- •Технічне редагування
- •Лабораторна робота №1 Основи роботи з LaTeX
- •Компіляція файлів latex
- •Структура документу
- •Команди
- •Параметри
- •Оточення
- •Лабораторна робота №2 Редагування тексту в LaTeX
- •Спеціальні символи
- •Робота зі шрифтами
- •Способи виділення тексту
- •Виділення тексту засобами пакету ulem
- •Коментарі в LaTeX-файлі
- •Виділення тексту кольором
- •Визначення нового імені кольору
- •Виділення фону тексту кольоровими рамками
- •Робота з абзацами
- •Перенесення слів на інший рядок.
- •Вирівнювання в абзаці
- •Вирівнювання тексту
- •Розриви рядків
- •Нерозривний пробіл
- •Заборона перенесень слів
- •Примусове розривання рядка
- •Вертикальні відступи
- •Відстань між рядками абзацу
- •Робота зі списками в LaTeX
- •Марковані списки
- •Нумеровані списки
- •Лабораторна робота №3 Редагування простих математичних формул в LaTeX
- •Набір та редагування простих формул Степені та індекси
- •Штрихи і похідні
- •Нумерацiя формул
- •Роздільники
- •Лабораторна робота №4 Редагування складних математичних формул в LaTeX
- •Системи рівнянь
- •Розбиття довгих формул
- •Оператори з межами
- •Інтеграли
- •Варіанти застосування індексів
- •Стрілки з індексами
- •Математичні функції
- •Функції з межами
- •Конструкції для багаторядкових виразів Матриці
- •Система умов з дужкою
- •Лабораторна робота №5 Редагування таблиць в LaTeX
- •Набір простих таблиць
- •Лінії у таблицях
- •Об’єднання суміжних колонок таблиці
- •Об’єднання суміжних рядків таблиці
- •Похилі лінії в комірках таблиць
- •Вирівнювання чисел в таблицях
- •Багатосторінкові таблиці
- •Індивідуальне завдання
- •Лабораторна робота №6 Редагування графічних об’єктів в LaTeX
- •Псевдографіка
- •Додаткові можливості псевдографіки
- •Вставка зображень з файлу
- •Вибір драйвера
- •Імена файлів без розширення
- •Зміна розміру малюнка в документі
- •Включення в документ частини рисунку
- •Поворот рисунку
- •Чорновий режим
- •Плаваючі об’єкти
- •Управління плаваючими об’єктами
- •Групування рисунків
- •Рисунки з обтіканням тексту
- •Підписи до рисунків
- •Маніпуляції з боксами
- •Зміна розмірів боксу
- •Трансформація за вказаним масштабом.
- •Поворот блоку
- •Порядок виконання роботи
- •Індивідуальне завдання
- •Лабораторна робота № 7 Створення шаблону LaTeX документу
- •Стилі класів
- •Стиль оформлення сторінки
- •Поля та розмір сторінки
- •Посування сторінки
- •Виноски
- •Застосування у документі системи рубрик
- •Список літератури
- •Предметний покажчик
- •Зміна стандартних заголовків
- •Посилання в тексті
- •Замітки на полях (маргіналії)
Лабораторна робота №4 Редагування складних математичних формул в LaTeX
Мета роботи – ознайомитись з основними принципами набору та верстки складних формул в LaTeX.
Теоретичні відомості
Для підключення пакету mathtext згідно з загальними правилами необхідно в преамбулу документу додати \usepackage {mathtext}.
Для підключення пакету amsmath необхідно в преамбулу документу додати \usepackage {amsmath}.
Системи рівнянь
Для набору систем рівнянь в LaTeX передбачені оточення eqnarray для нумерованих формул та eqnarray* для ненумерованих формул. Всередині оточення рівняння, які повинні розміщуватися на окремих рядках, відділяються одна від одної командами \\. Вираз в межах одного рядка повинен складатися з трьох частин (можливо порожніх), розділених амперсантами &. Кожна частина поміщається в свій стовпець. У лівому стовпці формули мають вирівнюваня вправо, в середньому – по центру, а в правому стовпці – по лівому краю. Символи & задають точки вирівнювання формул з різних рядків по вертикалі. Кожен рядок в оточенні eqnarray отримує при друці свій номер. Відмінити нумерацію будь-якого рядка можна командою \nonumber. Приклад фрагменту коду програми показано нижче, а відображення рівнянь на рис. 4.1.
Приклад.
\begin{eqnarray}
I& = &U+ PV \\
\Psi& = &U -TS \\
\Psi + PV & = & \Phi \nonumber
\end{eqnarray}
Рис.4.1. Приклад відображення рівнянь
Оточення equation і eqnarray використовують один і той же лічильник equation, значення якого і друкується як номер формули. Отже, всі нумеровані формули в документі матимуть єдину нумерацію.
Для друку системи рівнянь без вирівнювання по вертикалі пакет amsmath вводить оточення gather. Це дає можливість створити нумеровані рівняння, див. рис. 4.2. Для ненумерованих формул необхідно використовувати оточення gather*.Точки перенесення рядків задаються командою \\. Всі рядки центруються.
П риклад.
\begin{gather}
A_x =-Hy\\
A
Рис.
4.2. Приклад з використанням нумерованих
рівнянь
\end{gather}
Для набору систем рівнянь з вирівнюванням по вертикалі, пакет amsmath пропонує оточення align, alignat і flalign для нумерованих формул align*, alignat* та flalign* для ненумерованих формул. Точки перенесення рядків задаються командою \\. Точки вирівнювання рівнянь з різних рядків по вертикалі задаються знаком амперсанту &. На відміну від оточення eqnarray, рівняння не треба розбивати на три частини:
П риклад.
\begin{align}
\Psi& = U -TS \\
\
Рис.
4.3. Приклад з використанням перенесення
рядків
\end{align}
В оточеннях AMS-LaTeX, призначених для друку систем нумерованих рівнянь, можна відмінити нумерацію будь-якого рядка, використовуючи команду \notag, аналогічну команді \nonumber.
Розбиття довгих формул
Формули, виділені в окремий рядок, на відміну від внутрішньотекстових, LaTeX ніколи не переносить. Якщо така формула не поміщається в рядку і виходить на поля сторінки, то при трансляції LaTeX видає повідомлення про переповнювання (Overfull ...). Розбивати довгі формули на рядки доводиться вручну. Для друку таких формул можна використовувати оточення eqnarray або eqnarray*, див. рис. 4.4.
П риклад.
\begin{eqnarray*}
& \int(F_i x_k -F_k x_i)\,dV = & \\
&
Рис.
4.4. Приклад розбиття довгих формул
\end{eqnarray*}
Для того щоб частини формули на різних рядках не починалися б точно одна під одною, доводиться використовувати команди, що вставляють пропуски, наприклад \qquad.
При використанні оточення eqnarray , (див. рис. 4.5) формула отримає номер. Перед командою \\, що завершує обірваний рядок, треба поставити команду \nonumber, інакше залишок формули буде пронумерований. Для зсуву вправо частини формули, розташованої на другому рядку, можна скористатися точками вирівнювання (задаються символами &).
П риклад.
\begin{eqnarray}
x
Рис.
4.5. Приклад використання оточення
eqnarray
& &d+e+f+g.
\end{eqnarray}
Парні дужки {} у вихідному тексті в кінці першого рядка задають «порожню формулу». Оскільки знак «+» стоїть між двома формулами, LaTeX робить пропуски належного розміру.