізації списку літератури
У цьому прикладі використано команду \cite з необов’язковим аргументом: він ставиться перед обов’язковим; в квадратних дужках записується текст, який буде через кому надрукований після номерів посилань.
Примітка. Після першого запуску програми ви побачите повідомлення про те, що посилання не визначені. Для коректного відображення списку літератури необхідно запустити програму декілька разів. Якщо надалі в процесі роботи над текстом нумерація посилань зміниться, LaTeX повідомить вам про це і запропонує запустити програму ще раз, щоб отримати коректні посилання.
Якщо вам не подобається, що джерела в списку літератури нумеруються, можна придумати для них свої позначення, які будуть друкуватися замість номерів. Для цього треба використовувати команду \bibitem з необов’язковим аргументом, що йде перед обов’язковим. У квадратних дужках ставиться те позначення, яке буде замінювати номер для цього джерела.
Приклад:
\begin{thebibliography}{XXXX}
\bibitem[EGA]{Groth} A.\,Grothendieck, J.\,Dieudonn\’e. \’El\’ements de G\’eom\’trie Alg\’ebrique.
...
\end{thebibliography}
В прикладі команда \cite{Groth} буде генерувати текст [EGA].
Списку літератури в цілому LaTeX автоматично дає заголовок, який визначається командою \refname в класі article і \bibname в класах report і book. Якщо цей заголовок друкується по-російськи, то його можна перевизначити для української мови (див. п. «Зміна стандартних заголовків»).